УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0611/2-11/10
Категорія 46
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Талько О.Б.,
суддів: Зарицької Г. В., Євстаф'євої Т.А.,
при секретарі Трохимчук Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - акціонерний комерційний банк « Правекс-Банк», про стягнення Ѕ частини коштів, сплачених в рахунок погашення кредиту, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, обгрунтувавши свої вимоги тим, що з 25 квітня 1992 року до 17 березня 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2
5 жовтня 2006 року між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останньому наданий кредит в сумі 41535 грн. для оплати ним вартості автомобіля ВАЗ-21114, який придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 3 жовтня 2006 року. Вартість автомобіля становила 46150 грн. Різниця між вартістю автомобіля і отриманим кредитом сплачена продавцю 3 жовтня 2006 року, а решта коштів була перерахована після отримання ОСОБА_2 кредиту. В забезпечення виконання позичальником зобов?язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та банком був укладений договір застави вказаного транспортного засобу, а також укладений договір поруки, відповідно до якого позивачка взяла на себе зобо?язання нести солідарну з позичальником відповідальність перед банком за виконання умов кредитного договору. Станом на 1 березня 2009 року відповідачем було сплачено банку за кредитним договором 36564 грн. 28 коп.
Оскільки погашення кредиту здійснювалось ОСОБА_2 за рахунок сімейних коштів, а придбаний подружжям автомобіль в даний час перебуває в користуванні та розпорядженні її колишнього чоловіка, позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 Ѕ частину коштів, сплачених банку, що становить 18282 грн. 14 коп., заливши у власності відповідача зазначений автомобіль.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначив, що публічним акціонерними товариством КБ «ПриватБанк» на його ім?я була видана кредитна картка. Оскільки позивачка протягом періоду з листопада 2008 року по лютий 2009 року без його дозволу зняла кошти з карткового рахунку на загальну суму 3850 грн., ОСОБА_2 просив суд стягнути з неї зазначену суму грошових коштів.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3850 грн., які були зняті з карткового рахунку, відкритого на його ім?я у ПАТ КБ «ПриватБанк».
Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 51 грн. судового збору та 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Апелянт зазначає, що суд неповно з?ясував обставини справи та його висновки суперечать матеріалам справи. Зокрема, ОСОБА_1 звертає увагу суду на ту обставину, що вона нарівні з чоловіком сплачувала кошти за кредитним договором. Вказане свідчить про те, що після розірвання шлюбу з відповідачем вона має право на Ѕ частину зазначених коштів. Також суд не взяв до уваги ту обставину, що відповідач частково визнав позовні вимоги. Задовольнивши зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд ухвалив незаконне рішення, яке порушує її права.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з?явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 25 квітня 1992 року до 17 березня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі. З наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу вбачається, що 3 жовтня 2006 року сторони придбали автомобіль ВАЗ-21114, вартістю 46150 грн.
З метою оплати вартості автомобіля відповідачем був отриманий кредит в сумі 41535 грн., строком з 5 жовтня 2006 року до 5 жовтня 2011 року, що підтверджується копією кредитного договору, укладеного 5 жовтня 2006 року між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 В забезпечення виконання позичальником зобов?язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та банком був укладений договір застави вказаного транспортного засобу, а також укладений договір поруки, відповідно до якого позивачка взяла на себе зобо?язання нести солідарну з позичальником відповідальність перед банком за виконання умов кредитного договору.
З наявної в матеріалах справи довідки, виданої акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» 6 квітня 2009 року за №107/31, вбачається, що з моменту видачі кредиту й до 1 березня 2009 року за кредитним договором сплачено 21577 грн. 11 коп. в рахунок погашення тіла кредиту, а також 12708 грн. 13 коп. на погашення відсотків.
Вирішуючи зазначений спір, суд прийшов до висновку про те, що придбаний за кредитні кошти автомобіль не є спільною сумісною власністю сторін, оскільки повний розрахунок за автомобіль не проведений, він перебуває у заставі банку і не знаходиться у повному володінні, користуванні та розпорядженні подружжя.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, уклавши з ТОВ «Автотехнологія» в особі Житомирської філії ТОВ «Український автомобільний холдинг» договір купівлі продажу, ОСОБА_2 після отримання кредитних коштів повністю сплатив продавцю вартість автомобіля відповідно до п.2 зазначеного договору та зареєстрував право власності на зазначений транспортний засіб.
Таким чином, невиконання зобов?язань за кредитним договором та перебування автомобіля в заставі банку не позбавляє боржника права власності на зазначений транспортний засіб.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України та ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності.
За таких обставин, вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю сторін.
В той же час, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення з відповідача Ѕ частини коштів, сплачених відповідачем банку в рахунок погашення кредиту, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність зазначених позовних вимог.
Грошові кошти в розмірі 36564 грн. 28 коп., які були повернуті відповідачем банку за кредитним договором, на відміну від придбаного за кредитні кошти автомобіля, не можуть вважатися майном, набутим подружжям за час шлюбу, отже, не є об?єктом права спільної сумісної власності сторін.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.174 ЦПК України, часткове визнання відповідачем первісного позову не є підставою для його задоволення, оскільки в даному випадку таке визнання суперечить закону, зокрема, ст.368 ЦК України та ст.60 СК України.
Судом першої інстанції також встановлено, що публічним акціонерними товариством КБ «ПриватБанк» на ім?я ОСОБА_2 була видана кредитна картка. Позивачка протягом періоду з листопада 2008 року по лютий 2009 року без його дозволу зняла кошти з карткового рахунку на загальну суму 3850 грн. Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні.
ОСОБА_2, будучи користувачем банківських послуг та держателем кредитної картки, відповідно до п.2.9 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосування, затвердженого постановою Правління НБУ від 19 квітня 2005 року за №137, мав право на власний розсуд частково або в повному обсязі використовувати кредит. Та обставина, що позивачка без його відома користувалася кредитними коштами, свідчить про порушення прав відповідача.
В даному випадку визнання ОСОБА_1 зустрічних позовних вимог є підставою для застосування ч.4 ст.174 ЦПК України.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини висновку суду про те, що автомобіль, який був придбаний сторонами під час шлюбу, не є спільною сумісною власністю подружжя. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2010 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що автомобіль ВАЗ 21114, 2006 року випуску, не є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча Судді