УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0620/2-425/2011

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г.В., Євстаф'євої Т.А., ,

при секретарі Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 5 грудня 2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з даним позов та зазначив, що 23 листопада 2007 року між ним та банком був укладений договір про надання йому споживчого кредиту і сплатою за користування кредитними коштами 9,6 відсотків річних.

Наприкінці січня 2009 року позивачеві стало відомо про підвищення з 1 лютого 2009 року процентної ставки за договором кредиту з 9,6 до 21,0 відсотків річних. Вважає дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його права, оскільки банком був порушений порядок внесення змін до договору про надання споживчого кредиту.

Посилаючись на те, що пункт кредитного договору, який надав право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, суперечить вимогам ст.1056-1 ЦК та ч.4 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ( в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності з 9 січня 2009 року), позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки та зобов'язати банк здійснити перерахунок платежів за вказаним договором за період з 1 лютого 2009 року, а також направити на адресу позивача письмове повідомлення щодо зазначеного перерахунку.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 5 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що порушень умов договору та законодавства з боку банку не було.

Рішення банку про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором було прийняте до набрання чинності законом, відповідно до якого умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач був належним чином повідомлений про зміну умов кредитного договору.

Розглянувши справу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтями 627,651, 652 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміни до договорів допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором. При цьому, відповідно до вимог ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з вимогами частин 2 та 3 ст.1056-1 ЦК України, яка набула чинності з 9 січня 2009 року, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ( зі змінами, внесеними Законом України від 12 грудня 2009 року, який набув чинності з 9 січня 2009 року) банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами за винятком випадків, встановлених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони 23 листопада 2007 року уклали договір №DN81AR03110079 про надання позивачеві кредиту в сумі 255778 грн. зі сплатою 9,5 % річних на строк до 21 листопада 2014 року. Пунктом 2.3.1 зазначеного договору встановлено, що у разі зміни курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара, встановленим НБУ на момент укладення угоди; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань до страхового (резервного) фонду банк має право змінити процентну ставку, письмово повідомивши про це позичальника протягом семи календарних днів з дати введення в дію нової процентної ставки.

В судовому засіданні також встановлено, що адміністрацією банку було прийняте рішення про зміну з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки за кредитними договорами, про що видано відповідний наказ від 5 січня 2009 року за №КТ-БТ-СП-2009-1/1 ( а.с.50).

З наявного в матеріалах справи листа банку, адресованого позивачеві 6 січня 2009 року, вбачається, що процента ставка за користування кредитними коштами буде збільшена з 1 лютого 2009 року ( зазначено помилково з 1 лютого 2008 року) до 21,0 % річних. При цьому, банк зазначив, що встановлення змін за вказаним кредитним договором буде здійснено автоматично 1 лютого 2009 року.

Норми ЦК України, які регулюють питання укладення, зміни та розірвання договору, чітко не визначають, з якого часу набувають чинності зміни умов договору.

Зі змісту п.2.3.1 кредитного договору вбачається, що новий розмір відсоткової ставки за договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана в письмовому повідомленні.

Отже, на переконання судової колегії, банк в односторонньому порядку змінив умови зазначеного кредитного договору та збільшив відсоткову ставку саме з 1 лютого 2009 року.

Таким чином, прийняття адміністрацією банку рішення про підвищення відсоткових ставок за кредитними договорами до набрання чинності ст.1056-1 ЦК України не свідчить про правомірність його дій, оскільки змінена відсоткова ставка за кредитним договором, укладеним між сторонами, почала діяти з 1 лютого 2009 року.

Оскільки з 9 січня 2009 року п.2.3.1 спірного кредитного договору, який передбачав право банку збільшувати в односторонньому порядку відсоткову ставку, є нікчемним відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України, та частина 1 зазначеної статті прямо передбачає заборону банкам збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку, збільшення банком з 1 лютого 2009 року розміру відсоткової ставки не грунтується на вимогах закону.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок платежів за кредитним договором підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 209, 303,307,308,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 5 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуюча

Судді: