УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО  СУДУ  ЗАКАРПАТСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31  жовтня  2006  року                                                              м.Ужгород

Апеляційний  суд  Закарпатської  області   в  складі:

Головуючого  Дорчинець  С.Г. суддів  Лізанця  П.М.,  Дідик  В.М.

за  участю  прокурора Фотченка  С/І.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 на вирок Тячівського районного суду від 29 серпня 2006 року.

Цим  вироком

ОСОБА_1,      мешканця  АДРЕСА_1,  не  судимого,

засудженого   за   ч.І   ст.115   КК   України   на   10   років   позбавлення

волі .

ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що 2 червня 2006 року близько 20 години в будинку АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час сварки, що виникла на грунті ревнощів між ним та його дружиною ОСОБА_3 умисно наніс удар ножем в область серця ОСОБА_3,  від  чого  вона  померла  на  місці.

В апеляційний скаргах: засуджений ОСОБА_1 порушує питання пом'якшення покарання з посиланням на те, що потерпіла своєю поведінкою спровокувала сварку під час якої нанесла йому удар попільницею та кухонною обробкою дошкою по голові, перебуваючи в стані шоку від дій потерпілої, не контролюючи свої дії наніс їй удар ножем в грудну клітку, захисник також вказує, що його підзахисний наніс удар ножем потерпілій, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними діями потерпілої. Просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити та перекваліфікувати  його  дії  на  ст.116  КК  України.

Заслухавши суддю-доповідача, промову прокурора який вважає вирок законним та обґрунтованим, перевіривши - справу та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що підстав для  їх  задоволення  немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному   вбивстві   ОСОБА_3   відповідає   фактичним   обставинам

Справа:  № 689 категорія:  1

головуючий у першій інстанції:  Мельник В.І.

доповідач: Лізанець П.М.

справи,      підтверджується     сукупністю     досліджених     у     судовому засіданні   і   наведених  у  вироку  доказів  і  є  обґрунтованим.

посилання в апеляційних скаргах засудженого та його захисника на те, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство потерпілої в стані сильного душевного хвилювання, є непереконливим  і  спростовується  наведеними  у  вироку  доказами.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав, що між ним і його жінкою - потерпілою ОСОБА_4 постійно виникали сварки, він прийшов додому п'яний, ліг спати, жінка стягнула з нього ковдру, стала проганяти додому, вдаривши його по голові попільницею, він пішов на кухню, де жінка намагалась вдарити його  обробною  дошкою,   він  схопив  ніж  і  наніс  їй  удар  в  груди.

За даними судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 настала від гострої крововтрати в результаті проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням  правого  шлуночка  серця  (а.с.56-61).

Суд правильно послався на показання потерпілої ОСОБА_5 матері потерпілої, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що ОСОБА_1 постійно приходить додому у нетверезому стані, вчиняє сварки, бив потерпілу, у зв'язку з чим вона часто дома не ночувала.

Наведене спростовує показання засудженого про те, що він убив ОСОБА_3 у стані сильного душевного хвилювання коли не контролював свої дії, що раптово виникли внаслідок дій потерпілої.

Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 під час вчинення злочину у стані розладу душевної діяльності не перебував, а перебував в стані простого, звичайного алкогольного сп'яніння, коли міг усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, розуміти їх протизаконність і наказуємість  (а.с.70-73).

З матеріалів справи убачається, що ситуація вчинення злочину не мала ознак афектогенної, оскільки конфлікти щодо поведінки між подружжям на грунті п'янства між ними виникали часто.

Отже, суд І інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.І ст. 115 КК України і призначив йому покарання, яке відповідає вимогам закону, є необхідним і достатнім для його виправлення  та  перевиховання.

Керуючись  ст.ст.365,   366  КПК  України,   апеляційний  суд

ухвалив:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2залишити без задоволення, а вирок Тячівського  районного  суду  від  29  вересня  2006  року  без  зміни.

Судді