ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"26" жовтня 2011 р. Справа № 2-а-534/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "28" лютого 2011 р. у справі № 2-а-534/11 за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей до Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов"язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 28.02.2011 року позов задоволено частково.

Визнано дії відповідача щодо недонарахування та недовиплати позивачу та її неповнолітнім дітям коштів, передбачених ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними.

Зобов"язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу та її неповнолітнім дітям допомоги як особам, які проживають на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 40 % від розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством, щомісячно, починаючи з 01.08.2010 року по 01.01.2011 року.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні його вимог, вважаючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження.

З врахуванням приписів вищевказаної статті, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать, що позивачка разом зі своїми неповнолітніми дітьми проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядження Кабінету Міністрів України №17-р від 12.01.1993 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% від мінімальної заробітної плати.

Відповідач виплачував позивачці та її неповнолітнім дітям 2,10 грн. щомісячної грошової допомоги у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства. Вищезазначені суми, на думку позивачки, є значно нижчими, ніж це передбачено ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим позивачка і звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Оцінюючи правову позицію суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в чинній редакції (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.92р. №2532-12, у редакції Закону України від 06.06.96р. №230/96-ВР, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.

Розмір мінімальної заробітної плати визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" й становить: з 01.01.2010 року - 869,00 грн., з 01.04.2010 року - 884,00 грн., з 01.07.2010 року - 888,00 грн., з 01.10.2010 року - 907,00 грн., з 1.12.2010року - 922грн.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами застосуванню підлягає саме стаття 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України.

Тому позивач та її неповнолітні діти відповідно до ст.37 Закону мають право отримувати щомісячну грошову допомогу у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати.

Слід вказати, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального й процесуального права.

Оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від "28" лютого 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко

С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області вул.Привокзальна 5,м.Олевськ,Житомирська область,11002