УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0605/2-418/2011

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г.В., Євстаф'євої Т.А.,

при секретарі Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування документів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 4 січня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про витребування документів, просила зобов'язати ОСОБА_2 повернути їй оригінали документів, а саме: державний акт ЖТ №012264 на право власності на земельну ділянку площею 4,33 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району; державний акт ІІІ-ЖТ №007857 на право власності на земельну ділянку розміром 1,1589 га, розташовану в с. Високе Брусилівського району по вул. Ватутіна, з яких 0,25 га призначені для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та 0, 9089 га для ведення особистого селянського господарства; свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, видане Брусилівським районним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» 28 серпня 2003 року за №1291.

Заявлені вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4. Позивачка, будучи єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька, позбавлена можливості оформити право на спадщину, оскільки колишня дружина спадкодавця - ОСОБА_2, незаконно утримує правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 4 січня 2012 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 оригінали документів, а саме: оригінал державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №012264, площею 4,33 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району, виданий 21 вересня 2004 року на ім'я ОСОБА_4; оригінал державного акта на право власності на земельну ділянку ІІІ-ЖТ №007857, площею 1,1589 га, розташовану в с. Високе Брусилівського району по вул. Ватутіна, з яких 0,25 га призначені для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та 0, 9089 га для ведення особистого селянського господарства, виданий 20 грудня 2007 року на ім'я ОСОБА_4; оригінал свідоцтва про право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, виданий Брусилівським районним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» 28 серпня 2003 року за №1291 на ім'я ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки судові витрати в сумі 88 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовні вимоги без розгляду.

Перевіривши законність в обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених позивачкою, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 4,33 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району, а також земельна ділянка, площею 1,1589 га, розташована в с. Високе Брусилівського району по вул. Ватутіна, з яких 0,25 га призначені для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та 0, 9089 га для ведення особистого селянського господарства.

З наявної в матеріалах справи довідки, виданої Брусилівською державною нотаріальною конторою 19 липня 2011 року за №73, вбачається, що після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Судом також встановлено, що правовстановлюючі документи на спадкове майно перебувають у відповідачки, яка не бажає повертати їх дочці спадкодавця та надавати до нотаріальної контори.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, будучи спадкоємцем за законом першої черги після смерті свого батька, у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і фактично є власником спадкового майна. Таким чином, відповідно до вимог ст. 387 ЦК, п.2 ч.3 ст. 1212 ЦК України вона має право на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки ч.2 ст. 1299 ЦК України передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Та обставина, що позивачка не зареєструвала своє право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, свідчить про те, що вона на час звернення до суду з даним позовом не набула права власності на нерухоме майно, яке входить до спадкової маси, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 387 ЦК України та п.2 ч.3 ст. 1212 ЦК України.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, відповідачка, оспорюючи право ОСОБА_1 на спадщину, утримує правовстановлюючі документи на спадкове майно та перешкоджає їй реалізувати право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Пред'явлення ОСОБА_2 позову до суду про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування не надає відповідачці права утримувати зазначені документи, оскільки відповідно до ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб. Частиною 6 статті 13 ЦК України передбачено, що у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частиною другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення з вищезазначених підстав.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з нього посилання на ст. ст. 387, 1212 ЦК України та задоволення позовних вимог на підставі ст. ст. 13, 16 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 209,303, 304,307,309, 313,314,316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 4 січня 2012 року змінити, виключивши посилання на ст. ст. 387, 1212 ЦК України та зазначивши про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 13, 16 ЦК України.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Судді