Справа № 1327/1494/12 Головуючий у 1 інстанції: С.і. Мелешко

Провадження № 11/1390/1133/12

Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач : Танечник І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Танечника І.І,

суддів Валько Н.М., Михалюка В.О.

з участю прокурора Малиш Н.С.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України за апеляціями прокурора , який брав участь у суді 1 інстанції, та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 25 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимий, працюючий гірничим майстром ВТБ шахти «Лісова»ДП «Львіввугілля», проживає на АДРЕСА_1

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов»язки.

Зобов»язано засудженого ОСОБА_3 періодично з»являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід до вступу вироку в закону силу ОСОБА_3 залишено -підписку про невиїзд.

Цивільний позов прокурора м.Червонограда Львівської області задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Червоноградської центральної міської лікарні 15073 грн.99 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 854 грн.17 коп. завданої матеріальної шкоди та 25000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 07 грудня 2011 року близько 12.00 год., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, що є засобом підвищеної небезпеки, слідуючи по проїзній частині дороги на вул..Львівській в м.Червонограді Львівської області в напрямку вул..Б.Хмельницького в м.Червонограді, зі швидкістю близько 65-85 км/год, яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці.

Під час руху у вказаному напрямку ОСОБА_3, грубо порушуючи та ігноруючи вимоги п.п.1.3,2.3/б/,12.4 Правил дорожнього руху України, рухаючись по проїздній частині, на ділянці дороги з необмеженою оглядовістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не обравши безпечну швидкість, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух в конкретних дорожніх умовах, не врахував дорожньої умови, не зменшив швидкість автомобіля, скоїв наїзд на правій смузі руху на пішохода ОСОБА_4, котра на відстані 550 метрів від мосту через річку Солокія на вул..Львівській в м.Червонограді Львівської області у напрямку вул..Б.Хмельницького, перетинала проїздну частину дороги зліва на право відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3

Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи №044/2012 від 02.02.2012р. отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритих переломів правих великогомілкової та малогомілкової кісток в нижній третині, закритого перелому правої великогомілкової кістки в верхній третині, рани по внутрішній поверхні правої гомілки в нижній третині, рани в ділянці верхньої губи, струс головного мозку, які по тяжкості відносяться до тяжких, які небезпечні для життя в момент спричинення. Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №1/125 від 21.02.2012р. з технічної точки зору, причиною настання даної ДТП стали дії водія ОСОБА_3, які полягали в невиконаня ним вимог ПДР України. Водій ОСОБА_3 грубо порушив п.1.3,1.5,2.3,12.1,12.4 Правил Дорожнього Руху України. Вищевказані порушеня ПДР України водієм ОСОБА_3 перебувають у причиновому зв»язку з настанням ДТП, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_4 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент спричинення.

В апеляції прокурор, який брав участь в суді 1 інстанції, покликається на те, що призначене засудженому покарання по своїй суті не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину і його особі, судом не враховано, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий, суспільно небезпечний злочин, не відшкодував повністю завдані потерпілій ОСОБА_4 збитки, стан потерпілої є важким. В зв»язку з цим просить вирок місцевого суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ст.286 ч.2 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

У апеляції потерпіла ОСОБА_4 покликається на те, що ОСОБА_3 своїми діями заподіяв їй матеріальну і моральну шкоду, яку на момент винесення вироку їй не відшкодував , навіть не попросив у неї вибачення, а тому, на її думку, місцевий суд обрав ОСОБА_3 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого. Вважає, що засуджений не сприяв розкриттю злочину, а змушений був визнати свою вину під тиском зібраних по справі доказів. Посилання суду на обставини, які пом»якшують засудженому вину не відповідають дійсності і є надуманими.

Також не згідна з частковим задоволенням заявленого нею цивільного позову щодо розміру моральної шкоди в розмірі 25000 грн., а не 40000 грн., оскільки в зв»язку з отриманими травмами вона вже 7 місяців лікується та є інвалідом.

В зв»язку з цим вважає обране ОСОБА_3 покарання надто м»яким, просить вирок місцевого суду відносно ОСОБА_3 скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним та засудити за ст.286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі та стягнути з засудженого в її користь 854.17 грн. матеріальної та 40000 грн. моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора та захисника потерпілої про необхідність скасування вироку, постановлення нового вироку в апеляційному порядку, заперечення засудженого та його захисника доводів апеляцій сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора у справі та потерпілої ОСОБА_4 не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст.286 КК України, що не оспорюється сторонами по справі.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_3 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.65,75 КК України.

Так, при призначенні засудженому ОСОБА_3 покарання, суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного ОСОБА_3, який не має судимості, по місцю праці та проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітнього сина, обставини, які пом»якшують покарання -його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування шкоди, а також відсутність обставин, які обтяжують його покарання.

Таким чином, викладений у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції висновок про можливість виправлення засудженого ОСОБА_3 без відбування покарання у виді позбавлення волі та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є обґрунтованим, при цьому судом наведено мотиви такого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає призначене покарання необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_3, попередження вчинення ним нових злочинів.

Що торкається рішення суду першої інстанції про зменшення розміру моральної шкоди до 25000 грн., то таке, на думку колегії суддів, достатньо мотивоване та прийнято відповідно до судової практики щодо відшкодування втрат немайнового характеру потерпілим від злочинів особам.

Таким чином, доводи апеляції прокурора у справі та потерпілої правильних висновків суду в частині обраного покарання засудженому ОСОБА_3 та розгляду цивільного позову в даній кримінальній справі не спростовують, тому не підлягають до задоволення.

При наведених обставинах колегія суддів не встановила порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які були б правовою підставою для скасування оскаржуваного вироку, постановлення вироку в апеляційному порядку через відсутність необхідності застосування засудженому ОСОБА_3 більш суворого покарання.

Керуючись ст.ст.362,366 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 25 червня 2012 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції прокурора у справі та потерпілої -без задоволення.

Головуючий:

Судді: