Справа № 22-2163 Головуючий в І інстанції
Шиповалова Т.Д.
Категорія 13 Доповідач Колісниченко А.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого Колісниченка А.Г.,
суддів Кузнецової О.А.,
Капітан І.А.,
при секретарі Літвіновій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 05.06.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2про визнання договору дарування недійсним ,-
ВСТАНОВИЛА:
До суду із зазначеним позовом звернувся ОСОБА_3, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належав автомобіль ЗІЛ-ММЗ-554 державний номер НОМЕР_1. У січні 2001 року він звернувся до ОСОБА_2 з проханням позичити йому 3000 грн., на що той погодився, однак з метою гарантування повернення йому грошей запропонував, укласти договір дарування на ім'я його батька ОСОБА_1 В разі повернення боргу ОСОБА_2 обіцяв знищити договір дарування. 01.02.2001 року було укладено договір дарування, за яким він подарував свій автомобіль ОСОБА_1 При цьому сам автомобіль і надалі залишався у його володінні. До вересня 2003 року він повернув борг. 28.01.2004 року ОСОБА_2 під приводом необхідності перевезення речей попросив дати йому автомобіль. Він погодився на це і передав йому машину. Однак, ОСОБА_2 більше не повернув його, зареєструвавши в органах ДАІ на ім'я свого батька ОСОБА_2 Вважаючи, що укладаючи договір дарування він діяв під впливом обману, просив визнати договір дарування від 01.02.2001 року недійсним та зобов'язати відповідачів повернути йому спірний автомобіль.
Рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 05.06.2006 року позов ОСОБА_3 задоволено. Договір дарування автомобіля від 01.02.2001 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано недійсним. ОСОБА_2 зобов'язано повернути позивачу спірний автомобіль.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Апелянти до апеляційного суду не з'явились, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності, оскільки їх неявка, відповідно до ч. 2 ст.305 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.
Представниця ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,у судовому засіданні, апеляційну скаргу не визнала, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просила про відхилення апеляції.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з'явились до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач уклав договір на невигідних для нього умовах, оскільки знаходився у тяжкому матеріальному стані, а також з того, що ОСОБА_2 обманув ОСОБА_3, не знищивши договір дарування після повернення боргу позивачем. Тому, на думку суду, договір слід визнати недійним на підставі ст.57 ЦК УРСР в редакції 1963 року. Однак, з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового , на підставі п.4 ст.309 ЦПК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.12 Постанови № 3 від 28.04.1977 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст.57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.
Таким чином для визнання договору недійсним з підстав укладення його внаслідок обману необхідно, щоб було доведено у суді, що саме на час укладення договору особа діяла під впливом обману, тобто, щоб волевиявлення сторони на укладення договору формувалось під впливом обману. З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_3 . просив визнати недійсним, оспорюваний ним договір дарування, оскільки він був виконаний ним внаслідок обману (а.с. 4). Будь-яких доказів того на час укладення оспорюваної угоди він діяв під впливом обману, ОСОБА_3 суду надано не було. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що укладаючи угоду він чітко усвідомлював, що укладається саме договір дарування, також він розумів наслідки укладення такого договору, оскільки сам же зазначав у своїй позовній заяві, що домовлявся з ОСОБА_2 про те, що після повернення ним боргу договір буде знищено. Суд, помилково дійшов висновку про наявність підстав про визнання угоди недійсною, пославшись на те, що обман мав місце після повернення позивачем грошей ОСОБА_2
Також вбачається, що позивач не заявляв вимог про визнання договору дарування недійсним внаслідок збігу тяжких обставин. Суд, пославшись на цю обставину як на підставу для визнання оспорюваної угоди недійсною, на порушення положень ч.1 ст.11 ЦПК України, вийшов за межі заявленого позову.
Зважаючи на наведене, позов ОСОБА_3, за заявлених ним підстав, задоволеним бути не може.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів , -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 05.06.2006 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
ОСОБА_3у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і з наступного дня може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.