АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Гошовського Г.М., суддів - Стана І.В., Животова Г.О., за участю прокурора - Сирохман Л.І.,
захисника - адвоката ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника потерпілих адвоката ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями, які подали старший помічник прокурора Тячівського району, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вирок Тячівського районного суду від 17 травня 2006 року, яким
ОСОБА_2, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, гр. України, не . одружений, із середньою освітою, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки й на підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи й повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.
ОСОБА_3, уродженець і мешканець АДРЕСА_2, гр. України, одружений, на утриманні неповнолітня дитина, з неповною середньою освітою, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки шість місяців обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік шість місяців і на підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи й повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.
Справа: №11- 443
Категорія: ст.2-96 КК України
головуючий у першій інстанції: Медяник М.Ю. Доповідач: Стан І.В.
ОСОБА_4, , уродженець і мешканець АДРЕСА_3, гр. України, не одружений, із неповною середньою освітою, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на один рік позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік і на підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи й повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.
ОСОБА_6, уродженець і мешканець АДРЕСА_4, гр. України, не одружений, із неповною середньою освітою, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на один рік шість місяців обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік і на підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи й повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено попередній - підписка про невиїзд.
Постановлено : цивільний позов задовольнити частково - стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_7 З 000 гривень і на користь потерпілого ОСОБА_8 - 1979 гривень - розмір заподіяної злочином шкоди.
ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винуватими й засуджені за вчинення злочину при таких обставинах.
02 січня 2005 року приблизно о 19-й годині, знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 св'яткували день народження сестри підсудного ОСОБА_2 - ОСОБА_9. По дорозі біля вказаного будинку проходили ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і між ними та засудженим ОСОБА_2 виникла сварка з приводу рушниць, що ніс потерпілий ОСОБА_7. Після сварки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 наздогнали потерпілих та нанесди їм багато чисельні удари ногами та руками, а ОСОБА_2-палкою, в різні частини тіла. В зв'язку з нанесеними ударами ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді забою м'яких тканин обличчя і поперекової ділянки, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та перелому нижньої щелепи зліва, а ОСОБА_8 - легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани м'яких тканин голови, обличчя , правого плеча, грудної клітки, поперекової ділянки, закритої черепно - мозкової травми та струсу головного мозку. Окрім того, у потерпілого ОСОБА_7, який в результаті нанесених травм втратив свідомість, відібрали один патрон та мисливські рушниці, одну з яких викинули в потічок, а іншу - ОСОБА_4 заніс до будинку ОСОБА_2.
В АПЕЛЯЦІЯХ:
- старший помічник прокурора Тячівського району, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції вказує про те, що засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 призначено занадто м'яке покарання. Вважає, що судом не враховано, що асуджені вину у вчиненні злочину не визнали, а також не визнали цивільний позов. Під час розгляду справи засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 порушили підписку про невиїзд, унаслідок чого розгляд справи тривав один рік. Просить вирок суду скасувати із-за м'якості призначеного засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 покарання, постановити новий вирок, яким засудженим призначити більш суворе покарання.
· засуджений ОСОБА_3 в апеляції вказує про те, що вирок суду є незаконним. Судом не умотивовані висновки про "відхилення його показань і необгрунтовано взяті до уваги показання потерпілих та свідків, які між собою є родичами. Як органом досудового слідства так і судом не враховано, що потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння вчинили стрілянину з мисливської зброї та погрожували ОСОБА_2 вбивством. Тому судом необгрунтовано засуджено чотирьох осіб, які присікали хуліганські дії потерпілих і які діяли в стані необхідної оборони. Враховуючи, що він участі в бійці не приймав, тому вважає, що в його діях відсутній склад злочину. Просить вирок суду скасувати, а його виправдати.
· захисник ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вказує про те, органом досудового слідства допущена неповнота та поверховість, що судом першої інстанції неправильно встановлені фактичні обставини справи. Вважає, що наведені у вироку висновки не підтверджені наявними в справі доказами. Органом досудового слідства не вірно встановлено місце події та час учинення злочину. З метою усунення цієї неповноти не проведено відтворення обстановки та обставин події за участю обвинувачених, потерпілих та їх захисників. Окрім цього, вказує про те, що органом досудового слідства не виявлені й не долучені до справи як речові докази дерев'яні кілки, на які посилаються потерпілі. При проведенні судово-медичної експертизи потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 допущені неточності, які істотно впливають на висновки суду. Органом досудового слідства не перевірялись доводи обвинувачених про те, що ОСОБА_7 першим, біля будинку ОСОБА_2 з хуліганських мотивів вистрелив із рушниці, мотиви дій останнього.
Просить вирок суду скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування.
Іншими учасниками процесу апеляція на вирок суду не подавалась.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про суть вироку, повідомлення про те,ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляцій, пояснення прокурора та представника потерпілого адвоката ОСОБА_5, які просили відхилити доводи апеляцій засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1 й задовольнити апеляцію, яку подав прокурор, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали викладені ними в апеляціях доводи й просили відхилити апеляцію прокурора, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає до скасування з таких підстав.
Вирок, який постановляється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах і повинен відповідати вимогам статей 321-339 КПК України.
Зокрема, у відповідності до вимог ст. ст. 323, 324 КПК України вирок повинен бути законним і обґрунтованим, а у відповідності до вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 15 постанови від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку« ( із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року № 3 та від 3 грудня 1997 року № 12, мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів останнього. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, яке визнане судом доведеним, навести докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо підсудного, тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути мотивовано.
За змістом норм КПК України, досудове слідство в кримінальній справі має бути проведене у точній відповідності із законом, - прокурор та слідчий зобов'язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, її належного спрямування, забезпечення прав усіх учасників справи. Предметом доказування в кримінальній справі є, зокрема, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, тощо.
Колегія суддів вважає, що у даній справі судове рішення містить істотні недоліки, в зв'язку чим його не можна визнати законним і обґрунтованим, що органом досудового слідства допущена неповнота та однобічність при дослідженні фактичних обставин справи, суперечності у висновках при встановленні винних осіб та пред'явленні їм обвинувачення, -можливості усунення яких не вичерпані.
Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що в ній не наведені будь-які докази в підтвердження висновку про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 хуліганських дій, в тому числі за обставин, на які вказують потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і які визнані судом доведеними.
З вироку суду також вбачається, що він написаний наспіх та неохайно, - містить у собі необумовлені перекреслений та дописки окремих слів та словосполучень ( т. 2, а. с. 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255, 256, 258, 260, 263 ), а з його резолютивної частини, - що в ній не вказується яка саме шкода - матеріальна чи моральна стягнута із засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8. У порушення вимог ст. 297 КПК України у судовому засіданні ні потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ні їх представником адвокатом ОСОБА_5 не оголошувались позовні заяви (т. 2, а. с. 26-33, 232-234 ).
З мотивувальної частини вироку також не вбачається, на підставі чого суд прийшов до переконання, що удари потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наносили тільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а не всі учасники події, як це встановив орган досудового слідства й вказав у постановах про пред'явлення обвинувачення.
У порушення вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду країни дав у п. 16 постанови від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України аконодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду римінальних справ і постановлення вироку« ( із змінами, внесеними постановами ПленумуВерховного Суду України від 4 червня 1993 року №3 та від 3 грудня 1997 року №12, у мотивувальній частині вироку суд не дав аналіз усім зібраним у справі доказам, які тверджують пред'явлене винним особам обвинувачення, а обмежився лише зазначенням цих оказів - протоколи огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події за участю свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, акт обровільної видачі ОСОБА_12 рушниці та інші зібрані матеріали справи, - не вказуючи які саме.
Між тим, зі змісту протоколів відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участю обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, кожного окремо, вбачається, що вину в інкримінованому їм злочині, за обставин встановлених органом досудового слідства й пред'явлених їм в обвинувачення вони не визнають.
Окрім цього, колегія суддів вважає, що органом досудового слідства допущена така неповнота при дослідженні фактичних обставин справи та порушення вимог кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунуті судом першої інстанції й можливості усунення яких не вичерпані.
Так, з мотивувальної частини постанови про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого вбачається, що хуліганські дії вчинили ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ( т. 2, а. с. 2, 77 ), - з мотивувальної частини постанови про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого вбачається, що хуліганські дії вчинили ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 ( т. 2, а. с. 6, 77 ), - з мотивувальної частини постанови про притягнення ОСОБА_6 як обвинуваченого вбачається, що хуліганські дії вчинили ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ( т. 2, а. с. 22, 78 ), - з мотивувальної частини постанови про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого вбачається, що хуліганські дії вчинили ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (т. 2, а. с. 39 ), - з мотивувальної частини постанови про притягнення ОСОБА_14 як обвинуваченого вбачається, що хуліганські дії вчинили тільки ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 47 ).
Між тим, з мотивувальної частини постанови про притягнення ОСОБА_14 як обвинуваченого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 не приймав участь у хуліганських діях, що мали місце 02 січня 2005 року приблизно о 18-й годині в с. Терново Тячівського району, а з обвинувального висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 злочинних дій вбачається, що в хуліганських діях приймали участь тільки ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 (т. 2, а. с. 78 ).
Окрім цього, з постанови про припинення кримінального переслідування вбачається, що щодо ОСОБА_13 припинено кримінальне переслідування ( т. 2, а. с. 42), а з матеріалів справи - що щодо ОСОБА_13 не порушувалась кримінальна справа за ознаками будь-якого злочину передбаченого кримінальним кодексом України. Вказане не свідчить про те, що кримінальне переслідування щодо ОСОБА_13 порушено й закрито у відповідності до вимог кримінально - процесуального кодексу України.
З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що органом досудового слідства не вживались ефективні оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення очевидців події, яка мала місце 02 січня 2005 року приблизно о 18-й годині в с. Терново Тячівського району, а також спрямовані на відшукання дерев'яних палиць, якими, - згідно постанов про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 наносили удари потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Так, з окремого доручення від 18 квітня 2005 року вбачається, що слідчим доручається працівникам Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області провести відповідні оперативно-розшукові заходи по встановленню свідків - сусідів, які мешкають ІНФОРМАЦІЯ_1 або інших очевидців, які чули постріли, а також бачили як потерпілий ОСОБА_7 ніс рушниці. З відповіді на окреме доручення від 22 квітня 2005 року вбачається, що встановити очевидців, які чули чи був постріл біля будинку ОСОБА_2 не надалось можливим.
З вищевказаної відповіді, на окреме доручення вбачається, що оперативно-розшукові заходи проводились формально, що працівниками Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області не з'ясовувались всі питання, які поставив перед -ними слідчий в окремому дорученні ( не встановлювались свідки - сусіди, які мешкають ІНФОРМАЦІЯ_1 та інші очевидці, які бачили як потерпілий ОСОБА_7 ніс рушниці). У справі відсутні дані про те, що органом досудового слідства допитувалась як свідок ОСОБА_9, яка в час події перебувала вдома по місцю свого проживання в будинку АДРЕСА_1. Вказаним недолікам органа досудового слідства не дана будь-яка оцінка, внаслідок чого допущено неповноту при встановленні фактичних обставин справи, суперечності у висновках та передчасно прийнято рішення про винуватість ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, саме за обставин, які встановлені і пред'явлені їм в обвинувачення.
Не перевірялись органом досудового слідства й показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про те, що між сім'ями ОСОБА_15, в тому числі її сином потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_2 склались неприязні відносини, про можливу обмову останнього та інших обвинувачених по справі у вчиненні злочину (т. 1, а. с. 49, 50 ).
Підлягають до ретельної перевірки й доводи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про те, що події мали місце, саме за вказаних ними в показаннях обставин та місці, що під час події їм були заподіяні тілесні ушкодження, в тому числі ОСОБА_4.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 про скасування щодо нього вироку та його виправдання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 96 КК України на підставі ст. 6 п. 2 КПК України не можуть бути задоволені, оскільки такі є передчасними і мають бути перевірені під час додаткового розслідування справи.
Колегія суддів також вважає, що доводи апеляції старшого помічника прокурора Тячівського району, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, про те, що судом першої інстанції засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 призначено занадто м'яке покарання, про постановлення нового вироку й призначення засудженим більш суворого покарання є передчасними, необгрунтованими і задоволенню не підлягають, з урахуванням вищенаведеного - допущеної органом досудового слідства неповноти при встановленні фактичних обставин справи, суперечностей у висновках органа досудового слідства при пред'явленні винним особам обвинувачення.
Окрім цього, з апеляції прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції не вбачається, які саме дані про особи засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, обставини, що обтяжують їх покарання, - свідчать про їх підвищену небезпечність для суспільства, - про те, що вони не можуть бути виправлені та перевиховані без відбування ними покарання, а також чому призначене ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі є занадто м'яким, - тобто більш м'яким ніж те, яке просив у промові в судових дебатах призначити йому прокурор, - три роки обмеження волі (т. 2, а. с. 243, 272).
При розгляді справи судом першої інстанції вищевказані порушення вимог кримінально-процесуального закону прокурором, що приймав участь у розгляді справи, всупереч вимог ст. 277 КПК України усунуті не були, а суд не дав оцінку цим порушенням закону.
Враховуючи, що чинним кримінально-процесуальним законом обов'язок пред'явлення винній особі обвинувачення, - з точним дотриманням положень конкретної статті кримінального кодексу України, покладається на органи досудового слідства, що дії посадових осіб прокуратури при прийнятті рішення про затвердження обвинувального висновку повинні узгоджуватись з вимогами ст. ст. 227 - 233 КПК України, тому колегія суддів вважає, що кримінальна справа підлягає поверненню прокурору для проведення додаткового розслідування. Вищевказана неповнота органа досудового слідства перешкодила суду першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідити наявні в справі докази й постановити законний та обґрунтований вирок, а тому колегія суддів вважає ці порушення вимог кримінально - процесуального закону істотними і такими, що у відповідності до вимог ст. ст. 368, 370 КПК України тягнуть скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, оскільки для її усунення необхідно провести оперативно - розшукові та слідчі дії, спрямовані на відшукання речових доказів, встановлення осіб - очевидців події, які з дотриманням специфіки судового розгляду справи не можуть бути усунуті, в тому числі шляхом дачі окремого доручення.
Під час додаткового розслідування справи необхідно усунути вищевказану неповноту досудового слідства, суперечності у висновках при пред'явленні винним особам обвинувачення і, в залежності від здобутого, прийняти рішення по справі.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого орган досудового слідства обвинувачує ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжний захід щодо них залишити попередній - підписка про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
апеляції, які подали старший помічник прокурора Тячівського району, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засуджений ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляцію, яку подала захисник ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити повністю.
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2005 року щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 скасувати.
Кримінальну справу направити прокурору Тячівського району для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишити попередній - підписка про невиїзд.
Головуючий - суддя : Судді: