Номер провадження № 22-ц/1590/8208/12

Головуючий у першій інстанції Дудник

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2012 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

Сватаненка В.І.,

при секретарі Павлін О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 12 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У лютому 2012 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що у квітні 2011 року вона надала відповідачу ОСОБА_2 борг у сумі 1800 доларів США строком на 6 місяців, зі сплатою 10 % за користування грошима щомісячно. Чотири місяці відповідач сплачував відсотки у розмірі 180 доларів США, а в подальшому зовсім відмовився повертати борг. Позивачка вважає, що відповідач повинен сплатити їй суму боргу з урахуванням несплачених відсотків та інфляції у сумі 3240 доларів США, що еквівалентно 27182,66 грн..

Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 12 червня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 14400 грн. основного боргу, 11520 грн. боргу за відсотками, 878,40 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 384,26 грн. боргу з урахуванням 3% річних, а всього стягнуто борг на загальну суму 27182,66 грн., а також 379,12 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав факт отримання боргу, але позовні вимоги не визнав у зв'язку з відсутністю у нього коштів.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані.

Так, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків щодо повного задоволення позову, посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 у квітні 2011 року за усною домовленістю з позивачкою ОСОБА_3 отримав у неї у борг 1800 доларів США, та зобов'язався сплачувати 10% щомісячно за користування грошима. Перші чотири місяці відповідач сплачував відсотки за користування боргом, що складало 180 доларів щомісячно, а в подальшому взагалі відмовився повертати борг.

З зазначених обставин позивачка ОСОБА_3 звернулася до Ренійського РВ ГУМВС України в Одеській області з заявою, але постановою від 15.10.2011 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 з підстав відсутності складу злочину.

При цьому суд першої інстанції послався на те, що між сторонами виникли правовідносини, яки регулюються ні договором позики грошових коштів (ст. 1046 ЦК України), а договором позички (ст. 827 ЦПК України), відповідно до якого одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов помилкового висновку про те, що відповідач отримав у борг 1800 доларів США, оскільки письмові докази цього в матеріалах справи відсутні, а сам відповідач заперечує отримання коштів у борг у позивачки.

Посилання суду на зазначену вище постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, як на підставу звільнення від доказування, передбачену ст. 61 ЦПК України, не є вірним, оскільки відповідно до ч. 4 цієї статті такою підставою у кримінальній справі може бути лише вирок.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Таким чином, на підтвердження укладення договору позики повинна бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які б свідчили про укладання між сторонами договору позики. Посилання суду першої інстанції на те, що відповідач визнав суму боргу, оскільки це зазначено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки доказом отримання боргу є боргова розписка, яка в матеріалах справи відсутня.

Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики),або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або, цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Усі зазначені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не повній мірі дослідив обставини справи, не надав належну оцінку доказом та не застосував той матеріальний закон, який підлягало застосувати до спірних правовідносин, що призвело до незаконного ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 12 червня 2012 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -відмовити.

Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

/підпис/ І.А. Артеменко

/підпис/ В.І. Сватаненко

/підпис/ П.М. Черевко