КОПІЯ
Апеляційний суд Рівненської області
УХВАЛА
іменем України
З листопада 2006 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого судді Омельяненка В.І.,
суддів Коробова O.K., Іващука В.І.., з участю прокурора Дмитрієва Ю.В. засудженого ОСОБА_1., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Дубенського міськрайонного суду від 20 липня 2006 року .
Цим вироком
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2, житель м. Дубно, громадянин України, засуджений
· за ч. З ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на три роки і шість місяців;
· за ч.5 ст. 27, ч. З ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на три роки. Остаточне покарання за сукупністю злочинів йому призначене на підставі ст. 70 КК
України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців.
Засуджений визнаний вироком винним:
· у вчиненні крадіжки чужого майна (муки на 270 грн. і цукру на 310 грн.) 6 січня 2006 року за попереднім зговором з ОСОБА_2. з проникненням в кондитерський цех приватного підприємства «Міськевич»;
· у обіцянці ОСОБА_2 приховати стійки-шпички, які той мав намір викрасти з того ж кондитерського цеху, переховування після крадіжки ОСОБА_2. цих стійок-шпичок, вартістю 1680 грн., в хліві 7 січня 2006 року в АДРЕСА_1;
· у вчиненні крадіжки 14 лютого 2006 року майна на суму в 1660 грн. з проникненням через кватирку вікна в квартиру ОСОБА_3 в м. Дубно.
З засудженого стягнуто на користь ОСОБА_3 310 грн. та в дохід держави 541 грн.
По справі вирішені питання про речові докази : про знищення санок, плоскогубців, пляшки і залишення інших речових доказів «у користуванні потерпілих».
Справа №11а- 438 2006 р. Вирок постановлений одноособово суддею Тростянчуком Г.Г.
Категорія : ч . З ст. 185 КК України Доповідач Коробов O.K.
Цим же вироком засуджений ОСОБА_2. В частині його засудження вирок не оскаржений.
За змістом апеляції засуджений просить скасувати вирок направити на новий судовий розгляд. При цьому він стверджує, що судове слідство проведене неповно, зокрема, не з'ясований його сімейний стан, стан здоров'я (травма голови, неодноразові операції, неодноразові пункції спинного мозку, вегето-судинна дистонія, втрати свідомості, розлад рухів, часткова втрата зору, втрата пам'яті). Під час досудового слідства із справи зникли довідки про стан його здоров'я та сімейний стан. Неправильно, стверджує апелянт, зазначено у вироку про його попередні судимості.
Заслухавши суддю-доповідача, прохання засудженого, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 16і КПК України розгляд справ у суді відбувається на засадах змагальності. Функція обвинувачення покладена на державного обвинувача і цю функцію не може перебрати на себе суд. За ст. 277 КПК України якщо державний обвинувач не погоджується з обвинуваченням, викладеним в обвинувальному висновку він повинен змінити це обвинувачення в суді. При цьому, як вказано в ч.З ст. 277 КПК України, державний обвинувач формулює нове обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів справи державний обвинувач по справі не погодився з обвинуваченням, пред'явленим ОСОБА_1 і визнав, що воно підлягає зміні. Однак при цьому, в порушення вимог ст. 277 КПК України, нового обвинувачення не сформулював (т.2 а.с. 234).
Суд не виконав вимог ч.4 ст. 277 КПК України і не роз'яснив потерпілим їх право підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі (т. 2 а.с. 236). Потерпілі по цій справі не відмовлялись підтримувати обвинувачення щодо ОСОБА_1, яке йому пред'явлене на досудовому слідстві.
Такі порушення закону перешкоджали постановленню вироку щодо ОСОБА_1. Відсутність сформульованого державним обвинувачем обвинувачення порушувало право підсудного на захист, адже він не мав на руках тексту з формулюванням обвинувачення, за яким його судять.
Суд, в порушення закону, перебрав на себе функцію обвинувачення і постановив вирок щодо ОСОБА_1., за відсутності обвинувачення, сформульованого прокурором .
При цьому суд ще й порушив вимоги ч.І ст. 334 КПК України щодо формулювання обвинувачення у вироку. Засудивши ОСОБА_1. за вчинення двох злочинів суд не виклав на початку мотивувальної частини вироку чітких формулювань обвинувачення, визнаного доведеним по кожному з цих злочинів (т. 2 а.с. 244) . Вирок не містить окремого формулювання обвинувачення ОСОБА_1. за ч. З ст. 185 КК України, та окремого формулювання обвинувачення за ч.5 ст. 27, ч.З ст. 185 КК України. Почавши з дій по вчиненні крадіжки суд викладає потім дій по вчиненню пособництва в крадіжці, а потім знову повертається до дій які містять склад виконавства іншого епізоду крадіжки. При цьому засуджуючи ОСОБА_1. за два злочини суд не формулює обвинувачення, визнане доведеним так, щоб було зрозуміло які дії суд визнав одним злочином, а які - іншим.
До того ж, суд припустився неточностей в наведенні кваліфікуючих обставин. Замість вжитого в ч. 2 ст. 185 КК України "попередньою змовою групою осіб", суд зазначає "за попередньою змовою".
Визнаючи винним ОСОБА_1. у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_3 суд взагалі не вказав, яке саме майно було викрадене.
По справі є два обвинувальних висновки (судом об'єднані в одне провадження дві кримінальні справи) (т. 2 а.с. 237). Однак з протоколу судового засідання вбачається, що оголошувався лише один обвинувальний висновок (т. 2 а.с. 240). Постанова прокурора про зміну обвинувачення в суді не оголошувалась в суді після початку судового слідства. Тому не з'ясовано: вину у вчиненні яких злочинів визнавав ОСОБА_1 коли йому обвинувачення в суді не оголошувалось, а суддя, порушуючи вимоги ст. 298 КПК України, не роз'яснив йому суть обвинувачення (т. 2 а.с. 240).
Суд також порушив вимоги ст. 299 КПК України, а саме: не визначився з тим, які докази підлягають дослідженню, порядок їх дослідження, не визначив, які обставини, ніким не оспорюються. Не прийняте рішення судом про недоцільність дослідження певних доказів і докази щодо них. щодо цього нема ні постанови, як окремого процесуального документу, ні протокольної постанови. Замість цього головуючий постановив розглядати справу «по скороченій процедурі». Ні терміну «скорочена процедура», ні порядку розгляду справи «по скороченій процедурі» в Кримінально-процесуальному кодексі немає.
Такі істотні порушення кримінально-процесуального законодавства є підставою для скасування вироку, відповідно до п. З ч.І ст. 367; ч. 1, п. З ч. 2 ст. 370 КПК України. Як вимагає ч.2 ст. 374 КПК України після скасування вироку апеляційним судом з причин порушень кримінально-процесуального законодавства, які не можуть бути усунені і апеляційній інстанції, справа підлягає поверненню на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді суд має запропонувати державному обвинувачу відповідно до ст. 277 КПК України викласти в своїй постанові формулювання обвинувачення ОСОБА_1, яке прокурор вважає за необхідне підтримувати.
Необхідно також усунути неповноту судового слідства, на яку скаржився в апеляції ОСОБА_1. При цьому слід належним чином виконати вимоги ст. 299 КПК України і чітко визначитись, з врахуванням думок сторін , які докази підлягають дослідженню, а які - суд визнає недоцільним досліджувати.
Відповідно до ч. З ст. 64 КПК України в суді підлягають доказуванню обставини, що характеризують особу підсудного, пом'якшують та обтяжують покарання. Орган досудового слідства зовсім не виконав цієї вимоги, обмежився долученням до справи ксерокопії характеристики ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4. (т. 2 а.с. 134) з беззмістовним неуточненим твердженням "характеризувався з негативної сторони". За поясненням ОСОБА_4. (т. 2 а.с. 300) він не може охарактеризувати ОСОБА_1. Суд має усунути неповноту досудового слідства і за пропозицією сторін допитати осіб, які можуть о дати відомості, що характеризують підсудного.
Підлягає з'ясуванню стан здоров'я підсудного з перевіркою його тверджень, викладених в апеляції, про травму голови, неодноразові операції, неодноразові пункції головного мозку, вегето-судинну дистонію, втрати свідомості, розлад рухів, часткову втрату зору, втрату пам'яті. При цьому слід з'ясувати чи нема у підсудного таких фізичних та психічних вад, які за п.2 ч.І ст. 45 КПК України вимагають обов'язкової участі захисника. Необхідно з'ясувати чому підсудний не є військовозобов'язаним, чи не пов'язано це з наявністю загальних чи психічної хвороби. Якщо заяви підсудного про травму голови, неодноразові пункції головного мозку, втрату пом'яті підтвердяться даними медичного огляду та показаннями осіб, що можуть охарактеризувати підсудного, слід обговорити питання про необхідність проведення судово-психіатричної експертизи для того, щоб суд міг визначитись з осудністю, неосудністю чи частковою осудністю підсудного.
Слід також з'ясувати чи є у підсудного не зняті та не погашені судимості. В судовому засіданні 29 червня 20066 року головуючий встановлюючи особу підсудного встановив: "Андрощук... раніше судимий" (т. 2 а.с. 227). У вироку судимості ОСОБА_1. не вказані.
Суду слід перевірити наявність даних про судові витрати по справі (витрати органу досудового слідства та суду). За довідкою, долученою до обвинувального висновку (т. 2 а.с 190) судові витрати по справі відсутні. В довідці до обвинувального висновку (т. 1 а.с. 220) йдеться про розрахунок експертів проведених ними затрат під час судово-товарознавчої експертизи. Чи понесли орган досудового слідства та суд судові витрати на проведення цієї експертизи не з'ясовано.
До справи має бути долучений і оглянутий судом паспорт підсудного, як того
вимагає п. 22 «Положення про паспорт громадянина України». Відповідно до п. 17.10. "Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді" вилучені в арештованих паспорти, військові квитки, трудові книжки та інші особисті документи зберігаються в окремому опечатаному пакеті, до справи підшивається опис (реєстр) вилучених документів, який нумерується черговим номером аркуша справи.
Слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 5.16. "Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді " кількість аркушів в томі не повинні перевищувати 250 аркушів.
При новому розгляді справи необхідно дотриматись вимог ч.2 ст. 375 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Лубенського міськрайонного суду від 20 липня 2006 року в частині засудження ОСОБА_1, стягнення з нього коштів та вирішення питання про речові докази скасувати, а кримінальну справу в цій частині повернути в той же суд на новий розгляд іншим суддею.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1залишити попередній -взяття під варту.