ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 29/5005/10405/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Хрипуна О.О. (доповідача),

розглянувши касаційну скаргу Арбітражного керуючого Кузьменка Василя Миколайовича

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2012

у справі господарського суду№ 29/5005/10405/2011 Дніпропетровської області

за заявоюПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

доВідкритого акціонерного товариства "Дніпрошина"

провизнання банкрутом

за участю представників

скаржникаКузьменко В.М.,

боржникане з'явилися,

ПАТ "Укрсоцбанк"Оберемко Р.А.,

ТОВ "Мірус"Даниленко С.І.,

ПАТ "Завод "Лтава"Масло О.М.,

ПАТ "ОТП Банк"Ігнатенко М.В.,

ПАТ "Укрексімбанк"Троян О.І.,

УПФ у Бабушкінському р-ні м. ДніпропетровськаДубінський О.Ю.,

ПАТ "Перший укр. міжн. Банк"Печерський П.М.,

ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль"Побийвовк В.В.,

ПАТ "Державний ощадний банк України"Подрєзов С.О.,

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012 у справі №29/5005/10405/2011 (суддя Полєв Д.М.) визнано ВАТ "Дніпрошина" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, до 06.11.2013, ліквідатором ВАТ "Дніпрошина" призначено арбітражного керуючого Кузьменка В.М., якого зобов'язано вчинити певні дії; зобов'язано керівника банкрута у 15-ти денний строк передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи та інші матеріальні цінності банкрута; зобов'язано колишнього розпорядника майном арбітражного керуючого Круглова С.С. надати суду в строк до 20.11.2012 докази повідомлення кредиторів про день, час та місце проведення перших загальних зборів кредиторів ВАТ "Дніпрошина".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 (головуючий суддя Вечірко І.О., судді Джихур О.В., Лисенко О.М.) задоволено апеляційну скаргу Компанії "RAVILDA HOLDINGS LTD", постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012 скасовано, провадження у справі №29/5005/10405/2011 припинено.

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями, арбітражний керуючий Кузьменко В.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 у справі № 29/5005/10405/2011, залишивши в силі постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012.

Касаційна карга мотивована неправильним застосування судом апеляційної інстанції матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглядаючи в апеляційному порядку постанову місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 101 ГПК України, за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції не позбавлений права встановлювати фактичні обставини справи.

В порушення вищезазначеної норми суд апеляційної інстанції скасував постанову місцевого господарського суду та припинив провадження у справі, вказавши на безпідставність її порушення, не перевіривши її законність і обґрунтованість, не спростувавши висновку господарського суду, не вмотивувавши своє рішення посиланням на встановлені ним обставини справи.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскаржувану постанову апеляційної інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона ухвалена не на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Так, порушуючи провадження у справі про визнання боржника банкрутом, місцевий господарський суд виходив з наявності та неоплатності вимог ініціюючого кредитора ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника на суму 27 353 257,88 грн., яка виникла на підставі договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/109-8 від 11.09.2008, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 у справі № 18/241-10.

Припиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги ініціюючого кредитора повністю забезпечені заставою, вказавши, що будь-яких доказів, які б свідчили про повну або часткову відсутність предмету застави або недостатність його вартості для задоволення вимог кредитора станом на час звернення ініціюючого кредитора до суду з заявою про порушення справи про банкрутство, не визнавши за належний доказ наявний в матеріалах справи акт від 20.09.2010.

Відповідно до частини 9 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана від продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Отже, суд апеляційної інстанції міг стверджувати про безпідставність порушення місцевим господарським судом провадження у справі про банкрутство ВАТ "Дніпрошина", лише достеменно встановивши наявність переданого в заставу майна та достатність його вартості для повного задоволення вимог ініціюючого кредитора.

На думку колегії суддів, за відсутності належних та допустимих доказів наявності у боржника заставного майна на момент порушення провадження у справі висновок апеляційного господарського суду про безпідставність даного провадження носить характер припущення, що не ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, місцевий господарський суд виходив з того, що комітетом кредиторів була відхилена пропозиція інвестора про участь у санації боржника, план санації в обумовлений Законом строк не наданий, у зв'язку з чим на засіданні комітету кредиторів було прийнято рішення більшістю голосів про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кузьменка В.М.

Згідно з ч. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" саме до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Господарський суд Дніпропетровської області з'ясувавши, що безспірні вимоги кредиторів становлять 840 205 060,59 грн. і відсутні реальні пропозиції щодо проведення процедури санації, визнав неспроможність боржника відновити платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Тому суд, керуючись ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнав ВАТ "Дніпрошина" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Оскільки Дніпропетровський апеляційний господарський суд на підставі встановлених обставин справи не спростував висновків суду першої інстанції про відсутність реальних пропозицій щодо проведення процедури санації, укладення мирової угоди, або ж можливості відновлення платоспроможності боржника, то були відсутні передбачені ст. 104 ГПК України підстави для скасування або зміни рішення, у зв'язку з чим, постанова апеляційного господарського суду від 05.12.2012 підлягає скасуванню, а касаційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Кузьменка Василя Миколайовича задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 у справі №29/5005/10405/2011 скасувати.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012 у справі №29/5005/10405/2011 залишити в силі.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун