УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 22-ц/0690/2291/11

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г.В., Євстаф?євої Т.А.

при секретарі Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, яке видане 17 лютого 2000 року на ім?я ОСОБА_2 Позивач також просив стягнути з відповідачів в рівних частках 116670 грн., затрачених ним на будівництво та облаштування вказаного житлового будинку.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що мав намір забезпечити житлом сина - ОСОБА_2 та його сім?ю, у зв?язку з чим 20 жовтня 1992 року отримав земельну ділянку та розпочав будівельні роботи. Після закінчення будівництва позивач за власні кошти придбав меблі для облаштування будинку. В подальшому право власності на спірний житловий будинок було зареєстроване на ім?я ОСОБА_2

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 3 лютого 2005 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої право власності на зазначений житловий будинок в рівних частках належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_1 вважає, що своїми діями набув права власності на спірний житловий будинок, оскільки він побудований за власні кошти позивача.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 58335 грн. затрачених на будівництво житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 583 грн. 53 коп. судового збору та 15 грн. витрат, пов?язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 5 серпня 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 17 лютого 2005 року на ім?я ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів в рівних частках 116670 грн., затрачених ним на будівництво житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Апелянт зазначив, що вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 3 лютого 2005 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої право власності на спірний житловий будинок в рівних частках належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надав суду ксерокопії квитанцій та накладних. Проте, із зазначених документів неможливо встановити дійсну вартість будівельних матеріалів. Окрім того, з наданих квитанцій та накладних не вбачається, що будівельні матеріали були придбані саме позивачем за власні кошти (накладна (а.с.13), накладна №12 від 11 лютого 1990 року, ( а.с.15), накладна №17 від 15 лютого 1993 року (а.с.16), накладна №160 від 13 жовтня 1994 року ( а.с. 18), накладна №175 від 26 жовтня 1995 року ( а.с. 23), квитанція від 15 лютого 1993 року ( а.с. 25), накладна ( а.с. 26), квитанції від 17 жовтня 1994 року та 11 лютого 1993 року ( а.с. 34, 35).

З наявних в матеріалах справи накладної №14 від 20 лютого 2000 року ( а.с.14), ордера №861 від 10 травня 1993 року ( а.с.17), накладної №148 від 12 січня 1995 року (а.с.19), накладної №371 від 18 листопада 1994 року ( а.с.20), ордера №2301 від 4 липня 1995 року ( а.с.21), накладної №157 від 15 січня 2004 року ( а.с.22), накладної №37 від 4 січня 1995 року ( а.с. 24),квитанцій №35 від 18 вересня 1996 року, №8898 від 25 листопада 1995 року, №59 від 7 жовтня 1998 року, №23 від 12 січня 1996 року, №1407 від 18 листопада 1994 року, №143 від 12 серпня 1996 року,№94 від 17 жовтня 1994 року ( а.с. 27, 29-34) вбачається, що позивачем протягом періоду з 1993 року по 2000 рік були придбані будівельні матеріали та меблі, проте докази того, що вони були використані для будівництва і облаштування спірного житлового будинку, в матеріалах справи відсутні.

Покази свідків, на які посилається позивач, також не є беззаперечними доказами затрати останнім власних коштів на будівництво зазначеного житлового будинку.

Вирішуючи спір, суд прийшов до обгрунтованого висновку про тре, що підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 коштів, затрачених на будівництво житлового будинку та придбання рухомого майна, немає.

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 визнав позов, суд, відповідно до вимог ч.4 ст.174 ЦПК України ухвалив рішення про задоволення позову в частині стягнення з нього на користь позивача 58335 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок не оскаржується, а тому й не переглядається.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,308,313-315,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді: