УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0620/2-447/2011

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г. В., Євстаф'євої Т.А.,

при секретарі Трохимчук Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 25192 грн. 30 коп., яка складається із залишку заборгованості за кредитом в сумі 13378 грн. 62 коп., суми несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 8683 грн. 75 коп., 1454 грн. 11 коп. комісійних виплат, а також штрафних санкцій за невиконання умов кредитного договору: 500 грн. ( фіксована частина) та 1175 грн. 82 коп. ( процентна складова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов кредитного договору, укладеного між сторонами 18 липня 2008 року, відповідачка не виконує взяті на себе зобов'язання щомісячно сплачувати кошти в рахунок погашення кредиту та відсотків за користування ним.

ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами про розірвання кредитного договору та зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, виходячи з відсоткової ставки 2,5 % річних, оскільки банк не надав повної інформації про умови кредитування, після підписання спірної угоди їй не був переданий другий примірник договору, банк неправомірно підвищив відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Окрім того, КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку відмовився надавати їй послуги, заблокувавши кредитну картку.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2008 року, станом на 31 березня 2011 року, в сумі 25192 грн. 30 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 13378 грн. 62 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 8683 грн. 75 коп., 1454 грн. 11 коп. комісійних виплат, а також штрафу в сумі 500 грн. ( фіксована частина) та 1175 грн. 82 коп. ( процентна складова). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 251 грн. 92 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та задовольнити її зустрічні позовні вимоги. Апелянт посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходи з того, що ОСОБА_1, в порушення умов кредитного договору, укладеного між сторонами, взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів та відсотків за користування ними у встановлені договором строки не виконала.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд прийшов до висновку про те, що підстав для розірвання кредитного договору та зобов'язання банку здійснити перерахунок заборгованості немає.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони належним чином обгрунтовані та відповідають вимогам закону.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 18 липня 2008 року їй був виданий кредит в розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 2,5 % на місяць. 21 липня 2008 року був відкритий рахунок та 1 серпня 2008 року видана платіжна картка. Зі змісту даної заяви вбачається, відповідачка ознайомилась та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг та також тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до умов та правил надання банківських послуг ( а.с. 7) договір про надання таких послуг укладається шляхом підписання позичальником відповідної заяви. При цьому, зазначено, що належним чином підписавши таку заяву позичальник надає згоду на те, що заява разом із пам'яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами становлять укладений договір про надання банківських послуг.

Згідно з п. 5.2 зазначених Умов банк має право призупинити здійснення розрахунків ( заблокувати платіжну картку) у випадку порушення позичальником умов договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків за користування банківськими коштами, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 25192 грн. 30 коп., яка складається із залишку заборгованості за кредитом в сумі 13378 грн. 62 коп., суми несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 8683 грн. 75 коп., 1454 грн. 11 коп. комісійних виплат, а також штрафних санкцій за невиконання умов кредитного договору: 500 грн. ( фіксована частина) та 1175 грн. 82 коп. ( процентна складова).

Таким чином, суд обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь банку зазначену суму заборгованості.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вказані вимоги закону та докази, на які посилається ОСОБА_1, суд прийшов до правильного висновку, що позивачем за зустрічним позовом у встановленому законом порядку не було доведено наявність порушення банком істотних умов договору.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 209,303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча

Судді