УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0604/2-666/12

Категорія 51

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г. В., Євстаф'євої Т.А.,

при секретарі Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до автотранспортного комунального підприємства обласних лікувальних закладів Житомирської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 січня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що працював у відповідача на посаді водія 1 класу. Наказом №53 від 10 червня 2011 року його було звільнено на підставі п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я. Оскільки висновки медичної комісії, які стали підставою звільнення позивача, в подальшому були спростовані дослідженням АВРМ, та адміністрація АТСП КП ОБЛЗ, запропонувавши йому роботу слюсаря-ремонтника 3-го розряду, відмовилася здійснити доплату різниці заробітної плати водія та слюсаря, ОСОБА_1 вважає, що відповідач не мав правових підстав для його звільнення. Окрім того, на думку позивача, при його звільненні були порушені вимоги законодавства про професійні спілки, оскільки засідання профспілкового комітету, на якому розглядалось питання про надання згоди на його звільнення, очолював ОСОБА_2, який виконував обов'язки директора підприємства.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді водія 1-го класу, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, яку позивач оцінює в сумі 10000 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в трудових відносинах з 27 квітня 1996 року по 10 червня 2011 року, коли позивача було звільнено з посади водія 1-го класу за станом здоров'я, який перешкоджав продовженню даної роботи, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Пунктом 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стану здоров'я ( стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов'язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує.

Відмовляючи у задоволені позову, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи та встановив об'єктивну неспроможність позивача виконувати обов'язки водія. Зокрема, суд обґрунтовано взяв до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу не допускався до виконання роботи у зв'язку з тим, що при проходженні передрейсових медичних оглядів у нього виявляли високий артеріальний тиск, що в подальшому стало підставою для направлення його для проходження позачергового медичного огляду.

З наявного в матеріалах справи висновку медичної комісії про проходження періодичного медичного огляду від 7 червня 2011 року вбачається, що позивач непридатний до виконання обов'язків водія.

На виконання вимог ч.2 ст.40 КЗпП України адміністрація АТСП КП ОБЛЗ запропонувала позивачеві роботу слюсаря-ремонтника 3 розряду, однак останній відмовився від переведення на іншу роботу. Вказана обставина підтверджується наказом №52 від 8 червня 2011 року та актом від 9 червня 2011 року ( а.с.32-33).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання апелянта на ту обставину, що відповідач при переведенні його на іншу роботу зобов'язаний був виплачувати різницю між попереднім заробітком та заробітком на новій роботі, є безпідставним, оскільки до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення п.7 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 209,303,307,308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча

Судді