АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/2090/7261/2012 р. Головуючий І-ої інстанції: Бондарєва І.В.

Справа № 2033\2-311/2011 Доповідач: Коростійова В.І.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Коростійової В.І.,

суддів - Гуцал Л.В., Ізмайлової Г.Н.,

за участю секретарів -Закопайло О.В., Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 1 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Харківської міської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Харківської міської ради про визнання права власності на житловий будинок.

В обґрунтування позову посилався на те, що рішенням Сталінської районної ради депутатів трудящих № 233 від 4 вересня 1956 року його батьку - ОСОБА_4 було виділено у безстрокове користування земельну ділянку площею 442 кв. м. по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку. На вказаний земельній ділянці у 1958 році його батько ОСОБА_4 побудував житловий будинок літ. «А-І загальною площею 72, 4 кв. м. з прибудовою літ. «а», верандою літ. «а-1», льохом літ. «г».

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер.

Після його смерті відкрилася спадщина на вказаний житловий будинок.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька є він, та його сестри відповідачки -ОСОБА_1 і ОСОБА_3

На момент відкриття спадщини він разом з батьком мешкав у вказаному будинку і прийняв спадщину.

Відповідачки у встановлений законом строк спадщину не прийняли.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право власності на вказаний будинок, просив визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом після смерті батька на житловий будинок літ. «А»прибудову літ. «а», веранду літ. «а-1», льох літ. «г»за адресою: АДРЕСА_1

У серпні 2011 року ОСОБА_2 доповнив свої позовні вимоги вимогами про визнання права власності на житловий будинок літ. «Б-1»з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позову посилався на те, що зі згоди батька, ОСОБА_4, він сам на власні кошти побудував вказаний житловий будинок, мешкає в ньому і його право на цей житловий будинок ніхто не оспорює.

Ні батько, ні сестри участі у зведені цього житлового будинку не приймали.

Посилаючись на вказані обставини, просив визнати за ним право власності на житловий будинок літ. «Б-1», мансарду літ. «Б-м», прибудову літ «б», тамбур літ. «б-І», ганок літ. «б-2», літню кухню літ. «В», льох літ. «к», вбиральню літ «Д», душ літ. «з», гараж літ. «л», сарай літ. «ж», огорожу «1-3»за адресою: АДРЕСА_1

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2 Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається із житлового будинку літ. «А-1»і літ. «Б-1»з надвірними будівлями у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4

В обґрунтування позову посилалась на те, що на виділеній батьку земельній ділянці батьком, та йього дітьми -сторонами у справі, були побудовані вказані житлові будинки з надвірними будівлями.

Після смерті батька на них відкрилася спадщина.

Спадкоємцями першої черги за законом є його діти -вона, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які на момент смерті батька були зареєстровані і проживали з ним за вказаною адресою.

ОСОБА_3 відмовилась від спадщини на користь неї і ОСОБА_2

Вона і ОСОБА_2 прийняли спадщину.

Посилаючись на вказані обставини, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 зустрічний позов ОСОБА_1 визнав частково. Вважав , що спадковим майном є лише житловий будинок літ. «Л-1»з прибудовою, верандою і льохом, який повинен належати йому і ОСОБА_1 -по Ѕ частині кожному у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 Проти визнання житлового будинку літ. «Б-1»з мансардою і відповідною частиною надвірних будівель спадковим майном заперечував, посилаючись на те, що він був збудований особисто ним за власні кошти і є його власністю.

Відповідачка ОСОБА_3 позов ОСОБА_2 визнана частково - у частині визнання права власності за ним і ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька на Ѕ частину житлового будинку літ. «А-1». В іншій частині позов не визнала Зустрічний позов ОСОБА_1 визнала. Самостійних вимог не заявила.

Харківська міська рада свого представника до суду не направила. Подала письмову заяву про розгляд справи за відсутності свого представника.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 1 жовтня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю, а ОСОБА_1 -частково.

За ОСОБА_2 визнано право власності на новостворене нерухоме майно: житловий будинок літ. «Б-І», мансарду літ. «б-м», прибудову літ. «б», тамбур літ. «б-1», ганок літ. «б-2», льох літ. «к», душ літ. «3», огорожу № 1-3 за адресою -АДРЕСА_1

За ОСОБА_2, ОСОБА_1 визнано право власності у порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 на: житловий будинок літ. «А-1», прибудову літ. «а», веранду літ. «а-1», сараї літ. «н», «ж», вбиральню літ. «д», гараж літ. «Л», літню кухню літ. «В», льох літ. «г»за адресою -АДРЕСА_1 -по Ѕ частині за кожним.

В апеляційній скарзі, підтриманій у суді апеляційної інстанції у повному обсязі, ОСОБА_1 просе рішення суду у частині визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок літ. «Б-1», як на новостворене ним майно -змінити та ухвалити у цій частині нове рішення, яким визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку літ. «Б-1»з мансардою та відповідною частиною надвірних будівель у порядку спадкування за законом після смерті батька -ОСОБА_4

При цьому посилається на : неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України -у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у частині визнання за ОСОБА_2 права власності на новостворене ним майно житловий будинок Літ. «Б-1»з мансардою та відповідною частиною надвірних будівель скасувати і ОСОБА_2 у позові у цій частині відмовити. Відмовити ОСОБА_1 у позові про визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку літ. «Б-1»з мансардою та відповідною частиною надвірних будівель з інших підстав.

Визнаючи за ОСОБА_2 право власності, як на новостворене майно, на житловий будинок літ. «Б-1»з мансардою та відповідною частиною наддвірних будівель, та відмовляючи ОСОБА_1 у позові про визнання за нею права власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4, суд першої інстанції вважав встановленим, що цей будинок не є спадковим, а є новоствореним майном, яке ОСОБА_2 збудував особисто за власний кошт і з моменту завершення будівництва будинку набув на нього права особистої власності.

Погодитись с таким висновком не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи. Суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або

законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації,

право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Спір виник між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо права власності на житловий будинок Літ. «Б-1»з мансардою, прибудовою та відповідною частиною наддвірних будівель, за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_2 вважає цей житловий будинок своєю особистою власністю і просе визнати за ним право власності на нього, як на новостворене ним майно.

ОСОБА_1 вважає його спадковим майном, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_4 і просе визнати право власності на нього у порядку спадкування за законом за нею і ОСОБА_2 по Ѕ частині -за кожним.

Із копії технічного паспорту вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 розташовано два житлових будинку літ. «А-1»і літ. «Б-1». Житловий будинок літ. «Б-І»з мансардою, прибудовою і відповідною частиною наддвірних будівель було зведено впродовж 1994-1998 роках на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, виділений ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спірний житловий будинок побудований без належного дозволу і належно затвердженого проекту, а отже за приписами ст. 376 УК України є самочинним.

Встановлено також, і визначається сторонами, що вказаний будинок у порядку, який діяв на час завершення його будівництва і на час ухвалення судом оскаржуваного рішення, в експлуатацію не введений.

Право власності на цей будинок ні за ким не зареєстровано.

Відповідно до роз»ясень, що містять у п. п. 6, 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України»право власності на самочинно збудовані житлові-будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

Це майно не є об»єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи місто будування»спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилам кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 УК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

У зв»язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватись за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не реалізовували своє право звернення до компетентного органу для введення спірного житлового будинку в експлуатацію, а тому їх право не можна визнати порушеним.

Посилання в рішенні на висновок товариства з обмеженою відповідальністю «Харківреконструкція»згідно якого житловий будинок літ. «Б-І»з надвірними будівлями знаходиться у задовільному технічному стані і придатний для подальшої експлуатації є безпідставним, оскільки ТОВ «Харківреконструкція»не є компетентним державним органом, який наділений правом надання висновку щодо готовності завершеного будівництвом житлового будинку і введення його в експлуатацію.

Таким органом у місті Харкові є Інспекція державного будівельного архітектурного контролю.

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не позбавлені права звернутися до компетентного державного органу для вирішення питання про введення самочинно збудованого житлового будинку в експлуатацію, без визначення власника, після чого вирішити спір щодо права власності на нього. До введення спірного будинку в експлуатацію компетентним державним органом, звернення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до суду про вирішення спору щодо права власності на спірний будинок є передчасним.

Враховуючи наведене судова колегія відмовляє ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у позові про визнання права власності на житловий будинок літ. «Б-І»з прибудовою, мансардою та відповідною частиною наддвірних будівель.

Рішення у частині визнання за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 на: житловий будинок літ. «А-І», прибудову літ. «а», веранду літ. «а-1», сараї літ. «н», «ж», вбиральню літ. «Д», гараж літ. «Л», літню кухню літ. «В», льох літ. «Г»за адресою -АДРЕСА_1 -по Ѕ частині за кожним, особами, які брали участь у справі, не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 1 жовтня 2012 року у частині визнання за ОСОБА_2 права власності на новостворене нерухоме майно: житловий будинок літ. «Б-1», мансарду літ. «Б-м»прибудову літ. «б», тамбур літ. «б-1», ганок літ. «б-2», льох літ. «к», душ літ. «з», огорожу №№ 1-3 за адресою -АДРЕСА_1 скасувати і ОСОБА_2 у позові у цій частині відмовити.

Це ж рішення у частині відмови ОСОБА_1 у позові про визнання права власності у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, на житловий будинок літ. «Б-1»з мансардою, прибудовою і відповідною частиною надвірних будівель за адресою -АДРЕСА_1 скасувати і ОСОБА_1 у позові у цій частині відмовити з інших підстав.

В іншій частині рішення не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: