УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0607/2-455/11

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г. В., Євстаф'євої Т.А.,

при секретарі Крижанівській М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10 січня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

15 листопада 2011 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 27 жовтня 2007 року між ним та відповідачем укладений договір позики, відповідного до якого він передав під розписку останньому грошові кошти в сумі 479000 грн. терміном до 27 жовтня 2008 року. Відповідач зобов'язувався повертати позивачеві кошти не пізніше двадцять сьомого числа кожного місяця у розмірі не менше 18938 грн.

ОСОБА_2 не виконував зазначені умови договору, а лише протягом періоду з 1 по 8 липня 2008 року частково сплатив позивачеві кошти в сумі 46000 грн.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в сумі 433000 грн., 140118 грн. 80 коп. інфляційних збитків, штрафні санкції у розмірі 3% річних, що становить 39503 грн. 83 коп., а також 40000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10 січня 2012 року позов задоволено частково.

Стягуто з ОСОБА_2 на користь позивача 433000 грн. заборгованості за договором позики, 126436 грн. інфляційних збитків, 39503 грн. 83 коп. річних та 6000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апелянт, зокрема, зазначає, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2007 року сторони уклали договір позики, відповідного до якого позивач передав під розписку відповідачеві грошові кошти в сумі 479000 грн. терміном до 27 жовтня 2008 року. Вказаний договір позики посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Пунктом 3 договору передбачено, що відповідач зобов'язувався повертати позивачеві кошти не пізніше двадцять сьомого числа кожного місяця у розмірі не менше 18938 грн., про що у позикодавця відбирається розписка.

Відповідно до п.6 договору в разі несвоєчасного повернення позичальником суми позики, він відшкодовує позикодавцю заявлену моральну шкоду, збитки, а також інфляційні втрати та упущену вигоду.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протягом періоду з 1 по 8 липня 2008 року частково повернув йому борг в сумі 46000 грн. Вказану обставину підтвердили сторони в судовому засіданні.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 не надав суду доказів належного виконання ним зобов'язань щодо повернення боргу у строки та в розмірі, передбачених договором позики.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи зазначений спір, суд своєю ухвалою від 7 грудня 2011 року визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив зазначений строк відповідно до вимог ч.5 ст.267 ЦК України. При цьому, суд взяв до уваги ту обставину, що позивач протягом періоду з 25 жовтня 2011 року по 11 листопада 2011 року перебував на амбулаторному лікуванні в Ємільчинській ЦРЛ. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки ( а.с. 13).

За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 209,303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча

Судді