Справа № 22-ц-6265/12 Головуючий у І інстанції Жук М.В.

Провадження № 22-ц/1090/8826/12 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.

Категорія 45 10.12.2012

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.

суддів: Ігнатченко Н.В., Семенцова Ю.В.

при секретарі- Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду від 10 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шлях сплати грошової компенсації.

Встановила :

У серпні 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила поділити майно, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, виділивши відповідачу земельну ділянку площею 0,245 га, яка розміщена в межах населеного пункту АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і в порядку компенсації стягнути з ОСОБА_2 на її користь ? експертної вартості земельної ділянки.

Посилалася на те, що з 20 липня 2007 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду від 19 липня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

Зазначала, що під час перебування у шлюбі рішенням Великобугаївської сільської ради № 614-24-5 від 08 серпня 2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,245 га, яка розміщена в межах населеного пункту АДРЕСА_1.

Оскільки, вказана земельна ділянка є спільної сумісною власністю подружжя, просила, поділити майно, шляхом виділення земельної ділянки відповідачу зі сплатою їй компенсації ? її експертної вартості.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 10 вересня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,245 га. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,245 га. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду з підстав невідповідності вимогам матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову позивачці у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що рішенням двадцять третьої сесії Великобугаївської сільської ради четвертого скликання від 12 жовтня 2005 року ОСОБА_2 наділено земельну ділянку під забудову житлового будинку розміром 0,25 га в с.В.Бугаївка.

Рішенням Великобугаївської сільської ради №614-24-5 від 08 серпня 2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,245 га, яка розміщена в межах населеного пункту села АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу Великобугаївської сільської ради земельну ділянку під забудову житлового будинку розміром 0,25 га в с.В.Бугаївка (а.с.8).

Рішенням Великобугаївської сільської ради №302-16-6 від 19 жовтня 2011 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2, надано дозвіл останньому на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.55).

13 липня 2012 року ОСОБА_2 отримав державний акт серія ЯМ №19867 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,245 га в АДРЕСА_1 (а.с.24,23).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 липня 2007 року, заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду від 19 липня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 частково, суд виходив з того, що право на спірну земельну ділянку відповідачем набуто в порядку безоплатної передачі (приватизації) під час перебування у шлюбі з позивачкою і в той час, коли діяла ч.5 ст.61 СК України, а тому дійшов висновку, що спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю колишнього подружжя та підлягає поділу. Відповідно до ч.1 ст.70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними. Разом з тим, суд, з урахуванням положень ч.4 ст.71 СК України , ч.2 ст.364 ЦК України вважав вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача компенсації за належну їй ? частку в спільному майні подружжя передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.

Дані висновки суду не є безспірними.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

По справі встановлено, що рішенням двадцять третьої сесії Великобугаївської сільської ради четвертого скликання від 12 жовтня 2005 року ОСОБА_2 наділено земельну ділянку під забудову житлового будинку розміром 0,25 га в с.В.Бугаївка; наділення земельних ділянок провести після закінчення робіт корегування території генерального плану села Велика Бугаївка (а.с.58-59 зв.). Рішенням Великобугаївської сільської ради №614-24-5 від 08 серпня 2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,245 га, яка розміщена в межах населеного пункту села АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу Великобугаївської сільської ради земельну ділянку під забудову житлового будинку розміром 0,25 га в с.В.Бугаївка.

Сторони перебували у шлюбі з 20 липня 2007 року по 19 липня 2012 року.

13 липня 2012 року ОСОБА_2 отримав державний акт серія ЯМ №19867 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,245 га в АДРЕСА_1.

Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VI "Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя", який набрав чинності 8 лютого 2011 року, ст. 61 СК України доповнено ч. 5, яка передбачає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Законом України від 17 травня 2012 року №4766-1У «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, ч.5 ст.61 СК України виключено.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до положень ст. ст. 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Як вже зазначалося, дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку ОСОБА_2 надано 08 серпня 2008 року ( до внесення змін в ст..61 СК України та доповнення її ч.5), а право його власності на спірну земельну ділянку підтверджується державним актом від 13 липня 2012 року серія ЯМ №19867. Земельну ділянку передано останньому для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу Великобугаївської сільської ради.

Відповідно до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі державний акт на ім.»я ОСОБА_2 зареєстровано 13 липня 2012 року за № 322140001007324 (а.с.23), що свідчить про те, що ч.5 ст.61 СК України, на яку посилається суд, на цей час вже не діяла.

Отже, визнаючи спірну земельну ділянку, спільною сумісною власністю подружжя, судом застосовано закон, який не підлягав застосуванню.

Щодо висновку суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя, то колегія вважає його правильним, оскільки він відповідає вимогам закону.

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, а саме земельної ділянки площею 0,245 га в АДРЕСА_1.

Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду від 10 жовтня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 у позові про поділ спільного майна подружжя.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді :