УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/191/60/13Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"09" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.
СуддівПриходченко А.П., Авраміді Т.С
При секретаріБогданович О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Феодосійський приладобудівельний завод» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 03 вересня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання відповідача особою, що втратила право користування жилою площею у квартирі АДРЕСА_1 на підставі ст. 71 ЖК України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 з часу свого народження разом із батьками проживав у квартирі АДРЕСА_1 та зареєстрований у зазначеній квартирі з 1977 року. У 2012 році позивачу стало відомо, що з 16.10.1996 року за зазначеною адресою зареєстрований відповідач. Позивач не давав згоди на реєстрацію ОСОБА_7 в квартирі. Більш ніж 15 років тому відповідач разом зі своєю матір'ю короткий час проживав у спірній квартирі, але вже більше 15 років відповідач не проживає у ній, його речі у квартирі відсутні, тому він втратив право користування жилим приміщенням.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 3 вересня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено, визнано ОСОБА_7 особою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_7 не проживав у спірній квартирі з поважних причин, що підтверджується його зверненням до правоохоронних органів з приводу не допуску у квартиру.
Також апелянт посилається на те, що позивачем всупереч вимог ст. 71 ЖК України не надано доказів на підтвердження відсутності відповідача у спірній квартирі більше 6 місяців. Апелянт вважає, що докази, на які посилався суд при ухваленні оскаржуваного рішення, є суперечливими і не відповідають дійсності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів прийшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті і задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 не проживав у спірній квартирі без поважних причин понад установлений законом строк, що є підставою для визнання його особою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи та узгоджується з нормами ст.ст. 71, 72 ЖК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до особового рахунку наймачем квартири АДРЕСА_1 був батько позивача - ОСОБА_9, який помер в 2005 році. Також у квартирі була зареєстрована мати позивача - ОСОБА_10, яка також померла у 2007 році. ОСОБА_6 - позивач по справі - зареєстрований у квартирі з 1977 року (а.с.5). Відповідач ОСОБА_7 також зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, про що свідчить довідка адресне - довідкового бюро ВГІРФО Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим від 21.06.2012 року (а.с.13), довідка КП ЖЕК № 4 від 27.12.2012 року, де зазначено, що ОСОБА_7 зареєстрований 16.10.1996 року, фактично проживав у спірній квартирі весною-літом 1983 року, після цього за указаною адресою не проживав.
Відповідно до положень статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року зі змінами та доповненнями, роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк, або відмовити у позові.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_6 посилається на те, що відповідач ОСОБА_7 не проживає у квартирі більше 15 років, його речей у квартирі немає, вселитися він не намагався, оплату за комунальні послуги не проводить.
Вищевикладені обставини підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, зокрема довідками КП ЖЄК № 4 від 06.02.2012 року (а.с.6) та від 27.12.2012 року, довідкою ВАТ «Феодосійський приладобудівельний завод» від 16.03.2012 року (а.с.9), актом, що складений мешканцями сусідніх будинків (а.с. 7, 35), показаннями свідків.
Обставин, які б свідчили про поважність причин не проживання ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_1 або про наявність умов, передбачених ст. 71 ЖК України, за якими жиле приміщення за тимчасово відсутніми особами зберігається понад шести місяців, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, а відповідачем вони не наведені.
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доводи апелянта стосовно того, що позивачем не доказаний факт відсутності відповідача у квартирі більше ніж шість місяців, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Посилання апелянта на те, що позивач та його співмешканка чинили йому перешкоди у користуванні спірною квартирою також не підтверджуються належними, допустимими та безперечними доказами. З копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 06.02.2012 року (а.с. 34) слідує, що ОСОБА_7 звернувся до Феодосійського МО із заявою про те, що ОСОБА_6 змінив замки на вхідної двері квартири за місцем реєстрації, чим створює перешкоди у користуванні квартирою, проте даних за протиправну поведінку позивача по справі не здобуто і ухвалено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. В постанові не містяться відомості щодо встановлення факту створення ОСОБА_6 або іншою особою перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_7
Також колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на підтвердження наявності спору щодо користування квартирою на те, що ним до звернення ОСОБА_6 до суду із позовом, видана довіреність ОСОБА_8 на представлення його інтересів в суді, оскільки указана довіреність перш за всього уповноважує довірену особу здійснювати будь які дії з ціллю приватизації спірної квартири, отримання правовстановлюючого документу, а також з ціллю продажу квартири (а.с. 29).
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_11, посилаючись на перешкоди у користуванні спірною жилою площею, з часу реєстрації у жовтні 1996 року не вживав заходів на захист своїх прав, не реалізував право на звернення до суду із позовом про вселення до квартири, зміну договору найму тощо.
Оцінюючи зазначені докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_11 з часу реєстрації не проживав у спірній квартирі без поважних причин понад установлений законом строк, не ставився до спірної квартири як до свого основного місця проживання, витрат на її утримання не ніс, що відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України є підставою для визнання його особою, що втратила право користування спірною квартирою.
Зазначені вище обставини та докази свідчать про відсутність відповідача у спірній квартирі у період з 1996 року до звернення ОСОБА_6 із позовом до суду 12.06.2012 року, що давало суду першої інстанції підстави для визнання ОСОБА_11 особою, що втратила право користування спірною квартирою.
Інші доводи представника ОСОБА_11, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 03 вересня 2012 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314 і ст. 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 03 вересня 2012 року відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 03 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
О.В. Самойлова А.П. Приходченко Т.С. Авраміді