Справа № 2-47/11

Провадження № 2/711/17/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Баник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради, ОСОБА_3, третіх осіб -державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_4. Міськрайонного управління Держкомзему у місті Тячів і Тячівському районі про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Солотвинської селищної ради, ОСОБА_3, третіх осіб -державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_4. Міськрайонного управління Держкомзему у місті Тячів і Тячівському районі про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинити певні дії. В позовній заяві зазначив, що рішенням Солотвинської селищної ради від 14.09.2001 року йому було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0.07 га., що розташована в АДРЕСА_2 і яка була в його користуванні з 1997 року. На підставі вказаного рішення йому було розпочато виготовлення технічної документації на отримання державного акту на право приватної власності на землю, зокрема було виготовлено абрис-схему, акт погодження меж земельної ділянки, а також виготовлено будівельний паспорт для будівництва житлового будинку. Однак у 2001-2002 роках смт. Солотвино було визнано курортним містечком і передача земельних ділянок у приватну власність була тимчасово зупинена, а тому остаточно виготовити документи він не мав змоги. Не зважаючи на це, відповідач ОСОБА_3 самовільно зайняв належну йому земельну ділянку. Спочатку він купив суміжну з ним земельну ділянку у ОСОБА_5, де, напроти через дорогу, у нього розташована пилорама, і на його земельну ділянку почав завозити відходи від виробництва, зокрема тирс. На його зауваження з цього приводу ОСОБА_3 не реагував, а обгородив як свою, так і його земельні ділянки дерев'яним парканом, чим позбавив його вільного доступу до своєї земельної ділянки. Свої дії відповідач ОСОБА_3 мотивує тим , що на підставі рішення Солотвинської селищної ради від 30 березня 2007 року та договору дарування серії ВСВ №470184 від 23.04.2005 року йому 09.10.2007 року було видано державний акт серії ЗК №036473 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0.62 га., що розташована в АДРЕСА_2. Вказаний державний акт на право приватної власності на землю вважає незаконним, оскільки даним актом земельна ділянка, яка вже була передана йому у приватну власність, фактично передана відповідачу ОСОБА_3 без її вилучення в нього за його згодою у встановленому законом порядку.

Просить визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК №036473 від 9 жовтня 2007 року, виданий ОСОБА_3 на підставі зареєстрованого в реєстрі за №2995 договору дарування від 23.04.2005 року серії ВСВ №470184 та рішення 8-ї сесії 5-го скликання Солотвинської селищної ради від 30.03.2007 року за №166, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №2124455900-0107070900314, згідно якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,62 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2, зобов»язати ОСОБА_3 повернути йому зайняту земельну ділянку площею 0,07 га., що розташована в АДРЕСА_2 та знести побудовану на ній дерев»яну огорожу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини та додатково пояснив, що йому було виготовлено будівельний паспорт на забудову спірної земельної ділянки, але у зв'язку з фінансовими труднощами завершити виготовлення всіх необхідних документів на земельну ділянку він не встиг. Відведення йому земельної ділянки на місцевості здійснювали тодішній селищний голова ОСОБА_12 та землевпорядник ОСОБА_1. У 2007 році ОСОБА_3 загородив і його земельну ділянку, мотивуючи тим, що в нього вже є виготовлений державний акт на земельну ділянку. На виділену йому спірну земельну ділянку він завіз в значній кількості щебінь, використовував її, від нього вказану земельну ділянку ніхто не вилучав, рішення про її виділення ніким не скасоване, але на даний час в нього не має можливості вільно використовувати свою земельну ділянку. Представниками селищної ради йому пропонувалася земельна ділянка в іншому місці, але вона знаходиться віддалено і на ній раніше розвантажували вугілля, що потребує значних вкладень. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що в минулих судових засіданнях землевпорядник ОСОБА_4 ствердив, що він не підписував акт погодження меж земельної ділянки, переданої в приватну власність ОСОБА_1 та абрис-схему. А тому, оскільки спірна земельна ділянка позивачу не передавалася, підстав для задоволення позову не має. Також, в минулому судовому рішенні встановлено, що згідно довідки виконкому селищної ради від 13.04.2010 року по АДРЕСА_2 не зареєстрована жодна будівля чи земельна ділянка. Крім того, з протоколу земельної комісії Солотвинської селищної ради від 12.04.2010 року земля по АДРЕСА_2 згідно опорного плану відноситься до категорії землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. А тому земельна ділянка, на яку претендує позивач, не могла бути йому виділена. Також, зазначив, що оскільки не вирішено питання про скасування рішення Солотвинської селищної ради та договору дарування, на підставі яких відповідачу ОСОБА_3 виданий оскаржуваний державний акт, підстав для визнання недійсним цього державного акту не має. Крім того, земельні ділянки, на яку претендує позивач та яка знаходиться у власності в ОСОБА_8 є різними. Просить в задоволенні позову відмовити. На продовження розгляду справи в судове засідання не з»явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Міськрайонного управління Держкомзему у місті Тячів і Тячівському районі Решетар В.В. в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що рішенням Солотвинської селищної ради від 1997 року та 2001 року позивачу ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 0.07 га. Просить звернути увагу, що ОСОБА_8 придбав земельну ділянку від ОСОБА_5 згідно договору дарування в конфігурації згідно державного акту старого зразка і в подальшому вже виготовив державний акт на земельну ділянку площею 0,62 га. для комерційної діяльності, не вилучивши земельну ділянку від попереднього землекористувача ОСОБА_1, яка була йому виділена згідно рішення селищної ради та абрис-схеми, що суперечить вимогам ст. 116 ЗК України, а тому державний акт підлягає до скасування. Просить позов задовольнити. На продовження розгляду справи в судове засідання не з'явився, так як надав суду письмову заяву, за якою просить розглянути справу у його відсутності, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Солотвинської селищної ради в судове засідання не з»явився повторно, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»в судове засідання не з'явився, так як надав суду письмову заяву, за якою просить розглянути справу у його відсутності, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, так як надала суду письмову заяву, за якою просить розглянути справу у її відсутності, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням виконкому Солотвинської селищної ради від 21.03.1997 року за №27 позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_10 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.07 га., що розташована в АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд (а.с.Т.1 а.с.44)..

Рішенням двадцять першої сесії третього скликання Солотвинської селищної ради від 14.09.2001 року, оригінал якого досліджено в судовому засіданні, позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.07 га., що розташована в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд (Т.1 а.с.9).

На підставі вказаних рішень позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_10 було розпочато виготовлення технічної документації на отримання державного акту на право приватної власності на землю, зокрема було виготовлено абрис-схему (Т.1 а.с.90), акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 (Т.1 а.с.10), план меж зі схемою розташування земельної ділянки ОСОБА_1 (Т.1 а.с.11-12), план земельної ділянки ОСОБА_1 (Т.1 а.с.13). Технічні матеріали містять також довідку Солотвинської селищної ради про використання земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_10 з 1997 року (Т.1 а.с.8). Також в 1998 році ОСОБА_1 та ОСОБА_10 виготовлено будівельний паспорт для забудови земельної ділянки (Т.1 а.с.93-101). Оригінали вказаних письмових доказів досліджені в судовому засіданні

Рішенням восьмої сесії п»ятого скликання Солотвинської селищної ради від 30 березня 2007 року за №166 було вилучено та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 01086 га., розташованої в АДРЕСА_2, для ведення особистого селянського господарства та на підставі вказаного рішення і договору дарування від 23.04.2005 року ОСОБА_3 виготовлено державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК №036473 від 9 жовтня 2007 року на загальну площу земельної ділянки 0.62 га. (Т.1 а.с.15, 17, 18).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні ствердила, що по АДРЕСА_2 в смт. Солотвино проживає з 1980 року і бачила, коли неподалік від її місця проживання, мабуть у 2001 році, спірну земельну ділянку відводили на місці позивачу ОСОБА_1 На її запитання тодішній селищний голова ОСОБА_12 їй відповів, що на даній земельній ділянці ОСОБА_1 має будуватися, оскільки йому дали план на будинок. Також вона бачила як ОСОБА_1 завозив щебінь на цю земельну ділянку. Два-три тому всю земельну ділянку ОСОБА_1 обгородив ОСОБА_3, розмістивши на ній пилораму.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає АДРЕСА_1 напроти земельної ділянки ОСОБА_1 Вона бачила як селищний голова та землемір ОСОБА_1 відводили цю земельну ділянку і як позивач завозив щебінь на неї. На даний час земельна ділянка ОСОБА_1 загороджена і на ній знаходиться пилорама.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердив, що з 1 листопада 2000 року по 19 грудня 2011 року він працював землевпорядником в Солотвинській селищній раді. В акті погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1, схемі розташування земельної ділянки та абрисі земельної ділянки він як землевпорядник не розписувався. У відведенні земельної ділянки ОСОБА_1 він участі не брав. Про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 йому також нічого не відомо.

У відповідності до ст. 17 ЗК України, в редакції 1992 року, який діяв на момент виникнення правовідносин сторін, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі шляхом приватизації земельних ділянок.

Із зазначених норм випливає, що отримання земельної ділянки у власність або в користування супроводжується різними діями зацікавленої особи , прийняттям відповідних рішень органу місцевого самоврядування.

Згідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати будь-яких порушень його прав на землю.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування передбачених законом способів, в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та виданих на їх підставі актів.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно до ст.60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А згідно до ст. ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні доведено факт порушення його права на землю шляхом передачі у власність його земельної ділянки, яка була йому раніше передана, відповідачу ОСОБА_3, оскільки для реалізації свого права на спірну земельну ділянку на той час йому вже було виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та технічну документацію на виготовлення державного акту на право приватної власності на землю.

Судом також встановлено, що позивачу ОСОБА_1 було передано у власність ту ж земельну ділянку, що в подальшому, без дотримання вимог ст. 116 ч.5 ЗК України, було передано і відповідачу ОСОБА_3, що стверджується співставленням даних технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1, плану меж земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 9 жовтня 2007 року серії ЗК №036473, плану меж земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_5 згідно державного акту на право приватної власності на землю від 3 вересня 2001 року серії IV-ЗК №008634, а також даних показань свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_13

Крім того, суд констатує, що згідно постанови Тячівського районного суду від 28 листопада 2011 року ОСОБА_12 було звільнено від кримінальної відповідальності по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальну справу про його обвинувачення у вчиненні вказаних злочинів закрито, що не є реабілітуючою обставиною. З наведеної постанови вбачається, що ОСОБА_12, обіймаючи посаду Солотвинського селищного голови, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ОСОБА_5, у вересні 2011 року, достовірно знаючи що Солотвинською селищною радою рішення про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,62 га. не приймалося, особисто підписав та завірив відтисками круглої гербової печатки Солотвинської селищної ради плани меж земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_5 для ведення особистого підсобного господарства, що містилися в кадастровій справі по виготовленню державних актів, в які було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що вказану земельну ділянку ОСОБА_5 передано на підставі рішення Солотвинської селищної ради від 27.03.2001 року. В подальшому ОСОБА_12 на підставі вказаної кадастрової справи, в якій містилися підроблені документи, особисто підписав та завірив відтиском круглої гербової печатки Солотвинської селищної ради даний державний акт на право приватної власності на землю від 3 вересня 2001 року серії IV-ЗК №008634, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,62 га. для ведення особистого підсобного господарства, внаслідок чого ОСОБА_5 незаконно набув право власності на вказану земельну ділянку, а ОСОБА_12 в результаті своїх злочинних дій заподіяв територіальній громаді смт. Солотвино тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на суму 14811,61 гривень (Т.2 а.с.157-158)..

Не грунтуються на матеріалах справи і доводи представника відповідача ОСОБА_6 з посиланням на протокол земельної комісії Солотвинської селищної ради від 12.04.2010 року про те, що землі по АДРЕСА_2 згідно опорного плану відносяться до категорії землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, оскільки згідно дослідженого в судовому засіданні з участю спеціаліста ОСОБА_14 Генерального плану смт. Солотвино, викопіровка з якого приєднана до матеріалів справи (Т.2 а.с.218), встановлено, що землі по АДРЕСА_2, в тому числі і виділена земельна ділянка позивачу ОСОБА_1, по цільовому призначенню відносяться до земель житлової та громадської забудови.

Доводи представника відповідача ОСОБА_6 щодо відсутності в позивача підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсним державного акту, оскільки не вирішено питання про скасування рішення Солотвинської селищної ради та договору дарування, на підставі яких відповідачу ОСОБА_3 виданий оскаржуваний державний акт, суд вважає також безпідставними, так як вони самі по собі не порушують прав позивача.

Суд не бере до уваги як доказ у справі показання свідка ОСОБА_4 який свою причетність до виготовлення документів щодо передачі спірної земельної ділянки у власність позивачу ОСОБА_1 заперечив, оскільки з цього приводу за ухвалою суду проводилася перевірка, в ході якої ОСОБА_4 вже в категоричній формі цей факт не заперечив, а пояснив, що думає, що не підписував, але точно не пам'ятає, так як це було дуже давно, що стверджується даними постанови органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 підставні і в межах заявлених позовних вимог їх слід задовольнити та визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 9 жовтня 2007 року серії ЗК №036473, виданий ОСОБА_3 на підставі зареєстрованого в реєстрі за №2995 договору дарування від 23.04.2005 року серії ВСВ №470184 та рішення 8-ї сесії 5-го скликання Солотвинської селищної ради від 30.03.2007 року за №166, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №2124455900-0107070900314, згідно якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,62 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2, зобов»язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 зайняту земельну ділянку площею 0,07 га., що розташована в АДРЕСА_2 та знести побудовану на ній дерев»яну огорожу.

Судові витрати в частині стягнення сплаченого судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи та за надання правової допомоги адвокатом покласти на відповідача Солотвинську селищну раду.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 209-215 ЦПК України, ст.ст. 12, 116, 152, 158, 212 ЗК України, ст. 17 ЗК України, в редакції 1992 року, суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 9 жовтня 2007 року серії ЗК №036473, виданий ОСОБА_3 на підставі зареєстрованого в реєстрі за №2995 договору дарування від 23.04.2005 року серії ВСВ №470184 та рішення 8-ї сесії 5-го скликання Солотвинської селищної ради від 30.03.2007 року за №166, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №2124455900-0107070900314, згідно якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,62 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2.

Зобов»язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 зайняту земельну ділянку площею 0,07 га., що розташована в АДРЕСА_2 та знести побудовану на ній дерев»яну огорожу.

Стягнути з Солотвинської селищної ради на користь ОСОБА_1 8 гривень 50 копійок сплаченого судового збору, 7 гривень 50 копійок сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 600 (шістсот) гривень сплачених витрат за надання правової допомоги адвокатом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий В.І.Бобрушко