Справа № 2-288/11 Головуючий у 1 інстанції:Токарська І.С.

Провадження № 22-ц/0390/1997/2012 Категорія: 30 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Лівандовської-Кочури Т.В., Осіпука В.В.

при секретарі Никитюк Ю.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції у Волинській області, Головного управління юстиції у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України про стягнення заподіяної моральної та матеріальної шкоди за апеляційною скаргою відповідача Головного управління юстиції у Волинській області на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 01 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 01.11.2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління юстиції у Волинській області на користь ОСОБА_1 400 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 619,80 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В позові до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України про стягнення заподіяної моральної та матеріальної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник відповідача Головного управління юстиції у Волинській області подав апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представники відповідачів апеляційну скаргу підтримали, позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції у Волинській області знаходиться виконавчий лист про стягнення в користь позивача ОСОБА_1 матеріальної шкоди з засудженого ОСОБА_7 в сумі 1760,00 гривень, виданий відповідно до вироку Ковельського міськрайонного суду від 31.05.2006 року. Виконавчий лист було скеровано для виконання у відділ ДВС Маневицького районного управління юстиції. 06.07.2006 року державним виконавцем Козюк Т.І. відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк до 13.07.2006 року для добровільного виконання рішення суду. Однак у встановлені строки виконавчий документ добровільно не виконаний, головним державним виконавцем 08.11.2006 року були зроблені запити в установи банків, відділення Маневицького ОДПІ та МРЕВ УДАІ УМВС України у Волинській області про наявність рахунків, коштів, транспортних засобів боржника. 12.12.2006 року головним державним виконавцем перевірено майновий стан боржника і встановлено, що майна на праві власності, на яке можна звернути стягнення, не виявлено, про що складено відповідний акт. Державним виконавцем встановлено зі слів батька боржника, що останній працює в СВК «Колос» с. Повурськ Ковельського району. 14.12.2006 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий лист на виконання до відділу ДВС Ковельського районного управління юстиції, тобто за місцем роботи боржника. 20.06.2007 року виконавче провадження відділом ДВС Ковельського районного управління юстиції було закінчено у зв'язку з тим, що боржник не працює в СВК «Колос», а виконавчий лист повернуто до відділу ДВС Маневицького районного управління юстиції за місцем проживання боржника для виконання. 19.10.2007 року головний державний виконавець Козюк Т.І., не вчиняючи ніяких виконавчих дій, винесла постанову про повернення виконавчого листа стягувачу, посилаючись на те, що боржник ніде не працює, майна на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості відсутнє, коштів, цінних паперів в установах банків на його ім'я немає, транспортних засобів за ним не зареєстровано. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.12.2008 року визнано неправомірними дії і бездіяльність відділу ДВС Маневицького районного управління юстиції при виконанні даного судового рішення.

Виконавчий лист №1-115 10.11.2008 року скеровано для виконання до відділу ДВС Старовижівського районного управління юстиції, оскільки було складено акт, що зі слів батька ОСОБА_8 останній проживає у своєї матері в АДРЕСА_1.

05 січня 2009 року на адресу ВДВС Маневицького РУЮ із відділу ВДВС Старовижівського РУЮ повторно надійшов виконавчий лист Ковельського міськрайонного суду №1-115 від 15.06.2009 року про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в сумі 1760 грн. Старшим державним виконавцем ВДВС Маневицького РУЮ 05.01.2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Постановою цього ж державного виконавця від 25.09.2009 року виконавче провадження було закінчене, а виконавчий документ направлено на виконання у ВДВС Луцького МУЮ на тій підставі, що боржник перебував у слідчому ізоляторі в м. Луцьку, тоді як на час винесення даної постанови боржник уже відбував покарання у ВК-42 в смт. Маневичі з 16.06.2009 року

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції Волинської області про визнання постанов нечинними та дій неправомірними в задоволенні адміністративного позову відмовлено у зв'язку з недотриманням позивачем строку на звернення до адміністративного суду. Разом з тим даною постановою Волинського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, встановлено, що старший державний виконавець відділу ДВС Маневицького районного управління юстиції 20.08.2009 року отримав достовірне підтвердження даних про те, що місце перебування боржника змінилось на підставі листа Луцького СІЗО від 07.08.2009 року, однак всупереч вимогам ч. 4 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»не було складено акт про зміну місця перебування боржника, а виконавчий лист було направлено за місцем перебування боржника 25.09.2009 року до відділу ДВС Луцького міського управління юстиції, тоді коли місце перебування боржника змінилось, так як боржник відбуває покарання у ВК-42 смт. Маневичі, а тому в діях старшого виконавця мала місце протиправна бездіяльність, внаслідок чого було порушено законні права та інтереси стягувача у виконавчому провадженні. Постанова про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2009 року винесення з порушенням принципу своєчасності.

Крім того, даною постановою встановлено, що старшим державним виконавцем було допущено бездіяльність, яка полягає у ненаправленні позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлено, що неправомірними діями та бездіяльністю державних виконавців ВДВС Маневицького РУЮ було порушено права та законні інтереси позивача ОСОБА_1

Відповідно ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, виходив з того, що відшкодування такої шкоди визначена нормами ст. 1167 ЦК України, а неправомірність дій та бездіяльність відділу ДВС при виконанні судового рішення про стягнення із засудженого майнової шкоди доведено доказами по справі, оскільки встановлено постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.07ю 2010 року. При цьому суд обґрунтовано дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права.

Розмір моральної шкоди визначається судом з врахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством, з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості.

Вимога про відшкодування моральної шкоди, полягає в неправомірних діях державного виконавця, в порушені принципу своєчасності, стан його здоров'я позивача значно погіршився і він вимушений був лікуватись. Суд надав правильну правову оцінку.

Колегія суддів приходить до висновку, що постановлене судове рішення в частині визначення розміру та стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 400 грн. підлягає залишенню без змін.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача Головного управління юстиції у Волинській області судових витрат ґрунтуються на встановлених обставинах справи та наведених норм процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки були предметом дослідження судом першої інстанції.

Рішення постановлене судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального і процесуального права і підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Головного управління юстиції у Волинській області на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 01 листопада 2012 року відхилити.

Рішення Маневицького районного суду від 01 листопада 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: