УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0620/2-78/12

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г.В., Євстаф'євої Т.А.,

при секретарі Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням, земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач, будучи власником квартири №2 у зазначеному житловому будинку, на земельній ділянці загального користування самовільно збудував сарай, що заблокований з житловим будинком та піднавіс, заблокований з належним позивачеві гаражем.

Своїми діями відповідач перешкоджає ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою та належною йому на праві приватної власності квартирою.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд зобов?язати відповідача знести самовільно побудовані господарські споруди та стягнути з нього 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області 25 червня 2000 року. Власником квартири №1 у зазначеному житловому будинку є ОСОБА_3 та співвласником квартири №3 - ОСОБА_2

Зі змісту акта обстеження прилеглої території багатоквартирного житлового будинку від 23 березня 2011 року вбачається, що відповідач на земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1, самовільно збудував дощатий сарай, який заблокований з житловим будинком, та піднавіс, що заблокований з належним позивачеві гаражем.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з аналізу положень вказаної норми, за захистом свого порушеного права може звернутися особа, яка має право власності або ж право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надав доказів того, що він є власником спірної земельної ділянки та не довів, яким саме чином відповідач перешкоджає користуватися належною позивачеві частиною домоволодіння.

Рішення про знесення самочинного збудованих споруд може бути ухвалене на підставі ст.391 ЦК України в разі доведеності позивачем факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення перешкод в інший спосіб.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не є користувачем земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, оскільки в силу ч.2 ст.120 ЗК України позивач, будучи власником частини житлового будинку, поряд з іншими співвласниками цього житла, набуває права користування вказаною земельною ділянкою. Однак, враховуючи ту обставину, що порядок користування спірною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку не встановлений, посилання позивача на те, що ОСОБА_2 перешкоджає йому користуватися земельною ділянкою, яка перебуває саме в його користуванні, є безпідставним.

Таким чином, при вирішенні зазначеного спору суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, проте, мотивуючи судове рішення, припустився помилки щодо відсутності права позивача користуватися земельною ділянкою, яка перебуває у спільному користуванні всіх співвласників житлового будинку АДРЕСА_1.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених підстав.

Керуючись ст. ст. 209,303, 304,307,309, 313,314,316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2012 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та зобов?язання ОСОБА_2 знести самовільно побудовані господарські споруди, розташовані в АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Судді