РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_______________________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/89/13Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"09" січня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівПриходченко А.П.,Авраміді Т.С.

При секретаріБогданович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», третя особа - начальник відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» Коваленко Сергій Іванович про визнання незаконними наказів про розірвання трудового договору, про оголошення догани, про перевід, поновлення на роботі та зобов'язання внести зміни до трудової книжки, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_6, уточнивши свої позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до ДП «Придніпровська залізниця» про визнання наказу № 158 від 28.08.2012 року про звільнення, наказу № 162 від 30.08.2012 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу № 763/ОС від 30.08.2012 року про перевід на іншу роботу незаконними, про поновлення на роботі, зобов'язання внести запис в трудову книжку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка працювала в ДП «Придніпровська залізниця» на посаді провідника, з 17.05.2011 року вона стала працювати на посаді начальника пасажирського поїзда, про що з нею 29.05.2012 року був укладений контракт № 409. За результатами ревізії 16.08.2012 року ревізорами Московського відділення центру внутрішнього контролю та аудиту складено Акти по факту перевезення безквіткових пасажирів підпорядкованими позивачу провідниками. На підставі протоколу оперативної наради при начальнику Керченського пасажирського вагонного депо Коваленко С.І. 28.08.2012 року прийнято наказ № 158 про розірвання контракту з позивачкою у зв'язку із порушенням його умов, за заявою позивачки наказом № 763/ОС від 30.08.2012 року вона була переведена на посаду провідника пасажирських вагонів за контрактом, 30.08.2012 року наказом № 162 ОСОБА_6 притягнута до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання покладених на неї обов'язків.

Позивач вважає, що накази про оголошення догани, звільнення та переведення на іншу посаду є незаконними, просить поновити її на роботі на посаді начальника пасажирського поїзду та зобов'язати відповідача внести відповідний запис до трудової книжки.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 16 листопада 2012 року позов задоволено: визнано незаконними наказ № 158 від 28.08.2012 року про розірвання контракту № 409 від 29.05.2012 року, наказ № 162 від 30.08.2012 року про оголошення догани, наказ № 763/ОС від 30.08.2012 року про переведення ОСОБА_6 на посаду провідника пасажирських вагонів; ОСОБА_6 поновлено на роботі на посаді начальника пасажирського поїзда з 28.08.2012 року; зобов'язано ДП «Придніпровська залізниця» внести запис до трудової книжки Серії БТ-ІІ№ 2785975 на ім'я ОСОБА_6 про поновлення на роботі з 28.08.2012 року.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові.

Апелянт вважає що суд, визнавши наказ № 162 від 30.08.2012 року незаконним, не взяв до уваги, що ОСОБА_6 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану не за провіз безквіткових пасажирів, який вона допустила особисто, а за відсутність з її боку належного контролю за роботою підлеглих, що призвело до допущення провозу безквіткових пасажирів іншими провідниками, підпорядкованими позивачу, на що були складені Акти від 16.06.2012 року А № 027322, А № 027342, А № 027335 працівниками Московського відділення центру внутрішнього контролю та аудиту по факту провезення безквіткових пасажирів іншими провідниками, підпорядкованими позивачу, не врахував той факт, що вказаних провідників було звільнено, а ОСОБА_6 лише притягнено до дисциплінарної відповідальності.

Також апелянт зазначає, що посилання суду на те що ОСОБА_6 було покарано за одне й теж саме порушення двічі є необґрунтованим, оскільки п.п. А п.17 контракту передбачає, що він буде достроково розірваний, а працівник може бути звільнений, якщо працівник порушить умови контракту та допустить провіз безквіткового пасажиру, тому такі міри не є відповідальністю, а ОСОБА_6 не було звільнено, а лише переведено на іншу посаду, з чим вона погодилась.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_6 працювала провідником пасажирських вагонів Керченського пасажирського вагонного депо на підставі наказу № 1341 від 18.05.1992 року (а.с.5).

Наказом № 448/0 від 27.05.2011 року ОСОБА_6 переведена на посаду начальника пасажирського поїзда на умовах контракту (а.с.5).

29.05.2012 року між сторонами укладено контракт № 409 про те, що ОСОБА_6 приймається на роботу на посаду начальника поїзда (а.с. 6-7), строк контракту встановлено до 29 травня 2017 року, в п.17-а контракту визначено, що працівник може бути звільнений, а цей контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі (а.с.7).

16 серпня 2012 року при перевірці ревізорами Московського відділення центру внутрішнього контролю і аудиту відділу ревізії пасажирських поїздів поїзду № 97 сполученням Москва - Керч, начальником якого була ОСОБА_6, на дільниці Москва - Тула виявлено, що у вагонах № 4/22049, № 9/11107, № 14/26123 провідниками допущено провіз безквіткових пасажирів, про що складені акти А № 027322 (а.с.51), А№ 027335 (а.с.53), А № 027342 (а.с.52).

На підставі протоколу оперативної наради при начальнику Керченського пасажирського вагонного депо Коваленко С.І. 28 серпня 2012 року ОСОБА_6, як начальника поїзду, у зв'язку із неналежним виконанням посадових обов'язків, порушенням умов контракту № 409 від 29.05.2012 року та вимог п.4.7 Інструкції начальнику пасажирського поїзду № 158-Ц від 27.04.2012 року, вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності та перевести провідником пасажирського вагону згідно її особистої заяви (а.с.60-61).

Наказом начальника Керченського пасажирського депо № 158 від 28.08.2012 року з начальником поїзда ОСОБА_6 за неналежне виконання посадових обов'язків, порушення умов контракту № 409 від 29.05.2012 року та вимог п. 4.7 «Інструкції начальнику пасажирського поїзду № 158-Ц» від 27.04.2012 року, було розірвано контракт (а.с.56).

Наказом № 162 від 30.08.2012 року ОСОБА_6 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків та порушення п. 4.7 Інструкції начальнику пасажирського поїзду № 158-Ц на підставі п. 1 ст. 147 КЗпП України (а.с.57).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, позивачем у справі було доведено факт незаконності винесення оскаржуваних наказів, що розірвавши контракт та оголосивши догану позивачці, відповідачем одночасно застосовані усі види дисциплінарних стягнень, передбачені ст. 147 КЗпП України, також при обранні виду стягнення відповідачем не враховані ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 листопада 2012 року не відповідає.

З матеріалів справи слідує, що між Керченським пасажирським вагонним депо та ОСОБА_6 29.05.2012 року було укладено контракт, за умовами якого позивач обіймає посаду начальника пасажирського поїзда. Контрактом визначені особливі умови зміни, припинення та розірвання контракту. Зокрема, за п. 17-а контракту працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у випадку встановлення факту перевезення безквіткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі. При розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться згідно п. 8 статті 36 КЗпП України. При достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.

16 серпня 2012 року по факту перевезення безквіткового пасажиру у вагоні № 4/22049 поїзду № 97 сполученням Москва - Керч, у відношенні підпорядкованого ОСОБА_6 провідника ОСОБА_8 було складено Акт А 027322.

Актом А 027335 від 16 серпня 2012 року встановлено факт перевезення чотирьох безквіткових пасажирів, які мали проїзні документи на поїзд № 211 сполученням Москва - Феодосія, що пішов раніше, у вагоні № 9/11107 поїзду № 97 сполученням Москва - Керч, начальником якого була ОСОБА_6, в якому на посаді провідника працював ОСОБА_9

Також 16 серпня 2012 року підпорядкованим позивачці провідником ОСОБА_1, було допущено перевезення двох безквіткових пасажирів від станції Москва до станції Курськ по бланку електронного замовлення пасажиру у вагоні № 14/26123 поїзду № 97 сполученням Москва - Керч, по вказаному факту було складено Акт А 027342.

Зазначені акти ніким не оскаржені, не скасовані та є діючими.

На оперативних нарадах 20.08.2012 року та 28.08.2012 року вищевказані акти були розглянуті, по даним фактам 28.08.2012 року ОСОБА_6 дала свої пояснення (а.с.55).

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навиків, при укладенні контракту закон надав право сторонам самим встановлювати їх права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору.

Згідно Переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 764, начальник пасажирського поїзду (посада на якій працювала позивачка) входить до даного переліку.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання не є дисциплінарним стягненням. Таким чином, положення ст. 147 КЗпП України, на порушення яких як на підставу поновлення позивача на роботі послався суд першої інстанції, на спірні правовідносини не поширюється.

Таким чином, при укладенні контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору - контракту. Така ж позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/98 від 09.07.1998 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції наведених норм закону не врахував, не дав належної оцінки умовам укладеного з ОСОБА_6 контракту, яким передбачені особливі умови її відповідальності і припинення дії контракту, та дійшов помилкового висновку про те, що звільнення позивача без урахування її тривалої роботи, того, що вона одружена та має на утриманні дитину, є незаконним. При цьому суд не звернув уваги на те, що підставою для припинення контракту є лише встановлення факту перевезення безквіткових пасажирів.

Оскільки вищезазначені факти встановлені, то припинення дії контракту з ОСОБА_6 за п. 8 ст. 36 КЗпП України є правомірним. Як слідує з п. 19 контракту № 409 від 29.05.2012 року, при достроковому його розірванні в разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні. Таким чином, звільнення ОСОБА_6 мало відбутися через два тижні після прийняття наказу № 158 від 28.08.2012 року, але в цей час трудові відносини за її згодою були продовжені на умовах укладення з нею іншого контракту про роботу на посаді провідника. Так, наказом № 763/ОС від 30.08.2012 року ОСОБА_6 на підставі особистої заяви була переведена на роботу провідника пасажирського вагону на умовах контракту, що підтверджується відповідним записом в її трудовій книжці (а.с. 93 звор.).

Доводи позивачки стосовно незаконності оскаржуваного наказу № 763/ОС від 30.08.2012 року є безпідставними і такими, що не засновані на законі. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника. ОСОБА_6 28.08.2012 року (а.с. 11) власноручно написала заяву про переведення її на роботу провідника пасажирського вагону, а відповідач не заперечував укласти з нею контракт, про що видав наказ 30.08.2012 року. Такі дії сторін фактично свідчать про їх згоду на продовження трудових відносин на умовах контракту за іншою посадою.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що доводи апелянта стосовно правомірності притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності заслуговують на увагу, оскільки звільнення ОСОБА_6 не відбулося, трудові відносини не були припинені, наказ про звільнення відповідачем не приймався, то 30.08.2012 року вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків.

За порушення трудової дисципліни чинним трудовим законодавством передбачено застосування до працівника дисциплінарних стягнення та заходів впливу.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обрані виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно п.п. 4.6, 4.7 Інструкції начальника пасажирського поїзда, затвердженої Міністерством інфраструктури України Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця, начальник поїзду повинен проводити обхід вагонів поїзда згідно з Технологічним Кодексом, затвердженим підприємством; заносити результати обходу до журналу ВУ-6; контролювати на шляху прямування виконання провідниками вагонів своїх службових обов'язків згідно з Інструкцією провіднику пасажирського вагону № ЦЛ-0038, затвердженої наказом Укрзалізниці 01.09.2003 р. № 234-Ц та Санітарними правилами щодо утримання пасажирських вагонів на шляху прямування. Також п.1.2 Інструкції для начальника пасажирського поїзда міжнародного сполучення від 13.09.1996 року передбачає, що начальник поїзда повинен забезпечити проїзд пасажирів в поїзді лише за проїзними документами.

З урахуванням вищевикладеного, а також того, що трудові відносини між сторонами не були припинені, колегія суддів прийшла до висновку про те, що ОСОБА_6 наказом № 162 від 30.08.2012 року правомірно притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання у повному обсязі своїх функціональних обов'язків у сукупності, оскільки факт порушення своїх посадових обов'язків з боку підпорядкованих позивачу провідників є встановленим, а позивач як начальник поїзда відповідно до затверджених функціональних обов'язків має нести відповідальність за неправомірні дії персоналу. При цьому відповідачем дотримана процедура залучення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності, враховані обставини, що визначені ст.ст. 147-149 КЗпП України.

Позовні вимоги ОСОБА_6 про зобов'язання відповідача внести запис про поновлення на роботу до її трудової книжки є похідними від вимог про поновлення на роботі та визнання незаконними наказів про розірвання контракту і про переведення, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення.

Враховуючи те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином враховуючи, що позивачка відповідно до п.1ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, судові витрати по справі необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 303, 304, п.4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 листопада 2012 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», третя особа - начальник відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» Коваленко Сергій Іванович, про визнання незаконними наказів про розірвання трудового договору, про оголошення догани, про перевід, поновлення на роботі та зобов'язання внести зміни до трудової книжки

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко