УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0608/2-592/12

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г.В., Євстаф'євої Т.А.,

при секретарі Валяник А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання наказу незаконним, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 6 квітня 2012 року та додаткове рішення цього суду від 10 квітня 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати нечинним наказ ректора Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти від 4 січня 2011 року за №13-к; стягнути з відповідача недоплачену протягом періодів з листопада по грудень 2008 року, з січня по грудень 2010 року та за січень 2012 надбавку до заробітної плати в розмірі 25% тарифної ставки; стягнути з відповідача кошти, недоплачені йому при наданні щорічних відпусток за 2009 , 2010 та 2011 роки; зобов?язати відповідача виплатити компенсацію у зв?язку з порушенням строків виплати заробітної плати; а також стягнути з Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що наказом ректора Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти від 17 січня 2012 року його було звільнено з посади водія. Відповідно до положень колективного договору позивач мав право на надбавку за ненормований робочий день, розмір якої становив 25% тарифної ставки. Адміністрація Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, в порушення законодавства про працю та умов колективного договору, не виплачувала йому зазначену надбавку у листопаді та грудні 2008 року, протягом 2010 року та у січні 2012 року. Окрім того, наказом ректора від 4 січня 2011 року внесені зміни до наказів за 2010 рік, яким позивачеві були встановлені надбавки за складність та напруженість у роботі. Зокрема, виплачені у 2010 році надбавки за складність на напруженість у роботі необхідно вважати надбавками за ненормований робочий день.

В день звільнення вказані кошти не були нараховані та виплачені позивачеві.

ОСОБА_1 також зазначив, що після перевірки територіальною державною інспекцією праці у Житомирській області додержання відповідачем вимог законодавства про працю, у лютому 2012 року йому була виплачена надбавка за ненормований робочий день у розмірі 25% тарифної ставки за періоди з січня по липень 2009 року та з серпня по грудень 2011 року. Проте, нараховуючи та виплачуючи позивачеві кошти при наданні щорічних відпусток, вказані надбавки не були враховані відповідачем.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 6 квітня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на користь позивача надбавку до заробітної плати за ненормований робочий день за листопад 2008 року в розмірі 25% тарифної ставки.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену суму відпускних грошей за 2009 рік з врахуванням доплат до заробітної плати за ненормований робочий день за листопад 2008 року.

Рішення суду допущене до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Додатковим рішенням цього ж суду від 10 квітня 2012 року з відповідача стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 214 грн.60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Апелянт посилається на неповне з?ясування обставин, які мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що передбачену колективним договором надбавку за ненормований робочий день у листопаді-грудні 2008 року він не отримував. Надана відповідачем інформація про отримання ним вказаних коштів не відповідає дійсності.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 103 КЗпП України, змінив умови оплати його праці протягом 2010 року, видавши наказ від 4 січня 2011 року. Окрім того, режим роботи водія у січні 2012 року не змінювався, що свідчить про обов?язок відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку за ненормований робочий день протягом вказаного періоду.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважає її необгрунтованою. У лютому 2012 року позивачеві були виплачені всі належні при звільненні кошти.

Видавши 4 січня 2011 року наказ, адміністрація Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти таким чином виправила допущену помилку, оскільки протягом 2010 року позивачеві нараховувалась та виплачувалась надбавка за складність та напруженість у роботі, на яку він не мав права.

У січні 2012 року надбавка за ненормований робочий день не була виплачена позивачеві, оскільки він пропрацював неповний місяць. Окрім того, при звільненні позивачеві надмірно були нараховані 48 грн. 32 коп., що, на думку представника Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, свідчить про відсутність обов?язку відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за ненормований робочий день за січень 2012 року.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з?явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 11 березня 2003 року до 17 січня 2012 року, коли відповідно до наказу ректора Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти позивача звільнено з посади водія на підставі ст.38 КЗпП України.

У відповідності до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Пунктом 12 колективного договору, укладеного між адміністрацією Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та профспілковим комітетом на 2007 -2009 роки, передбачена доплата водіям автотранспортних засобів за ненормований робочий день у розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час. Аналогічне положення міститься у п. 24 колективного договору, укладеного на 2010-2015 роки.

У відповідності до вимог колективного договору ректором інституту був виданий наказ від 1 лютого 2008 року за №37-к про встановлення позивачеві вказаної доплати на період з 1 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року.

З дослідженої в судовому засіданні книги нарахування та виплати заробітної плати вбачається, що у листопаді та грудні 2008 року позивачеві була виплачена надбавка за ненормований робочий день в сумі 160 грн. 75 коп. та 104 грн.84 коп., відповідно.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення вказаної надбавки за період з листопада по грудень 2008 року є безпідставними.

Постановою Кабінету міністрів України від 30 серпня 2002 року за №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачена виплата працівникам установ, закладів та організацій освіти надбавки за складність та напруженість у роботі.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2010 року позивачеві здійснювалась доплата за складність та напруженість у роботі в розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час, про що видані відповідні накази ( а.с. 203-214, т. 4 ). Проте, відповідно до наказу ректора інституту від 4 січня 2011 року за №13-к вищезазначена надбавка визнана такою, що нараховувалась помилково, а здійснені протягом 2010 року виплати необхідно вважати доплатами до посадового окладу за ненормований робочий день.

Таким чином, маючи право на два види доплат, спірним наказом позивач був позбавлений права отримувати надбавку за складність та напруженість в роботі.

Відповідно до вимог ст. 103 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Відповідач, в порушення вимог ст.103 КЗпП України, вчасно не повідомив позивача про зміну умов оплати праці в бік погіршення, та 4 січня 2011 року позбавив ОСОБА_1 надбавки, яка повинна була виплачуватись йому протягом 2010 року.

Та обставина, що позивач просив визнати спірний наказ нечинним, не свідчить про відсутність правових підстав для визнання його незаконним, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 оспорює вищезазначений наказ саме з тих підстав, що він протирічить вимогам ст. 103 КЗпП України.

Оскільки наказ від 4 січня 2011 року не узгоджується з положеннями ст. 103 КЗпП України, його слід визнати незаконним, що, в свою чергу, свідчить про обов??язок відповідача сплатити ОСОБА_1 надбавку за ненормований робочий день за період з січня по грудень 2010 року.

Враховуючи ту обставину, що розмір вказаної надбавки становить 25 % тарифної ставки, загальна сума недоплаченої позивачу протягом 2010 року заробітної плати становить 2509 грн. 65 грн.

При визначенні зазначеної суми суд бере до уваги інформацію щодо розміру посадового окладу ОСОБА_1, надану відповідачем ( а.с.65, том 1), та виходить з наступних розрахунків.

Сума доплати за ненормований робочий день у 2010 році становить: за період з січня по квітень - по 186 грн. щомісячно ( при окладі 744 грн.); у травні - 381 грн.94 коп. ( при окладі 1527 грн. 75 коп.); у червні - 221 грн. (при окладі 884 грн.); у липні - 121 грн. 09 коп. ( при окладі 484 грн. 36 коп.); у серпні та вересні - по 222 грн. (при окладі 888 грн.); у жовтні - 140 грн. 37 коп. ( при окладі 561 грн.48 коп.); у листопаді - 226 грн. 75 коп. ( при окладі 907 грн.); у грудні - 230 грн. 50 коп. ( при окладі 922 грн.).

Підлягають до задоволення також позовні вимоги про стягнення з відповідача надбавки за ненормований робочий день за січень 2012 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що така надбавка позивачу не виплачувалась, а заперечення представника відповідача про відсутність правових підстав для виплати цієї надбавки внаслідок того, що ОСОБА_1 у січні 2012 року працював неповний робочий місяць та при звільненні йому були зайво сплачені кошти, не грунтуються на вимогах закону.

Враховуючи ту обставину, що посадовий оклад позивача у січні 2012 року становив 536 грн.50 коп., надбавка за ненормований робочий день становить 134 грн. 13 коп.

Таким чином, загальна сума заробітної плати за 2010 рік та за січень 2012 року, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, становить 2643 грн. 78 коп. ( 2509 грн. 65 коп. + 134 грн. 13 коп.).

З матеріалів справи вбачається, що, виплативши позивачеві у лютому 2012 року надбавку за ненормований робочий день за періоди з січня по липень 2009 року та з серпня по грудень 2011 року, відповідач не здійснив перерахунок коштів, які виплачені ОСОБА_1 при наданні щорічних відпусток за 2009-2011 роки.

Проте, звертаючись до суду з вимогами про стягнення коштів при наданні відпусток, ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів щодо розміру вказаної заборгованості. Наявний в матеріалах справи розрахунок, здійснений позивачем, не містить інформації про те, коли надавались відпустки та якої тривалості, не вказаний розрахунковий період, що позбавляє суд можливості перевірити його правильність.

За таких обставин, зазначені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки відповідно до положень ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки розрахунку визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз?яснень, які містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв?язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред?явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв?язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки між сторонами виник спір про розмір належних звільненому працівникові сум, тому розмір відшкодування за час затримки розрахунку необхідно визначати з урахуванням вищезазначених роз?яснень.

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 13769 грн. 70 коп. При визначенні вказаної суми суд виходить з наступних розрахунків.

Термін затримки розрахунку становить 158 роб. дн. Заробіток позивача у 2011 році становив: у листопаді - 1250 грн., у грудні - 2584 грн. 75 коп. Тоді, середньоденний заробіток становитиме 87 грн. 15 коп. ( (1250 грн. +2584 грн. 75 коп.) : 44 роб. дн.). Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає 13769 грн. 70 коп. ( 87 грн. 15 коп. х 158 роб. дн.).

Спірна сума, на яку має право позивач, складає 2643 грн. 78 коп., що у заявлених ним вимогах становить 70 %. Тоді, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням частки, яку вона становить у заявлених вимогах та її істотності порівняно із середнім заробітком становитиме 9638 грн. 79 коп.

Враховуючи вищезазначене, на користь позивача підлягає стягненню 9638 грн. 79 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» передбачений обов?язок підприємств, установ та організацій всіх форм власності та господарювання здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Відповідно до ст.3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць ( після утримання податків і обов?язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Та обставина, що спірні кошти не були нараховані позивачеві, свідчить про відсутність підстав для стягнення з Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.

З огляду на вищезазначене, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 6 квітня 2012 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 квітня 2012 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309,313, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 6 квітня 2012 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 квітня 2012 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ ректора Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти від 4 січня 2011 року за №13-к.

Стягнути з Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 2643 грн. 78 коп.

Стягнути з Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9638 грн. 79 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць в розмірі 1655 грн. 85 коп. підлягає до негайного виконання.

Сягнути з Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на користь держави 220 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуюча

Судді: