Судове рішення #27077495

Номер провадження № 22-ц/1590/8213/12

Головуючий у першій інстанції Гуревський

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


12.12.2012 м. Одеса


Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

Суворова В.О.,

при секретарі Павлін О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника військової частини № 3012 ВВ МВС України -Чернишової О. Т. на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 5 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до військової частини № 3012, ПАТ «УСК «Гарант-Авто») про відшкодування майнової та моральної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-


встановила:


У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача військової частини № 3012 матеріальної шкоди у розмірі 54389 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат на розгляд справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 29 грудня 2007 року о 20.00 год. по вул. Грушевського з боку ОСОБА_4 у напрямку вул. Хімічної рухався автомобіль «УАЗ»- 452, д/н НОМЕР_4, під управлінням водія ОСОБА_5, який при виконанні лівого повороту на вул. ОСОБА_1 на зелений сигнал світлофору не поступився дорогою, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_6, рухомому в зустрічному прямому напрямі по вул. Грушевського, який в свою чергу відкинуло на автомобіль «Тойота Авенсіс», д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7, який стояв перед перехрестям вулиць ОСОБА_1 та Грушевського.

ДТП сталося з вини водія ОСОБА_5, про що свідчить кримінальна справа по обвинуваченню в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.

ОСОБА_8 знаходився за кермом автомобіля, який належить військовій частині № 3012, при виконанні своїх службових обов'язків.

Після ДТП позивач транспортував своє авто за допомогою евакуатора, за що сплатив 350 грн., страхова компанія «Дженерал Гарант» (зараз ПАТ «УСК «Гарант-Авто») відшкодувала йому лише 24990 грн.. Військова частина у добровільному порядку відмовилася відшкодовувати шкоду позивачу, тому ОСОБА_3 вимушений був за власні кошти проводити ремонт автомобіля. На підставі зазначеного позивач просив стягнути з військової частини 54389 грн. у якості матеріальної шкоди, та 5000 грн. з військової частини та ПАТ «УСК «Гарант Авто»у якості моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 5 липня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з військової частини № 3012 на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 54389 грн. та на відшкодування моральної шкоди 4750 грн.. Стягнуто з ПАТ «УСК «Гарант Авто»на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 250 грн..

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник військової частини № 3012 ВВ МВС України -Чернишова О. Т подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив з того, що на момент скоєння ДТП водій ОСОБА_5, з вини якого сталося ДТП, знаходився у трудових відносинах з військовою частиною № 3012 -власника транспортного засобу, а тому на підставі ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України завдана матеріальна та моральна шкода підлягає відшкодуванню.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 29 грудня 2007 року о 20.00 год. по вул. Грушевського з боку ОСОБА_4 у напрямку вул. Хімічної рухався автомобіль «УАЗ»- 452, д/н НОМЕР_4, під управлінням водія ОСОБА_5, який при виконанні лівого повороту на вул. ОСОБА_1 на зелений сигнал світлофору не поступився дорогою, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_6, рухомому в зустрічному прямому напрямі по вул. Грушевського, який в свою чергу відкинуло на автомобіль «Тойота Авенсіс», д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7 який стояв перед перехрестям вулиць ОСОБА_1 та Грушевського на червоний сигнал світлофора.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2008 року, водія ОСОБА_9, який керував автомобілем УАЗ-452, що належить військовій частині № 3012, визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. на користь держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У п. 2 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З довідки відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод від 29.12.2007 року, вбачається, що передня частина автомобіля «Тойота Авенсіс», д/н НОМЕР_3, 2002 року випуску, яким керував ОСОБА_3, була знищена, а саме на автомобілі деформовано передній бампер, капот, решітка радіатора, два передніх крила, дві передні фари разом з повторювачем повороту.

Відповідно до акту виконаних робіт від 11.08.2009 року, виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, вартість ремонту автомобіля «Тойота Авенсіс», д/н НОМЕР_3, 2002 року випуску, становить 70929 грн., яка позивачем була сплачена у повному обсязі, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_10.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що перелік деталей, які вказані в довідці про аварію як пошкоджені відповідає переліку деталей, зазначених в акті виконаних робіт.

Право ОСОБА_3 на пред'явлення позову про відшкодування завданої шкоди, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію зазначеного транспортного засобу на його ім'я, та тим, що саме він поніс витрати на ремонт автомобіля.

Після ДТП позивач транспортував пошкоджений автомобіль «Тойота Авенсіс»за допомогою евакуатора, за що сплатив 350 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру № 137, наданого ПП «СОВА».

Між військовою частиною № 3012, яка є власником автомобіля УАЗ- 452, д/н НОМЕР_4, та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до поліса № ВВ/3140591 від 20.12.2007 року строком дії до 19.12.2008 року.

Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, та 17.09.2008 страхова компанія на підставі вироку суду, що вступив у законну силу, частково, в межах ліміту відповідальності та за вирахуванням франшизи -510 грн., відшкодувала позивачу збитки, нанесені у ДТП, у розмірі 24990 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку від 17.09.2008 року.

Посилання представника апелянта на те, що дійсна вартість ремонту автомобіля «Тойота Авенсіс»значно нижча чим зазначено в акті виконаних робіт, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем по справі -військовою частиною зазначена сума матеріальної шкоди не була спростована.

Крім того, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, а також, всупереч твердженню апелянта, прослуховується на цифровому носії інформації (диску) суду першої інстанції, представник військової частини № 3012 відмовилася від проведення експертизи для встановлення розміру збитків, спричинених пошкодженням автомобіля ОСОБА_3, а тому суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів розміру завданої майнової шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахування часткового відшкодування шкоди страховою компанією за мінусом франшизи, та з урахуванням витрат на евакуатор, дійшов правильного висновку про стягнення з військової частини № 3012 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 54389 грн., з чим повністю погоджується колегія суддів.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення розміру моральної шкоди.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При визначені розміру моральної шкоди суд повинен виходити з принципу виваженості, розумності та справедливості, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що моральна шкода, стягнута з військової частини, у розмірі 4750 грн., відповідає обставинам, при яких вона була завдана позивачу.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги те, що ДТП, яка призвела до пошкодження майна позивача, також порушила його звичайний стан життя, ОСОБА_3 певний час був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, оскільки йому бракувало коштів на ремонт, а також те, що відповідач відмовився у добровільному порядку вирішити питання відшкодування витрат на ремонт, усі зазначені обставини завдали позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судова колегія погоджується з висновками суду щодо часткового задоволення позову, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника військової частини № 3012 ВВ МВС України -Чернишової О. Т. відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 5 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.


Судді апеляційного суду Одеської області


/підпис/ І.А. Артеменко


/підпис/ В.О. Суворов


/підпис/ В.І. Сватаненко


  • Номер:
  • Опис: інформація щодо виплати суддям вихідної допомоги при виході у відставку, ДСА України
  • Тип справи: Запит на інформацію
  • Номер справи:    
  • Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: АРТЕМЕНКО І. А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Зареєстровано
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.06.2019
  • Дата етапу: 27.06.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація