Справа № 1325/1-89/12 Головуючий у 1 інстанції: Т.Г. Строна
Провадження № 11/1390/1087/12
Категорія:ст.186 ч.2 КК України Доповідач: Танечник І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Танечника І.І.
Суддів: Валько Н.М., Марітчака Т.М.
при секретарі Цап І.В.
з участю прокурора Малиш Н.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок Рекшинського В.О., засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3
на вирок Турківського районного суду Львівської області від 02 серпня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Новосвітівка Ширяєвського району Одеської області, проживає в АДРЕСА_1, українець, гр-н України, раніше судимий 1/ 17.11.2000р. за ст.101 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі з застосуванням ст.45 КК України /1960р./,2/ 24.12.2003р. за ст.93 п.п.»б»,»є»КК України із застосуванням ст.43 КК України /1960р./ на 10 років позбавлення волі, 3/ 25.04.2012р. за ст.395 КК України на 4 місяці арешту , непрацюючий,
засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 5 років 9 місяців позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4,72 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 призначено покарання за сукупністю злочинів 6 років позбавлення волі. В силу ст.70 ч.4 КК України в строк призначеного покарання зараховано покарання відбуте частково за попереднім вироком у вигляді 3 місяців 7 днів арешту і остаточне покарання призначено 5 років 8 місяців 23 дні позбавлення волі.
ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, українець, гр-н України , раніше згідно ст.89 КК України несудимий, непрацюючий,
засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено попередній -тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рахується з 17.04.2012року.
Вирішено питання з речовими доказами по справі.
Колегія суддів ,-
ВСТАНОВИЛА :
За вироком місцевого суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за те, що за попередньою змовою групою осіб 12.04.2012 року о 03 год. 30 хв. в м.Турці на вулиці Майдан Шевченка біля кінотеатру, умисно з метою заволодіння чужим майном, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров»я, обшукали потерпілого ОСОБА_4 та його спортивну сумку, ОСОБА_2 витягнув із кишені куртки потерпілого мобільний телефон марки «Нокіа»модель «1202»вартістю 95 грн. із сім-карткою мобільного оператора «Діджус» вартістю 10 грн., які вони привласнили.
В апеляції прокурор Рекшинський В.О. покликається на те, що місцевий суд при призначенні покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, відбував покарання у вигляді позбавлення волі, однак належних висновків не зробив та знову вчинив тяжкий злочин, у якому є декілька кваліфікуючих ознак.
При призначенні покарання ОСОБА_3 невірно вказав в якості пом»якшуючої покарання обставини те, що він раніше в силу ст.89 КК України є не судимим, а навпаки ця обставина характеризує його особу з негативної сторони.
Також судом не враховано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час судового слідства повністю змінили свої покази та давали неправдиві показання, чим намагались ухилитись від кримінальної відповідальності та покарання.
Зазначає, що приймаючи до уваги підвищену суспільну небезпечність вчиненого засудженими злочину, їх особу, відсутність каяття у вчиненому, небажання відшкодувати моральну та матеріальну шкоду потерпілому, намагання ухилитись від відповідальності та покарання до засуджених слід застосувати покарання в межах максимального строку, передбаченого ст.186 ч.2 КК України.
Просить вирок суду скасувати у зв»язку з невідповідністю покарання призначеного судом ступеню тяжкості вчиненого злочину та особу засудженого внаслідок м»якості та постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 за ст.186 ч.2 КК України 5 років 9 місяців позбавлення волі, ОСОБА_2 за ст.186 ч.2 КК України 5 років 11 місяців позбавлення волі, на підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначити остаточне покарання 6 років 3 місяці позбавлення волі.
В своїх доповненнях до апеляції від 17.10.2012 року прокурор у справі зазначав про додаткові обставини, що свідчать про незаконність вироку, зокрема неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Так, ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі. Водночас, в наступному реченні суд вказуючи про зарахування відбутого покарання за попереднім вироком зазначає про призначення остаточного покарання у виді 5 років 8 місяців 23 днів.
Разом з цим, відповідно до вимог ст.335 КПК України міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникало ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.
Засуджений ОСОБА_3 у апеляції просить вирок відносно нього скасувати, а кримінальну справу закрити, оскільки такий є незаконним, у нього не було ніякої змови з ОСОБА_2, грабежу він не вчиняв, потерпілий ОСОБА_4 добровільно віддав їм мобільний телефон, щоб вони його продали, так як йому були потрібні гроші. З потерпілим у них склались приятельські стосунки, фізичного насильства він до потерпілого не застосовував, сам потерпілий вказав, що ходив з ними до 3.30 год. Також, не враховано думку потерпілого, який просив суд не позбавляти їх волі, а тільки повернути мобільний телефон. Суд виніс надто суворий вирок, при сумнівах, які виникли по справі. Ці сумніви в судовому засіданні не були усунуті. Крім того при обранні йому покарання суд не врахував те, що він рахується раніше несудимим, позитивно характеризується, шкода спричинена потерпілому невелика, позицію потерпілого, молодий вік.
Засуджений ОСОБА_2 у апеляції вважає, що вирок відносно нього є незаконним, суд всесторонньо не дослідив всі обставини справи, матеріали справи є сфабрикованими, тому просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу скерувати на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування вироку, постановлення нового вироку в апеляційному порядку з метою застосування більш суворого покарання, міркування засуджених про доцільність скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, провівши судове слідство в частині, визначеною постановою попереднього розгляду справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у справі підлягає до часткового задоволення, а апеляції засуджених -до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого їм злочину, при викладених у вироку обставинах, повністю доведена, хоча вони її не визнали та показали в судовому засіданні про те, що в п»ятницю -13.04.2012 року о 9 год. зустрілися та стояли біля кінотеатру . Повз них проходив раніше незнайомий їм ОСОБА_4, який розказав, що він в поїзді випадково обмінявся курточками із незнайомим чоловіком, попросив допомогти, а саме: попросив їх продати мобільний телефон «Нокіа»моделі «1202». Вони погодилися, взяли у потерпілого мобільний телефон, пішли в кафе-бар «Галичанка», де продали телефон незнайомій жінці за 100 грн. ОСОБА_4 залишився їх чекати біля кінотеатру. Коли вони повернулися, то ОСОБА_4 вже на місці не було.
Суд першої інстанції дав належну оцінку цим запереченням засуджених, не надавши їм віри, оскільки такі спрямовані на уникнення від відповідальності за скоєне, вони суперечать іншим об»єктивним доказам по справі, які судом у встановленому порядку були досліджені та підставно прийняті до уваги.
Так, з показів потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що 12.04.2012 року о 3 год.30 хв. він зійшов з поїзда і вирішив піти до сестри, яка живе в м.Турці, переночувати. Коли проходив повз кінотеатр, його закликали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яких він раніше не знав, вони попросили його закурити. Він підійшов і дав їм закурити. Підсудні пригрозили йому побиттям, казали, щоб він віддав їм гроші, на що він відповів, що грошей не має, після цього підсудні стали його обшукувати. В процесі обшуку ОСОБА_2 витягнув із кишені його куртки мобільний телефон «Нокіа 1202»та забрав. Після цього обидва підсудні відкрили його спортивну сумку та ОСОБА_3 обшукав його сумку. Чи забрав щось він не бачив. Він став просити підсудних, щоб ті віддали йому мобільний телефон, оскільки телефон був йому дуже потрібний. Підсудні спочатку погодились віддати йому телефон, вимагаючи купити їм випивку, він їм дав 50 грн. на випивку, однак, поводивши його за собою по Турці врешті-решт підсудні відмовились віддавати йому мобільний телефон, ОСОБА_3 двічі вдарив його і тоді він пішов заявив на них у міліцію.
Крім того, вина засуджених підтверджується й іншими доказами по справі, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що вони 12.04.2012 року о 10 год. разом сиділи в кафе-барі «Галичанка»в м.Турці, куди прийшли поїсти. В цей час до них підійшли підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і ОСОБА_3 запропонував їм купити у нього мобільний телефон «Нокіа»чорного кольору за 150 грн. Вони погодились купити його за 100 грн., і ОСОБА_3 продав цей мобільний телефон за 100 грн. Телефон був без сім-карти. В цей же день мобільний телефон працівники міліції вилучили як крадений;
- оголошеним в судовому засіданні протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_3 / а.с.67/, з якого вбачається, що 18.04.2012 року о 11 год.08хв. на пропозицію розказати та показати про всі обставини вчинення грабежу ОСОБА_3 розказав, що вони із ОСОБА_2 мали конфлікт із потерпілим ОСОБА_4, показав місце, де цей конфлікт відбувався на вулиці Майдан Шевченка в м.Турці біля кінотеатру;
- оголошеним в судовому засіданні протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_2 /а.с.71/, з якого вбачається, що 18.04.2012 року о 14 год.15 хв. ОСОБА_2 було запропоновано розказати та показати про всі обставини вчинення грабежу. ОСОБА_2 виявив на це бажання та вказав на місце біля кінотеатру на вулиці Майдан Незалежності, де вони разом із ОСОБА_3 зустріли ОСОБА_4, та де під час обшуку потерпілого ОСОБА_2 забрав у ОСОБА_4 мобільний телефон;
- оголошеним в судовому засіданні протоколом очної ставки від 18.04.2012 року /а.с.78/, з якого вбачається, що в цей день о 19 год. потерпілий розказав у присутності ОСОБА_3 про обставини вчинення його пограбування ОСОБА_2 та ОСОБА_3;
- оголошеним в судовому засіданні протоколом очної ставки від 18.04.2012 року / а.с.83/, з якого вбачається, що в цей день о 19 год. 40 хв. потерпілий ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_2 розказав про обставини його пограбування, а ОСОБА_2 розказав, що потерпілого бив ОСОБА_3, також, що він ОСОБА_2, забрав у потерпілого мобільний телефон;
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім зібраним по справі об»єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в тому, що вони за попередньою змовою групою осіб вчинили відкрите викрадення чужого майна із погрозою застосування насильства, що не було небезпечним для життя і здоров»я потерпілого ОСОБА_4
Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про самообмову у скоєнні злочину ОСОБА_2, та ОСОБА_3 під час досудового слідства, а також -про їх обмову в скоєнні злочину з боку потерпілого ОСОБА_4, послідовні показання якого підставно покладено місцевим судом в основу обвинувального вироку.
Доводи апеляцій засуджених правильних висновків суду не спростовують, стосуються обставин, які органом досудового слідства і судом встановлені та достатні для висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дії яких за ст.186 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.
Що торкається обраного покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то таке, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України, є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Оскільки на момент винесення попереднього вироку відносно ОСОБА_2 від 25.04.2012 року такий перебував під вартою по даній справі з 17.04.2012 року, то з резолютивної частини оскаржуваного вироку підлягає виключенню 3 абзац, де міститься помилкове рішення про зарахування відбутого покарання за попереднім вироком, яке не впливає на остаточне покарання. У зв»язку з чим, засудженого ОСОБА_2 слід вважати засудженим за сукупністю злочинів до остаточного покарання у виді 6 / шести/ років позбавлення волі.
При наведених обставинах колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного вироку та -часткове задоволення апеляції прокурора у справі.
Керуючись ст.ст.362, 366,371 КПК України, колегія суддів , -
У ХВ А Л И Л А :
Апеляцію прокурора у справі - задоволити частково.
В задоволенні апеляцій засуджених ОСОБА_2, та ОСОБА_3 відмовити.
Вирок Турківського районного суду Львівської області від 02 серпня 2012 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку абзац 3-й такого змісту:
«В силу ч.4 ст.70 КК України в строк призначеного покарання зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком у вигляді 3 місяців 7 днів арешту і остаточне покарання призначити 5 років 8 місяців 23 дні позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.»
Вважати засудженим ОСОБА_2 до остаточного покарання за сукупністю злочинів у виді 6 /шести/ років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий:
Судді :