Справа № 1321/1-212/11 Головуючий у 1 інстанції: А.В. Ніткевич

Провадження № 11/1390/1261/12

Категорія:ст.190 ч.2,ч.4,190 ч.3 КК України Доповідач : Танечник І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Танечника І.І.

суддів: Урдюк Т.М., Волинця М.М.

з участю прокурора Шахрайчук Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції ОСОБА_1 та адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4

на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 21 вересня 2012 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Заріччя, Володимир-Волинського району, Волинської області, мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований АДРЕСА_2 українець, гр-н України, раніше несудимий, непрацюючий,

засуджений за ст.191 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади у підприємствах, установах та організаціях різних форм власності, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки, за ст.191 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади у підприємствах, установах та організаціях різних форм власності, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік, за ст.190 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України визначено ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади у підприємствах, установах та організаціях різних форм власності, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк -3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, призначено до відбування додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади у підприємствах, установах та організаціях різних форм власності, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_4 періодично з'являтися на реєстрацію та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишено попередню -підписку про невиїзд, до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ТзОВ «Добробут»144084 грн.33 коп. відшкодування матеріальних збитків.

Вирішено питання з речовими доказами по справі, -

в с т а н о в и л а:

за вироком суду ОСОБА_4 засуджений за те, що працюючи у відповідності до рішення зборів учасників ТзОВ «Добробут», викладеному у протоколі №4 від 27.12.2005р., на посаді директора ТзОВ «Добробут», будучи службовою особою, в обов'язки якого входить згідно п.2.1 трудової угоди від 27.07.2007р. здійснення поточного управління /керівництва/ товариством, забезпечення його діяльності, ефективного використання і збереження майна, згідно п.7.1 Статуту ТзОВ «Добробут»від 27.07.2007р. -здійснення постійного керівництва діяльності товариства, згідно п.7.5 Статуту ТзОВ «Добробут»- вирішення всіх питань поточної діяльності товариства, згідно п.7.5.4 Статуту ТзОВ «Добробут»- організація бухгалтерського обліку та звітності в товаристві, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою розтрати майна товариства, не закріпив товарно-матеріальні цінності за матеріально-відповідальними особами, не видав наказів про проведення та не провів щорічних інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей, і за таких умов, в період з січня 2006 по березень 2010р., вчинив розтрату майна ТзОВ «Добробут», яке було йому ввірене та перебувало в його віданні, а саме: 26.03.2008р. гідропреса залишковою вартістю 310,07 грн., станка точильного залишковою вартістю 116,27 грн., кран-балки залишковою вартістю 465,12 грн. в користь ОСОБА_5 та в грудні 2008р. комбайна «Форшрід»залишковою вартістю 113192,87 грн. в користь ОСОБА_6, чим завдав матеріальної шкоди ТзОВ «Добробут»на загальну суму 114084,33 грн з врахуванням ПДВ.

Крім цього, ОСОБА_4 працюючи на посаді директора ТзОВ «Добробут», будучи службовою особою, в обов'язки якого входить здійснення поточного управління /керівництва/ товариством, забезпечення його діяльності, ефективного використання і збереження майна, організація бухгалтерського обліку та звітності в товаристві, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог п.3.4,3.5 Положення про проведення фінансових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., в частині видачі коштів без дозвільного напису керівника або доданих до видаткового ордеру документів та без запису у видатковому касовому ордері реквізитів документів, що засвідчують особу одержувача, та без укладення договору позики, в грудні 2009р., маючи умисел на заволодіння коштами ТзОВ «Добробут», дав незаконну вказівку головному бухгалтеру ТзОВ «Добробут»ОСОБА_7 видати йому з каси товариства як фізичній особі грошову позику в сумі 30000 грн. В подальшому ОСОБА_7, будучи поставлена в умови за яких невиконання вказівки ОСОБА_4 спричинило б для неї негативні наслідки у роботі, видала ОСОБА_4 згідно видаткового касового ордера № 669 від 09.12.2009р. 30000 грн., які останній отримав, про що особисто розписався у вказаному видатковому касовому ордері і в подальшому заволодів ними.

Також ОСОБА_4, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою у великих розмірах, 12.02.2009р. прибув на територію СФГ «Хлібороб»в с.Фусів Сокальського району до директора ОСОБА_8, при цьому використовуючи особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_8, під приводом вкладення грошей у власний бізнес, заздалегідь не маючи наміру повертати отримані кошти, шахрайським способом заволодів грошима ОСОБА_8 в сумі 106000 грн., що на день отримання складало великий розмір та не повернув ці гроші.

У своїй апеляції прокурор вказує на те, що вірно надавши кваліфікацію діям ОСОБА_4, суд не дав належної оцінки особі підсудного, а саме те, що він вчинив низку тяжких злочинів, у вчиненні яких свою вину не визнав, у ході досудового та судового слідства давав суперечливі покази з метою введення в оману правоохоронні та судові органи, чим перешкоджав встановленню об'єктивної істини у справі, завдані злочином збитки не відшкодував, цивільний позов не визнав, а відтак призначене йому покарання є занадто м'яким.

Крім того, суд необґрунтовано виключив з обвинувачення ОСОБА_4 розтрату майна ТзОВ «Добробут»в користь невстановлених слідством осіб, а саме: двох косилок, навісу на с/г техніку, комп'ютерів, граблів, трактора, токарного станка, ноутбука, культиватора, плуга, хоча його вина у вчиненні розтрати вищевказаного майна доведена перевіреними в ході судового розгляду доказами, а саме показаннями самого підсудного, представника цивільного позивача ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 щодо обставин набуття та використання у товаристві вищевказаного майна, а також виявлення його нестачі інвентаризаційною комісією, протоколами слідчих дій, актом ревізії, документами у справі, актом інвентаризації основних засобів ТзОВ «Добробут», висновком судово-економічної експертизи.

За таких обставин, вирок, на думку прокурора, не відповідає вимогам закону, а тому вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Адвокат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в апеляції вважають даний вирок таким, що винесений з порушенням норм матеріального та процесуального права, незаконним і таким , що підлягає до скасування з наступних підстав. Обвинувачення ОСОБА_4 є неконкретним, неточно вказано час та місце інкримінованих злочинів, не визначено розмір завданої шкоди, відсутності нібито розтраченого ОСОБА_4 майна. Ніхто з свідків не вказав на ОСОБА_4, як на особу, що розтратила майно ТзОВ «Добробут», інших доказів вини підсудного у інкримінованих йому злочинах не здобуто. Інвентаризація від 23-25.03.2010р., проведена з численним порушенням порядку її проведення, тому в діях ОСОБА_4, відсутній склад злочинів, передбачених ч.ч.2,4 ст.191 КК України.

Також судом неправильно застосовано кримінальний закон в частині засудження ОСОБА_4 за ст.190 ч.3 КК України, оскільки в даному випадку має місце відсутність події злочину, Відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не знаходяться в площині кримінального права, не встановлено умислу ОСОБА_4 на заволодіння коштами ОСОБА_8

Судове слідство, на думку захисників, було проведено однобічно та упереджено, оскільки судом відхилено велику кількість клопотань, вирішення яких мали істотне значення для справи.

За таких обставин просить вирок суду скасувати, кримінальну справу відносно ОСОБА_4 закрити на підставі ст.6 ч.1 п.2 КПК України.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримку доводів апеляції прокурора у справі із запереченнями доводів апеляції захисників засудженого ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій сторін, колегія суддів вважає, що такі не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами вина ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена, хоча він її не визнав та показав в судовому засіданні, що в жовтні 2005 року ОСОБА_15 запропонував йому очолити ТзОВ „Добробут". Провівши переговори, він погодився і 27.12.2005 року його представили директором товариства. Офіційно він приступив до виконання обов'язків директора товариства з 06.01.2006 року. Його зарплата як директора складала 850 грн. на місяць і додатково 33% від отриманого прибутку. У 2007 році підприємство вперше вийшло на прибуткову діяльність, але, щоб не платити йому премію від прибутку, ОСОБА_15 продав йому частку у статутному фонді ТзОВ „Добробут" в розмірі 33%.Фактично, до цього ця частка належала ОСОБА_19, який був одним із засновників товариства. Осінню 2008 року в зв'язку із світовою економічною кризою, погіршилось становище у ТзОВ „Добробут", яке продовжилося й у 2009 році. Всі кошти, отримані товариством йшли на цілі інших підприємств, які перебувають у власності ОСОБА_15 У зв'язку з чим, у першій половині 2009 року працівникам не виплачувалась заробітна плата. Лише в серпні 2009 року погашено частину заборгованості, а з нового врожаю цукрових буряків, осінню 2009 року виплачено всю заборгованість. Вважає акт ревізії, складений комісією ТзОВ „Добробут" нікчемним. Зокрема, в акті зазначено наявність телятника (інв. № 141), силосної ями (а.с.117), які вже або продані, або знищені. Крім того, у 2008 році Радехівський цукровий завод відмовився від обробітку частини земель, які колись були в оренді СФГ „Хлібороб". Він разом із ОСОБА_20 вирішили обробляти ці землі. В подальшому із ОСОБА_21 та ОСОБА_8 розробили кожного роль, зокрема, ОСОБА_21 мав прикривати перед Радехівським цукровим заводом, а він з ОСОБА_20 обробляли землі. В свою чергу, ОСОБА_8 повинен був говорити, що ці землі обробляв його сват, і він попросив гарантії, що людям буде виплачена орендна плата за 600 га землі. Він звернувся в Сокальське відділення Ощадбанку, де отримав кредит в розмірі 600000 грн. Таким чином, грошей у ОСОБА_8 він не позичав, оскільки отримав для цих цілей кредит. В подальшому посіяли гірчицю, обробляли, зібрали врожай. В свою чергу, ОСОБА_8 з отриманих коштів за продаж пшениці заплатив людям орендну плату. Зібравши врожай гірчиці, не отримали тих коштів, на які розраховували. ОСОБА_8 приїхав до ОСОБА_20, вони передзвонили йому, домовились зустрітися в кафе „Забужанка". При зустрічі написав розписку про те, що зобов'язується повернути ОСОБА_8 гроші, сплачені ним як орендну плату. Це було на весні 2010 року, на той час вже не працював у ТзОВ „Добробут". Через три дні після написання розписки ОСОБА_8 сказав повернути гроші, а інакше він передасть розписку ОСОБА_15. Він разом із ОСОБА_20 погодились віддати гроші. На наступний день вони привезли ОСОБА_8 40000 грн., але він сказав, що продав розписку ОСОБА_15 Ці слова ОСОБА_8 він записав на аудіо запис. Далі їх ніхто не зачіпав, поки не викликали у ВДСБЕЗ ОСОБА_22 Чому спочатку заперечував факт написання розписки, повідомити не зміг. Кримінальну справу щодо нього вважає заказною.

Згідно Статуту товариства відповідав за збереження майна товариства директор, проте, фактично він не відповідав за збереження майна. Також, вирішував питання щодо розпорядженням майном товариства ОСОБА_15. Пригадує, що видавав накази про закріплення певного майна за відповідальними особами, проте, де ці накази, пояснити не зміг. Наскільки пригадує, комбайн „Форшрід" був закріплений за комбайнером ОСОБА_23 Також, проводив в товаристві інвентаризації до 2008 року, надалі ніхто не вимагав проводити. Крадіжок майна в товаристві за час його діяльності не було. Не зміг пояснити, куди пропали ноутбук та два комп'ютери. Щодо купівлі-продажу ремонтної майстерні в с. Тартаків, а також продажу кран-балки, гідропреса, точильного станка, вважає, що свідок ОСОБА_5 дає неправдиві показання, фактично оговорює його, проте, з якої причини йому невідомо. По договору кран-балку, гідропрес, точильний станок не продавав. Повідомив, що окреме майно товариства списувалося як металобрухт, проте, те майно, яке інкриміновано йому в розтрату , не списувалося. Фактично отримав 30 тис.грн. з каси товариства як позику, оскільки збирався їхати на відпочинок, а вартість путівки становила 32 тис.грн. Ще до цього, 23.04.2009 р. видавав працівникам товариства заробітну плату з власних коштів на суму 6600 дол.США, видав кожному по 100 доларів, всім, крім керівництва. Була домовленість, що йому ці кошти повернуть. Не пригадує як він отримав цю позику чи як фізична особа, чи як директор товариства, хоча Статутом товариства не передбачено видачу позики.

Суд першої інстанції дав належну оцінку таким показанням засудженого ОСОБА_4, не надавши їм віри, оскільки такі спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне, вони суперечать іншим об'єктивним доказам по справі, які судом у встановленому порядку були досліджені та підставно прийняті до уваги.

Вина засудженого ОСОБА_4 доведена наступними доказами, які безпосередньо досліджені судом, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні про те, що з вересня 2008 року по 01.11.2010 року працювала на посаді головного бухгалтера ТзОВ „Добробут". На її думку, за збереження майна в товаристві відповідав директор, яким на той час, а саме до лютого 2010 року, був ОСОБА_4 Питанням продажу майна товариства також займався директор. Головний інженер товариства відповідав лише за справність техніки. За час її діяльності інвентаризація не проводилась, проте все майно було введено в базу даних комп'ютера. Бухгалтерія „1С" по обліку основних засобів велась в бухгалтерії Радехівського цукрового заводу, а бухгалтерія товариства „Добробут" вела облік по фондах і оперативний облік. За час діяльності ОСОБА_4 наказів про проведення інвентаризації не було. Директор ОСОБА_4 укладав угоди про повну матеріальну відповідальність з окремими робітниками, зокрема, касиром, комірниками, заправниками АЗС, за час її роботи крадіжок основних засобів не було. Пригадує, що в користуванні товариства був комбайн „Форшрід", комп'ютери, про інше не пам'ятає. Все майно товариства обліковувалося, нараховувалася амортизація. Чи складався акт прийому-передачі від ОСОБА_4 до ОСОБА_25 їй не відомо. Коштами товариства розпоряджався директор. За час діяльності ОСОБА_4 декілька разів брав гроші з каси, ці кошти повертав, про це, які суми брав під звіт не пригадує. Не пам'ятає, що ОСОБА_4 виплачував заробітну плату працівникам товариства з власних коштів без оформлення бухгалтерських відомостей. В грудні 2009 року ОСОБА_4 отримав з каси товариства гроші в сумі 30000 грн. як позику, повинен був повернути її через два тижні. Ці гроші видали вона та касир, склавши видатковий касовий ордер. Зі слів ОСОБА_4 ці кошти йому були необхідні для відпочинку. В Статуті товариства передбачено надання позики по договору. Чи був укладений договір з ОСОБА_4, не пам'ятає. ОСОБА_4 отримав ці кошти як фізична особа, наказу директора про надання ОСОБА_4 позики не було. Він усно наказав видати йому гроші, а вона не мала можливості йому відмовити, оскільки як підлегла, змушена була виконувати вказівку керівника. Розуміє, що її дії суперечили вимогам положення. ОСОБА_4 не погрожував при видачі грошей, не лякав негативними наслідками. Разом з тим, ці 30000 грн. ОСОБА_4 не повернув, пояснював, що не має грошей;

- показаннями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що є приватним підприємцем, в діяльності мав ділові стосунки із ТзОВ „Добробут". У 2007 році мав заощаджені кошти, які вирішив вкласти у нерухомість. Через родичів дізнався, що в с.Тартаків, Сокальського району, продається майстерня. Через деякий час, в березні 2008 р., зустрівся з директором ТзОВ „Добробут" ОСОБА_4, з яким обговорили питання купівлі-продажу нерухомості, домовились про ціну, уклали договір, який посвідчила нотаріус ОСОБА_26 Ціну продажу визначили 150 тис. грн.., хоча в письмовому договорі ціна указана 36720 грн. Таку ціну вказали в договорі для того, щоб зменшити розмір податку. Насправді в приміщенні нотаріальної контори передав ОСОБА_4 150 тис.грн. Погодився на ціну 150 тис.грн., оскільки це була ринкова ціна. В договорі зазначена лише саме нежитлове приміщення, іншого майна не купляв. Це приміщення пристосоване до ремонту машин, у приміщенні було багато обладнання. ОСОБА_4 сказав, що все майно, яке знаходиться в середині приміщення, переходить йому. На станках в приміщенні інвентарних номерів не було. Наявність такого майна вплинула на загальну вартість, зокрема в сторону збільшення ціни продажу. Якщо б ОСОБА_4 забрав станки, настоював би на зменшенні ціни продажу, оскільки за ціною 150 тис.грн. не погодився купити це приміщення. Зокрема, в майстерні було таке майно: кран-балка (діюча), гідропрес (недіючий), точильний станок (потребував ремонту). Все решта майно можна назвати металобрухтом. ОСОБА_4 рахунок до оплати не надавав, передав йому гроші в руки. Після договору сплати акт приймання-передачі приміщення. Вказане обладнання в акті приймання-передачі не вказано, ніхто із сторін на цьому не наполягав. На даний час кран-балка та точильний станок знаходилися в с. Тартаків, а гідропрес здав на металобрухт. ОСОБА_4 не звертався до нього з приводу повернення цього майна;

- оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_6 про те, що в серпні 2008 р. він дізнався про те, що в одному із господарств Сокальського району Львівської області продавався комбайн „Форшрід". Після цього, він поїхав у ТзОВ „Добробут" з метою оглянути вказаний комбайн. Його зустрів чоловік, який представився директором господарства і підтвердив, що комбайн „Форшрід" дійсно продається. Після цього, директор ТзОВ „Добробут" показав йому цей комбайн, який стояв в боксі в розукомплектованому стані (без жатки) і повідомив, що його ціна становить 50000 грн. Документів на комбайн не було. Того ж дня він передав 5 або 6 тисч гривень, як завдаток за купівлю комбайна. Решту коштів в сумі 22000 грн. він передав директору ТзОВ „Добробут" через півтора або два місяці, тобто коли забирав комбайн. Таким чином, розрахунки проводились в два етапи і загальна сума коштів, яку він передав директору ТзОВ „Добробут" становила 28000 грн. У грудні 2008 р. комбайн „Форшрід" було доставлено в с. Мительно, Ківерцівського району Волинської області, де він проживає. Договору купівлі-продажу, або ж будь-яких інших документів про купівлю-продаж комбайна він з директором ТзОВ „Добробут" не укладав, хоча останній обіцяв представити відповідні документи, проте так цього і не зробив (т.1 а.с.134-136);

- показаннями потерпілого ОСОБА_8 в судовому засіданні про те, що 12.02.2009 р. позичив ОСОБА_4 106 тис.грн. До цієї дати був знайомий з ОСОБА_4 з 2007 р., з часу коли останній працював директором ТзОВ „Добробут". Гроші передавав у власному кабінеті в офісі СФГ „Хлібороб" в с. Фусів, Сокальського району. ОСОБА_4 сказав, що гроші потрібні для розвитку власного бізнесу, а саме посіву гірчиці. При передачі грошей були ОСОБА_20 та ОСОБА_21 Останній знаходився в його кабінеті, а ОСОБА_20 приїхав з ОСОБА_4. Гроші були в різних купюрах, зокрема по 100, 50 грн., все було в пачках. Отримавши пакет з грошима, ОСОБА_4 їх не перераховував, подивився в середину пакета, сказав, що все нормально. Перед цим, 09.02.2009 р. ОСОБА_4 передзвонив до нього, попросив позичити гроші, сказав, що треба чим побільше. Про конкретну суму не домовлялися, підготував ті гроші, які міг позичити, виявилося 106 тис.грн. ОСОБА_4 власноручно написав розписку про те, що позичив 106 тис.грн., зобов'язувався повернути до 20.06.2010 р. На розписці поставили підписи ОСОБА_21 та ОСОБА_20 про те, що були присутні при передачі грошей. Після настання терміну ОСОБА_4 гроші не повернув, сказав, що не зміг зібрати урожай, а потім взагалі сказав, що не має грошей і не буде віддавати. На даний час вважає, що коли ОСОБА_4 брав гроші 12.02.2012 року, то вже тоді не мав наміру повертати гроші назад. Просить обрати підсудному ОСОБА_4 несуворе покарання.

Суд першої інстанції дав належну оцінку всім зібраним по справі об'єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину засудженого ОСОБА_4 у розтраті майна та привласненні коштів ТзОВ „ Добробут" на загальну суму 144084 грн. 33 коп., а також - заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_8 в сумі 106000 грн.

Доводи апеляції захисників засудженого ОСОБА_4 правильних висновків суду не спростовують, стосуються обставин, які органом досудового слідства і судом встановлені та достатні для висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_4, дії якого за ст.ст.191 ч.4, 191 ч.2, 190 ч.3 КК України кваліфіковані вірно.

На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про те, що вина підсудного ОСОБА_4 у розкраданні іншого майна ТзОВ „ Добробут" на суму 21.640 грн. 68 коп. не знайшла свого підтвердження під час судового слідства, є достатньо обґрунтованим та відповідає матеріалам справи.

При обранні міри покарання засудженому ОСОБА_4 суд першої інстанції належним чином врахував тяжкість вчинених злочинів, особу винного, інші обставини справи, зокрема позицію потерпілого ОСОБА_8 щодо покарання, дійшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_4 без відбуття покарання у виді 5 років позбавлення волі, та підставно прийняв рішення про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробовуванням протягом тривалого іспитового строку. Надавши таким чином засудженому ОСОБА_4 можливість швидше відшкодувати ТзОВ „ Добробут" та потерпілому ОСОБА_8 заподіяну злочином матеріальну шкоду.

Колегія суддів вважає, що обране судом першої інстанції покарання засудженому ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

При наведених обставинах колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування оскаржуваного вироку, направлення справи на новий судовий розгляд чи її закриття згідно п.п. 2, 1 ч. 1 ст. 6 КПК України ( 1960 року), тому відмовляє в задоволенні апеляцій прокурора у справі ОСОБА_1 та адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 ( т.6 а.с. 12-15, 24-25).

Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України ( в редакції 1960 року ), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 21 вересня 2012 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляції сторін -без задоволення.

Головуючий:

Судді: