УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0620/2-7/12

Категорія 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г.В., Григорусь Н.Й.,

при секретарі Старунській Ю.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА», третя особа - Кичкирівська сільська рада Радомишльського району Житомирської області,про визнання неправомірними дій, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА» на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 липня 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2010 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,86 га, яка розташована на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області. Відповідач самовільно з 2010 року захопив зазначену земельну ділянку, знищивши межові знаки, та вирощує на ній сільськогосподарські культури.

Добровільно звільнити земельну ділянку ТОВ «Лендком ЮА» відмовляється.

З огляду на вищезазначене, позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила суд зобов'язати відповідача звільнити належну їй земельну ділянку, прибрати її від урожаю, звільнити під'їзд до земельної ділянки та відновити межові знаки. Окрім того, позивачка просила стягнути з відповідача 14730 грн. заподіяної їй матеріальної шкоди та 19382 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 липні 2012 року позов задоволено частково.

Зобов'язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 2,86 га, розташовану на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, повернути ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку в тому ж стані, що був на момент самовільного захоплення, відновити та встановити межові знаки.

Вказаним рішенням також стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію втраченого доходу від примусового невикористання земельної ділянки протягом періоду з червня 2010 року по 31 березня 2012 року в сумі 14730 грн.50 коп.; 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; 2000 грн., сплачених позивачкою за проведення судової товарознавчої експертизи; 159 грн. витрат, пов'язаних з викликом відповідача в судове засідання; 167 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи наступного.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст. ст. 211, 212 ЗК України, ст. ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Судом встановлено, що позивачка є власницею земельної ділянки площею 2,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області. Вказана обставина підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с. 11).

З наявного в матеріалах справи акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного державним інспектором відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області 22 червня 2010 року, вбачається , що відповідач самовільно зайняв належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2, 76 га. Зазначена земельна ділянка засіяна сільськогосподарськими культурами. Межові знаки на ділянці відсутні.

Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності від 31 березня 2012 року вартість втраченого доходу позивачки від вимушеного невикористання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,76 га становить 14730 грн. 50 коп. ( а.с.122).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_1 самовільно зайняту земельну ділянку у стані, придатному для її цільового використання, а також відшкодування шкоди.

Разом з тим, задовольнивши позовні вимоги, суд помилкового зазначив в резолютивній частині рішення площу земельної ділянки, яку відповідач зобов'язаний повернути ОСОБА_1, зокрема 2, 86 га, в той час, як у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства міститься інформація про те, що площа самовільно захопленої земельної ділянки становить 2, 76 га.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду підлягає зміні шляхом зазначення в резолютивній частині рішення площі земельної ділянки 2, 76 га.

В решті рішення слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт від 22 червня 2010 року не є належним доказом самовільного захоплення належної позивачці земельної ділянки, оскільки не відповідає вимогам наказу Держкомзему від 12 грудня 2003 року за №312, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Будь-яких доказів, які б спростовували факт захоплення відповідачем спірної земельної ділянки суду не надано.

Та обставина, що відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, не свідчить про те, що зазначений акт є недопустимим доказом у справі.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував обставини справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307,309,313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА» задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 липня 2012 року змінити, вказавши в резолютивній частині розмір земельної ділянки « 2, 76 га» замість « 2, 86 га».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: