Справа № 1 - 61

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 червня 2007 року                                                                                       м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого               Марченко Л.В.

при секретарі              Довбні Г.А..

з участю прокурора   Кравчук Д.В.

адвокатів                     ОСОБА_2,ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребище кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя  АДРЕСА_1  українця, громадянина України,  освіта середня-спеціальна, не одруженого, тимчасово не працюючого   -стоїть на обліку районному Погребищенському центрі зайнятості Вінницької області, раніше судимого 14.05.1999 року Погребищенським районним судом Вінницької області за ст.140 ч.2 КК України  до 2 років   арешту  з утриманням 15 % заробітку на користь держави , 26.01.2006 року Погребищенським районним судом за ст.309 ч.1 КК України до 1 року виправних робіт з утриманням 10 % заробітку на користь держави , у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України;

ВСТАНОВИВ:

Підсудній ОСОБА_1 будучи раніше засудженим , востаннє 26.01.2006 року Погребищенським районним судом Вінницької області за ст.309 ч.1 КК України до 1 року виправних робіт з у триманням 10 % заробітку на користь держави , належних висновків для себе не зробив ,а скоїв новий злочин .

30 січня 2006 року приблизно об 11.00 годині, перебуваючи у приміщенні котельні, розташованої у цеху дерев»яних конструкцій ТОВ» Спецдеревоконструкція « АДРЕСА_2   підсудній ОСОБА_1   вступив у суперечку із кочегаром вказаного товариства ОСОБА_4 Причиною даного конфлікту була тачка ,яку потерпілий ОСОБА_4, як старший кочегар ,відмовився  на прохання підсуднього ОСОБА_1дати щоб завести дров для обігріву сторожового приміщення. Отримавши відмову у старшого кочегара ОСОБА_4 ,який посилався на те ,що тачка йому буде потрібна . підсудній ОСОБА_1 звернувся за дозволом на отримання тачки  безпосередньо до керівника  товариства ОСОБА_5Отримавши позитивну відповідь ,підсудній ОСОБА_1 знову пішов до кочерки і повідомив ,що керівник ОСОБА_5 дозволив йому взяти тачку для привозу дров ,на що почув у відповідь від ОСОБА_4 ,що тачки він йому все рівно не дасть .Оскільки відмова ОСОБА_4 була безпідставною і яка обурила ОСОБА_1 ,він сам взяв тачку і почав її вивозити із кочегарки - у цех .Щойно він виїхав із кочегарки ,як потерпілий ОСОБА_4 вибіг услід і   схопивши обома руками  за ящик ,який був закриплений на візку ,зупинив його та почав тягнути на себе. Коли ОСОБА_4 смикав за тачку , а ОСОБА_1 - не відпускав і тягнув тачку до себе ,то в цей час , від поштовхів -   ОСОБА_4    спіткнувся і впав лівим боком тіла  на розташований поруч металевий вагончик , на якому у сушарку завозили деревину .При падінні ОСОБА_4   отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому 9 ребра зліва зі зміщенням і обширної гематоми лівої половини грудної клітки ,які згідно висновку СМЕ № 102 від 14.03.2006 року , відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості .Отже , тягнучи за візок із рук ОСОБА_4 ,який вже похилого віку , ОСОБА_1 хоча й не передбачав ,але повинен був і міг передбачити , що потерпілий може впасти і одержати травму внаслідок удару об металевий вагончик ,що знаходився поруч.

2

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження обвинувачення підсуднього ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КК України - / умисному середньої тяжкості телесному ушкожденні/ - тобто умисному тілесному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків ,передбачених у ст. 121 КК України , але таке , що спричинило тривалий розлад здоров»я

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні - / умисному середньої тяжкості телесному ушкожденні/ - тобто умисному тілесному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків ,передбачених у ст. 121 КК України , але таке , що спричинило тривалий розлад здоров»я не визнав і показав ,що на 30 січня 2006 року    , вранці він заступив на чергування по охороні територій ТОВ « Спецдеревоконструкція» .Оскільки , приміщення в якому він перебував опалювалось відходами виробництва із пилорами , то з цією метою він прийшов на пилораму до кочегарки щоб взяти тачку і привезти від пилорами дров для розпалу у плиті ,щоб погрітися .Коли він зайшов у кочегарку , то запитав дозволу у ст. кочегара -потерпілого ОСОБА_4 ,щоб взяти тачку для привезення дров у сторожове приміщення. На що ОСОБА_4 йому відповів , що тачки він йому не дасть оскільки вона йому самому буде потрібна. Після чого підсудній ОСОБА_1 пішов до свого керівника ОСОБА_5 ,у якого і отримав дозвіл на те , щоб взяти у кочегарці тачку і знову повернувся  до ОСОБА_4 І Коли підсудній ОСОБА_1 повідомив йому про розпорядження керівника, то кочегар знову сказав ,що тачки йому він всерівно не дасть, не обгрунтувавши свою відмову. Дана відповідь обурила підсуднього і він сам взяв у кочегарці тачку і почав вивозити її у цех. Щойно він виїхав із кочегарки ,як потерпілий ОСОБА_4 вибіг йому услід і схопивши обома руками за візок зупинив його та почав тягнути на себе, говорячи при цьому ,щоб ОСОБА_1 поставив її на місце .Коли ОСОБА_4 смикав за тачку ,в свою сторону , а підсудній ОСОБА_1 в свою сторону ,то в цей час потерпілий спіткнувся і впав лівим боком тіла на розташований поруч металевий вагончик , на якому у сушарку завозили деревину. Після чого потерпілий ОСОБА_4 підхопився і став кричати га ОСОБА_1, а останній не бажаючи вступати з ним у сварку, взяв тачку і поїхав по свої справах , а невдовзі повернув тачку назад .Підчас того ,як між ним та ОСОБА_4 виникла суперечка із-за тачки , то він ОСОБА_4 не бив ,а ОСОБА_4   впав і отримав травму  лише із-за того ,що між ними відбулась тяганина із-за тачки -під час якої від поштовху тачки ОСОБА_4 упав .

Просить його суворо не карати ,оскільки він він не передбачав можливості настання зазначеної шкоди для потерпілого ОСОБА_4 і просить вибачення у потерпілого.

Потерпілий по справі ОСОБА_4 в судовому засіданні показав ,що станом на 30 січня 2006 року він дійсно працював старшим кочегаром ТОВ « Спецдеревоконструкція» .Тачка ,із-за якою сталася дана подія була закріплена тільки за ним і тільки він міг нею розпоряджатись. Оскільки підсудній ОСОБА_1 сам взяв тачку ,щоб завезти в сторожове приміщення дров ,то він зупинив ОСОБА_1, сказавши йому ,щоб той повернув візок назад .Однак ОСОБА_6 ніяк не реагуючи продовжував їхати далі ,і тоді він схватив візок і став утримувати візок і тягнути в свою сторону , при цьому ОСОБА_1 тягнув у свою сторону візок .Оскільки ,він - ОСОБА_4 вже немолода людина ,то він не зміг втримати рівновагу ,то спіткнувшись упав на металевий вагончик і грудною клітиною тулуба вдарився ,відчувши різку біль .Потім він піднявся і покликав на допомогу працівників цеху ,що бачили цей інцидент .Потім його відвіз до лікарні керівник товариства..

Просить підсудного ОСОБА_1 покарати по закону  і стягнути на його користь вартість заподіяної йому моральної шкоди в сумі 10 000 гривень.

Свідок по справі ОСОБА_7 ,допитаний в судовому засіданні показав, що самої сварки

3

та тяганини між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 він не бачив ,однак бачив ,що ОСОБА_4 тримався за лівий бік і його відвезли в лікарню.

Анатолігчні покази по справі дав ,допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8

Свідок по справі ОСОБА_5 показав ,що   на місці події він не був ,але зі слів ОСОБА_4 він знає, що між ним та ОСОБА_1 відбулася тяганина із-за візка, внаслідок якої ОСОБА_4 впав і отримав травму .

Аналогічні покази по справі дав ,допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_9,ОСОБА_10

Свідок по справі ОСОБА_11,допитаний в судовому засіданні показав, що він знаходився в цеху за 50 метрів від події і бачив як ОСОБА_1 брав возика ,а ОСОБА_4 намагався його в ОСОБА_1 відібрати ,і під час цієї шарпанини ОСОБА_1 відпустив возика і ОСОБА_4 впав на спину на вагонетку а потім піднявся ,пішов у сушку ,стогнав.

Крім того, винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується заявою потерпілого ОСОБА_4 про вчинений злочин / а.с.4 /, висновком експерта № 102 від 14.03.2006 року ,в якому зазначено ,що у ОСОБА_4 мали місце перелом 9 ребра зі зміщенням ,гематома в ділянці лівої половини грудної клітини, що виникли внаслідок дії тупих предміетів і за ознакою тривалого розладу здоров»я є тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості./ а.с.15/, Отже    , сукупність приведених і оцінених доказів переконує суд в тому ,що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 128 КК України - необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При визначенні міри покарання ОСОБА_1 судом враховується його особистість.

ОСОБА_1 раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Пом'якшуючою обставиною вини підсудного ОСОБА_1 є щире каяття у вчиненному злочині ,наявність на утриманні матері-пенсіонерки ,ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, злочині.

Обставин, які обтяжували б вину підсудного ОСОБА_1 немає.

З урахуванням особи підсудного ОСОБА_1, обставин вчиненого ним злочину, пом'якшуючої його вину обставини та думки потерпілого щодо міри  покарання, суд вважає за можливе призначити йому міру покарання у вигляді громадських робіт .

Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 за ст.ст.122 ч.1 КК України визнати невинним та виправдати.

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128  КК України та призначити йому покарання у вигляді   громадських робіт строком до двохсот годин .

Згідно ст.56 КК України визначити час відбування покарання - вільний від основної роботи або навчання час засудженого ОСОБА_1 визначивши йому максимальну кількість годин на день - не більше чотирьох годин за місцем проживання .

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_1., до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

Цивільний позов задовольнити частково .Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4  4 000 гривень, як вартість заподіяної моральної шкоди.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з дня проголошення, через Погребищенський районний суд.