Справа № 11-1072/11 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.
Категорія: ст. 121 ч. 1 Доповідач : Танечник І. І.
КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Танечника І.І.
Суддів: Тенюха В.П., Ревера В.В.
з участю прокурора Малиш Н.С.
та адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2
на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 07 вересня 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_2, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, раніше судимий - 23.04.2004 року Миколаївським районним судом Львівської області за ст. 185 ч. 4 КК України на 6 років позбавлення волі, 19.05.2008 року умовно - достроково звільнений від відбування покарання строком на 1 рік 9 місяців 6 днів, непрацюючий
засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі.
Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами по справі.
Засуджений ОСОБА_2 знаходиться під вартою з 28 січня 2011 року.
Засуджений ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що 28 лютого 2010 року в м. Новий Розділ Львівської області неподалік житлового будинку № 11 „а" на проспекті Шевченка, на ґрунті раптових неприязних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, котрий переріс у бійку, під час якої ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_3 удар ножем у праву нижню частину живота. Завдавши удар ножем, ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_3 проникаюче ножове поранення правої половини живота з пошкодженням сальника і ободової кишки, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції та доповненнях до неї зазначав про те, що, на його думку, кваліфікація його дій за вироком місцевого суду є неправильною, оскільки він діяв в стані необхідної оборони по відношенню до потерпілого і його компанії, дії яких загрожували його життю та здоров'ю. Про що може свідчити гр. ОСОБА_4, якого під час досудового слідства та в суді за його клопотаннями не допитали. Вважав, що мала місце неповнота слідства, яка полягала у не проведенні відтворення подій в присутності потерпілого та свідків, у непроведенні психологічної судово - медичної експертизи про його психологічний стан на момент скоєння злочину. Крім того, ставив під сумнів висновок судово - медичної експертизи щодо тяжкості тілесного ушкодження в потерпілого ОСОБА_3 Просив вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, міркування адвоката та засудженого про необхідність скасування вироку, думки прокурора, потерпілого про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованому йому злочину, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена, хоча він її визнав частково та показав в судовому засіданні, що 28 лютого 2010 року приблизно о 00.00 годині він йшов містом і проходив біля ПК „Юність", де побачив ОСОБА_5 та її подругу, які сиділи на лавці зі сторони будинку № 11"а" на проспекті Шевченка. Оскільки він був знайомий з ОСОБА_5, тому вирішив підійти до дівчат. У розмові з ними він вирішив випити пива, тому втрьох пішли в магазин і купили по пляшці пива „Оболонь" і разом розпили його, сидячи на лавці. За деякий час до них підійшов знайомий ОСОБА_13. Коли вони стояли вчотирьох, то він почав із ОСОБА_13 жартувати і той пішов додому. Через це ОСОБА_5 на нього образилась, бо мала намір йти з ОСОБА_13 пограти більярд. У зв'язку з чим, ОСОБА_5 почала ображати його нецензурними словами і на ґрунті раптових неприязних відносин між ними виник конфлікт. Він почав робити ОСОБА_5 зауваження, щоб вона не ображала його нецензурними словами. Коли вони сварились, то обоє встали з лавки і стояли в лівому куті площі, неподалік будинку № 11"а" на проспекті Шевченка. Під час конфлікту він вдарив ОСОБА_5 після того, як вона в черговий раз образила його нецензурними словами, але він не пригадує чи вдарив її пляшкою з - під пива. Після цього він одразу вирішив піти геть і повільно направився в напрямку ЗОШ №2. Коли він відійшов від ОСОБА_5 та її подружки приблизно 15 - 20 метрів, то почув, що хтось позаду нього біжить. Коли він розвернувся, то одразу йому було нанесено удар ногою в груди, від чого він впав, і тоді йому спричинили кілька ударів в різні частини тіла. Серед осіб, котрі його били він впізнав ОСОБА_6, ОСОБА_7, хлопців на ім"я ОСОБА_8 ( свідок ОСОБА_8) та ОСОБА_3 ( потерпілий ОСОБА_3), яких знає візуально, оскільки зустрічався з ними на дискотеці. Коли вони його били, то надійшов ОСОБА_4 і зупинив їх, допоміг йому підвестись та сказав, щоб він йшов геть. Коли ж він підвівся, то став втікати вздовж будинку № 11 „б", але почув, що хтось за ним біжить. Розвернувшись, він побачив, що до нього першим підбіг ОСОБА_3, при цьому він витягнув з лівої кишені куртки розкладний ніж і тримаючи в лівій руці цей ніж, один раз вдарив ОСОБА_3 ножем в живіт, приблизно в праву частину. Вдаривши ОСОБА_3, він одразу втік додому, а ніж викинув, але де згадати не може. Після того, зранку поїхав в м. Львів, де на Залізничному вокзалі сів на потяг і доїхав до м. Києва.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2, що в момент заподіяння ним поранення потерпілому ОСОБА_3 він знаходився в стані необхідної оборони спростовуються наступними доказами:
- показаннями потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що 28.02.2010 року приблизно о 00.30 годині він разом зі своїми товаришами ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перебували біля приміщення колишньої їдальні №8, де відбувалась дискотека. Приблизно о 1.00 год. на мобільний телефон до ОСОБА_6 зателефонувала його знайома ОСОБА_5. Після розмови з ОСОБА_5 ОСОБА_6 сказав, що її хтось образив і сказав, що потрібно йти до палацу культури „Юність". Після чого вони усі разом побігли у вказаному напрямку. Коли вони прибігли, то ОСОБА_5 трималась за голову і розповіла, що хлопець, який стояв біля неї, вдарив її пляшкою по голові, при цьому назвала його ОСОБА_2. Також неподалік від ОСОБА_5 стояли ще два незнайомих йому хлопця, котрих він не знає, але зрозумів, що вони ОСОБА_5 знайомі. Він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_10 підійшли до ОСОБА_2 і почали з'ясовувати за що він вдарив ОСОБА_5. Під час цієї розмови він не міг нічого пояснити їм чому він її вдарив. При цій розмові до них також підійшла ОСОБА_5, яка стала сваритися з ОСОБА_2, якого вдарила рукою по обличчю. Потім ОСОБА_2 і ОСОБА_5 відійшли від них на відстань приблизно 20 - 30 метрів в напрямку будинку № 11 „а" і стояли біля під'їзду. В цей час він почув крики і побачив, що ОСОБА_2 тягнув ОСОБА_5 за волосся, а вона ніби вирвалась від нього, чи лежала вона на землі він не пригадує. Побачивши це, він із вказаними товаришами побігли до ОСОБА_5. Підбігши першим до дівчини та наблизившись до них, ОСОБА_2 наніс йому удар в живіт. Удар прийшовся в праву нижню частину живота і він відчув, що він вдарив його чимось гострим, чим саме він не зауважив, бо було темно. Від удару він відчув різку біль, схожу на поріз ножем. Після цього відійшов в бік, при підняв одяг і побачив, що у вказаній частині живота у нього є поріз і з рани сильно тече кров. Від болю він впав на коліна і в цей час до нього підбігли товариші. Після цього ОСОБА_6 взяв його на руки, хтось викликав автомашину, на якій доставили на пункт швидкої допомоги, а пізніше - в хірургічне відділення Новороздільської міської лікарні, де його було прооперовано і де він знаходився до 11 березня 2010 року;
- показаннями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що у ніч на 28.02.2010 року після опівночі вона перебувала в компанії товаришів на майдані біля ПК „Юність" в м. Новий Розділ. В цей час до них підійшов знайомий їй з вигляду ОСОБА_2, який був випивший і в розмові став чіплятися до її слів. Вона сказала, що вони хочуть йти геть, а ОСОБА_2 говорив, щоб вони залишились. Тоді вона сказала ОСОБА_2, що з ним немає про що розмовляти і розвернулась до нього спиною, мала намір йти геть. В цей час вона відчула удар пляшкою по голові, повернувшись, зрозуміла, що це вдарив ОСОБА_2, який намагався ще її вдарити, але ОСОБА_12 його стримував. Після цього вона зателефонувала до ОСОБА_6 і попросила його прийти заспокоїти ОСОБА_2 Приблизно через 5 хвилин прийшли ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ще якийсь хлопець і стали розмовляти з ОСОБА_2 Тоді ОСОБА_2 став тікати в напрямку будинку № 11 „а" на проспекті Шевченка. Вона з хлопцями побігла за ОСОБА_2 і догнала його першою. ОСОБА_2 її штовхнув і вона впала, а він схопив її за волосся і став тягнути. За нею підбіг ОСОБА_3 та хотів її захистити, але ОСОБА_2 рукою вдарив його і він одразу присів. В цей час підбіг ОСОБА_6, підняв футболку ОСОБА_3 і сказав, що ОСОБА_2 його підрізав. ОСОБА_2 відразу ж втік в напрямку школи;
- висновком судово - медичної експертизи №23/10 від 12.03.2010 року ( а.с. 56 - 58), згідно якого у гр. ОСОБА_3 малось проникаюче ножове поранення правої половини живота з пошкодженням сальника і ободової кишки, яке утворилося від дії гострого предмету, яким міг бути клинок ножа, по давності спричинення відповідає 28 лютого 2010 року і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення з напрямком раневого каналу спереду назад.
При вказаних обставинах, колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляції про те, що засуджений ОСОБА_2 в момент нанесення удару ножем в життєво важливий орган потерпілого ОСОБА_3 знаходився в стані необхідної оборони через відсутність протиправних дій потерпілого щодо засудженого.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а зібрані докази в їх сукупності достатні для висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2, правильності кваліфікації його дій за ст. 121 ч. 1 КК України, а обране судом покарання засудженому ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.ст. 50,65 КК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 07 вересня 2011 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Головуючий
Судді: