Справа № 0306/6690/2012 Головуючий у 1 інстанції:Восковська О.А.
Провадження № 22-ц/0390/2028/2012 Категорія:48 Доповідач: Федонюк С.Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Федонюк С.Ю.,
суддів - Шевчук Л.Я., Киці С.І.,
при секретарі Семенюк О.А.,
з участю:
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2012 року позов задоволено.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей-сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину для дитини відповідного віку, починаючи з 15.10.2012 року.
Рішення суду в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неврахування його незадовільного стану здоров'я, інвалідності, скрутне матеріальне становище, незадовільний стан здоров'я, інвалідність, просить рішення суду в частині визначеного судом розміру аліментів на утримання малолітніх дітей змінити та визначити розмір аліментів у сумі 200 грн.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу із підстав у ній наведених, підтримала.
Позивач у судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи за адресою її місця проживання у відповідності з вимогами ст.74 ЦПК України, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін з таких мотивів.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, суд першої інстанції виходив із щомісячного пенсійного забезпечення відповідача, як інваліда I групи та застосував до спірних правовідносин вимоги статтей 180, 183 СК України, врахувавши одночасно стан здоров'я повнолітнього сина, який знаходиться на утриманні позивача.
Зазначені висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах справи і нормах матеріального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що відповідач ОСОБА_3 є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сторони проживають окремо, діти проживають разом із матір'ю, знаходяться на її утриманні та вихованні.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи належними доказами та не оспорюються сторонами.
Обов'язок батьків щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям та способи й порядок його виконання врегульовано у главі 15 Сімейного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, сторони у справі, як батьки дітей, зобов'язані утримувати останніх до досягнення ними повноліття.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками свого обов'язку по утриманню неповнолітньої дитини, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той із батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду із відповідним позовом, і в такому разі аліменти на неї можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, відповідно до вимог ст. 182 СК України, суд взяв до уваги те, що відповідач є інвалідом I групи, а на утриманні позивача окрім двох малолітніх дітей перебуває повнолітній син-інвалід III групи.
Таким чином, з врахуванням усіх обставин справи, розміру пенсійного забезпечення відповідача, що складає понад 900 грн. щомісячно, як пояснила представник відповідача в суді апеляційної інстанції, судом обґрунтовано визначено розмір аліментів, який підлягає до стягнення з відповідача в розмірі 1/3 частки усіх його заробітків (доходів), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 та ст. 183 СК України та Закону України «Про Державний Бюджет на 2012 рік», відповідно до якого прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років з 01 жовтня складає 930 грн., для дитини віком від 6 до 18 років -1161 грн.
Висновок суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей у частці від його заробітку (доходу), в повній мірі, узгоджується із нормами матеріального права, які регулюють порядок визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу).
Будучи інвалідом I групи, відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює спірні відносини, відповідач не звільняється від обов'язку по утриманню малолітніх дітей до досягнення ними повноліття, а доводи апеляційної скарги про придбання набутого за час шлюбу майна за його особисті кошти не спростовують правильних висновків суду, оскільки не стосуються предмету позову.
Таким чином, висновки суду першої інстанції зроблені внаслідок повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2012 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: