Справа № 11-925/11 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.
Категорія ст.ст.135ч.1,286ч.ч.1
КК України Доповідач: Танечник І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Танечника І.І.
Суддів Партики І.В., Михайлюка В.О.
з участю прокурора Малиш Н.С.
та адвоката -
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора у справі -ОСОБА_1
на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 18 липня 2011 року
Цим вироком
ОСОБА_2,
народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Рубіжне Луганської області, громадянин України, українець, з середньо-спеціальною освітою, розлучений, несудимийё працюючий маляром в НВП ТОВ "Діловий альянс", проживаючий за адресою -АДРЕСА_1
засуджений:
- за ст. 135 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі;
- за ст. 286 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням спеціального права на 2 роки;
- за ст. 286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк тривалістю три роки, застосовано іспитовий строк до основного покарання.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Змінено запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 з тримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено його з-під варти.
Розглянуто цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, а цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Вирішено питання речового доказу та судових витрат по справі.
На даний вирок подав апеляцію прокурор у справіё який вважає його несправедливим в частині звільнення від покарання внаслідок м'якості та невідповідності тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_2 Покликається на те, що судом при застосуванні ст.75 КК України не в повній мірі враховано характер та ступінь суспільної небезпеки злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, який є тяжким, наслідки у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом потерпілим та тяжких тілесних ушкоджень третьому потерпілому. Крім того, суд не зважив на те, що засуджений на досудовому слідстві частково визнавав свою вину, ухилявся від явки до суду, у зв'язку з чим був оголошений в розшук, а також протягом досудового та судового слідства завданої шкоди потерпілим не відшкодував. Просив вирок скасувати, постановити новий вирок в апеляційному порядку, яким обрати остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 135 ч.1, 286 ч.1,2 КК України, у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, взявши його під варту із залу апеляційного суду.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 25 червня 2006 року приблизно о 20 год., керуючи автомобілем "Фолькцваген -Транспортер" н.з. НОМЕР_3, рухаючись ним у м.Львові по вул. Шевченка у напрямку за межі міста, при роз'їзді ділянки дороги Шевченка -Я.Мудрого виконував маневр повороту ліворуч, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 10.1., 11.3. Правил дорожнього руху України не переконавсяё що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожніх умов, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу та безпечно керувати ним, в результаті чого не дав дорогу, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся із автомобілем марки "Мерседес 210" р.н. НОМЕР_1, що рухався по вул. Шевченка у напрямку до центральної частини м. Львова, яким керував водій ОСОБА_7
В результаті зіткнення автомобіль НОМЕР_2 виїхав на правий тротуар, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_8, ОСОБА_5, які в результаті наїзду отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, та на пішохода ОСОБА_9, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Крім того, після вчинення ДТП, яка мала місце 25 червня 2006 року приблизно о 20 год., у м. Львові по вул. Шевченка -Я.Мудрого, ОСОБА_2, з вини якого потерпілі ОСОБА_10, ОСОБА_5 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, усвідомлюючи, що вони перебувають у безпорадному стані, маючи умисел на завідоме залишення осіб без допомоги, які перебувають в небезпеці для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан, керуючи автомобілем "Фолькцваген -Транспортер" н.з. НОМЕР_3 з місця пригоди втік.
В своїх доповненнях до апеляції від 30.09.2011 року прокурор у справі зазначав про те, що судом також допущено помилку при кваліфікації дій підсудного ОСОБА_2 за ст.ст. 286 ч.1, 286 ч.2 КК України. Вважав кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, за ст. 286 ч.1 КК України зайвою, тому просив вирок в цій частині змінити, виключивши посилання на ст. 286ч.1 КК України. При цьому, залишивши свої остаточні апеляційні вимоги без зміни.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування вироку та постановлення нового в апеляційному порядку, міркування засудженого про правильність оскаржуваного вироку щодо нього, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у справі підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 за ст.ст. 286ч.2, 135 ч.1 КК України є правильними і в апеляційному порядку не оспорюються.
Що торкається пред'явлення обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 286ч.1 КК України (т.2 а.с. 103-104), то таке слід визнати зайвим, оскільки ОСОБА_2 порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, яке дійсно спричинило наслідки, передбачені ч.1 та ч.2 ст.286 КК України, але в таких випадках дії винної особи слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною, яка передбачає більш тяжкі наслідки, тобто за ч.2 ст.296 КК України. Враховуючи, що в оскаржуваному вироку відносно ОСОБА_2 зазначені всі кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України, тому він підлягає зміні шляхом скасування вироку в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 296 ч.1 КК України та закриття провадженням справи в цій частині на підставі ст.6 п.2 КПК України.
Що стосується міри покарання засудженого ОСОБА_2, то вона, на думку колегії суддів, обрана судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України і є необхідною та достатньою для виправлення засудженого й попередження нових злочинів. Як правильно зазначено в оскаржуваному вироку, ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітнього сина, раніше злочинів не вчиняв, визнав себе винним у вчиненні злочинів, але щиро каявся у скоєному. Наведене свідчить про можливість виправлення засудженого ОСОБА_2 без відбування покарання, про що вірно вказано у вироку місцевого суду. Тому рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим.
Доводи апеляції прокурора про необхідність призначення засудженому ОСОБА_2 більш суворе покарання суперечить позиції потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_3 в судовому засіданні (т.2 а.с. 136), які просили в суді застосувати меншу міру покарання, ніж запросив прокурор.
Крім того, з матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що засуджений ОСОБА_2 в період з 2007 р. по 2011 р. умисно не ухилявся від слідства та суду, а, в силу сімейних обставин, постійно проживав за адресою -АДРЕСА_1 з гр. ОСОБА_11, яку утримував разом з двома малолітніми дітьми (т.2 а.с. 77-76), що також свідчить про можливість виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_2 і без його ізоляції від суспільства.
При наведених обставинах колегія суддів прийшла до висновку про зміну оскаржуваного вироку та -часткове задоволення апеляції прокурора у справі.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 376 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора у справі задоволити частково.
Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 18 липня 2011 року відносно ОСОБА_2 з м і н и т и.
Скасувати це судове рішення в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 286 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, а справу провадженням в цій частині закрити.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий:
Судді: