Справа № 111/4671/2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 листопада 2012 року смт Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді Шевченко І.В.,
при секретарі Лунгу Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням, третя особа - Восходненська сільська рада Красногвардійського району Автономної Республіки Крим,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням АДРЕСА_1.
Позивачка зазначила, що у 2002 році придбала квартиру АДРЕСА_1, у даному будинку також є підвал під АДРЕСА_1, який їй належить, але фактично ним користується мешканець цього ж будинку ОСОБА_2, тим самим перешкоджає їй повноправному користуванню підвалом. На прохання звільнити підвал у добровільному порядку відповідає відмовою.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2012 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача залучено Восходненську сільську раду Красногвардійського району АР Крим.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали вимоги, викладені у позові, позивачка пояснила, що у 2002 році на підставі ордеру вселилася у вищезазначену квартиру, але підвал, який відноситься до квартири АДРЕСА_1, був зайнятий ОСОБА_2, який спочатку обіцяв його звільнити, але досі цього не зробив, чим перешкоджає їй у здійсненні права користування. Просили зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні підвальним приміщенням.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що підвал АДРЕСА_1 був зайнятий ОСОБА_2 ще у 1988 році з дозволу колишніх мешканців квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зробив там ремонт, поставив решітку, користується ним: зберігає овочі, іншій речі. Просила у позові відмовити або зобов'язати позивача сплатити їй половину вартості будинку.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність на розсуд суду.
Заслухавши пояснення позивачки, представників сторін та свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи установлено, що позивачка ОСОБА_1 з 28 листопада 2002 року є наймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру та договору найму (а.с. 4-5); відповідач ОСОБА_2 - співвласником квартири № 20 у цьому ж будинку разом з ОСОБА_5 у рівних частках (а.с. 37), проживає в даній квартирі з 25 серпня 1981 року (а.с. 35-36).
Згідно з актом огляду підвалів будинку АДРЕСА_1 від 12.09.2012 року встановлено, що нумерація підвалів відповідає номерам квартир, крім підвалу № 20, який раніше займав ОСОБА_2. У теперішній час ОСОБА_2 самовільно зайняв підвал під АДРЕСА_1, належний ОСОБА_1, а також спільний підвал під'їзду (а.с. 6).
Свідок ОСОБА_6, допитана у судовому засіданні за клопотанням позивачки, показала, що проживає у одному під'їзді зі сторонами та знає, що ОСОБА_2 після переїзду колишньої мешканки квартири АДРЕСА_1 займає підвал, який повинен бути зайнятий ОСОБА_1.
Допитаний на вимогу позивачки свідок ОСОБА_7 показав у судовому засіданні, що ОСОБА_2 років 8-10 займає підвал ОСОБА_1, його підвал порожній. Також пояснив, що підвали мають номери, які відповідають номерам квартир, але вони давно зафарбовані.
З пояснень свідка ОСОБА_8, допитаного за клопотанням відповідача у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_2 почав користуватися спірним підвалом ще при колишній мешканці ОСОБА_10, зробив там ремонт.
Свідок ОСОБА_9, який є племінником ОСОБА_2, у судовому засіданні пояснив, що у 1988 році допомагав ОСОБА_2 робити ремонт в підвалі, який останній займає зараз. До 1988 року цей підвал був порожнім, був залитий водою, вони викачували воду, робили стяжку, штукатурили, поставили решітку.
Згідно із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом установлено, що між сторонами склалися відносини, що випливають зі здійснення права власності та інших речових прав, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст.4 ЖК України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин.
Визначення категорії приміщень, до яких відносяться підвали, визначені у кількох нормативно-правових актах.
Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 року № 2866-III допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно з п.4.3 мотивувальної частини та п. 1.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Такий висновок Конституційного Суду України знайшов своє відображення в абз.10 п.2 рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011, в якому зазначено, що у названому рішенні (тобто від 02.03.2004 року) Конституційний Суд України серед власників квартир багатоквартирного будинку виокремив осіб, що мають право володіти і користуватися квартирою в будинку державного житлового фонду, власників квартир, набутих із правочинів або в порядку спадкування та в інший не заборонений законом спосіб
Пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 року передбачено, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення.
З аналізу вищезазначених норм випливає, що мешканці будинку, незалежно від того, є вони власниками чи наймачами квартир, фактично являються співвласниками допоміжних приміщень будинку, до яких відносяться й підвали.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є мешканкою будинку АДРЕСА_1, однак користуватися підвалом, який закріплений до її квартири, не може у зв'язку з тим, що відповідач зберігає в ньому свої речі та відмовляється у добровільному порядку звільнити його.
Факт наявності перешкод у користуванні підвалом АДРЕСА_1 ОСОБА_1 повністю знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи та встановлений із пояснень позивачки, представника відповідача та свідків, які пояснили, що дійсно ОСОБА_2 користується підвалом АДРЕСА_1, яким повинна користуватися ОСОБА_1
При цьому суд керується положеннями ч.1 ст.7 ЦК України, яка передбачає, що цивільні правовідносини можуть регулюватися звичаєм, тобто правилом поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є установленим у певній сфері цивільних відносин та враховує, що при користуванні мешканцями будинку підвальними приміщеннями працює правило, за яким мешканці користуються підвалами, номери та розташування яких відповідають номерам та розташуванню квартир у під'їзді.
Доводи представника відповідача про те, що відповідач спірним підвалом користується тривалий час з 1988 року, суд находить такими, що не мають правового значення для розгляду даної справи, оскільки ОСОБА_2 користується ним без достатніх правових підстав та тривалість користування не тягне для нього жодних наслідків.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст.88 ЦПК України на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, понесені нею при пред'явленні позову. При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 є інвалідом І групи (а.с. 11) та у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від його сплати. Таким чином, на користь позивачки підлягають стягненню з ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу.
При визначенні розміру витрат, які будуть стягнуті на користь ОСОБА_1, суд з урахуванням вимог ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року № 4191-VI та тривалості судового засідання, яка становить 51 хвилину, приходить до висновку про стягнення 320,12 грн.
Керуючись ст.391 ЦК України, ст.4 ЖК України, п.4 Рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 року №14-рп/2011 у справі №1-22/2011, ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Пільний Олексинець Городоцького району Хмельницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, не чинити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці с.Буковець Лісковського району Польщі, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, перешкод у здійсненні права користування підвальним приміщенням АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 320,12 грн (триста двадцять гривень 12 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Суддя І.В.Шевченко