ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
12.12.12 р. № 28/268пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Уханьової О.О. при секретарі судового засідання Фоменко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:
заяви - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромаркет»
м. Донецьк
про визнання наказу господарського суду, виданого 14.02.2011р. таким, що не підлягає виконанню повністю
по справі:
за позовом - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» м. Київ в особі
Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства
«Укрсоцбанк» м. Донецьк
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромаркет»
м. Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк
про звернення стягнення на майно
за участю представників сторін:
від заявника - Антоненко А.В. - довіреність,
від позивача (стягувача) - Сімонов О.Р. - довіреність,
від третьої особи - не явився,
суть заяви:
29.11.2012р. до господарського суду Донецької області надійшла заява ТОВ «Євромаркет» м. Донецьк про визнання наказу господарського суду, виданого 14.02.2011р. по справі №28/268пн таким, що не підлягає виконанню повністю, оскільки позичальника - ФОП ОСОБА_1 м. Донецьк визнано банкрутом та виключено з державного реєстру, тому основне зобов'язання за кредитним договором припинено. У зв»язку з цим також припинено зобов'язання і за договором іпотеки, який по справі №28/268пн є підставою для звернення стягнення на майно заявника - майнового поручителя, іпотекодавця.
В підтвердження заявник надав копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №813936 від 06.08.2012р.
12.12.2012р. представник заявника явився в судове засідання, наполягав на задоволенні заяви, надав додаткові документи.
Представник стягувача через канцелярію суду надав письмові заперечення проти заяви №19.1-10/85-4187 від 12.12.2012р., надав додаткові документи.
Дослідивши представлені сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
встановив:
31.01.2011р. господарський суд Донецької області по справі №28/268пн прийняв рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ в особі Донецької обласної філії м. Донецьк задовольнив частково. Звернув стягнення а також на предмет іпотеки - вбудоване приміщення площею 266,4 кв.м., в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 265,9кв.м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченко, б. 19-а, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" м.Донецьк, на праві власності шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації предмета іпотеки 4343000,00грн. для погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №170/СМБ/301/4 від 08.06.2007р. ФОП ОСОБА_1 м. Донецьк перед ПАТ „Укрсоцбанк" м. Київ, в особі Донецької обласної філії, а саме заборгованості за кредитом -2950000,00грн., заборгованості за відсотками - 443205,99грн., заборгованості за комісією -216209,43грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту, відсотків, комісії в сумі 76060,11грн., інфляційних витрат за неповерненим кредитом та несплаченим процентам та комісії -255832,76грн., судових витрат по сплаті державного мита в сумі 25167,48грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,92грн. В решті вимог відмовив.
2
14.02.2011р. після набрання вказаним рішенням законної сили господарським судом Донецької області виданий наказ про примусове виконання його виконання, який 18.02.2011р. направлений стягувачу.
12.03.2011р. на підставі заяви стягувача державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУ у Донецькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №25101904.
Під час проведення виконавчих дій щодо реалізації предмету іпотеки стягувач листом №223 від 23.01.2012р. філії 05 ПП»Нива-В.Ш.» повідомлений, що прилюдні торги не відбулись у зв»язку з відсутністю купівельного попиту та запропоновано провести переоцінку вищезазначеного майна боржника.
16.02.2012р. здійснена переоцінка вартості майна, згідно якої вартість майна після переоцінки становить 3257250,00грн., про що складений відповідний акт.
Листом №802/1 від 14.03.2012р. філії 05 ПП»Нива-В.Ш.» стягувач повідомлений, що повторна ралізація нерухомого майна не відбулась у зв»язку з відсутністю купівельного попиту.
19.03.2012р. виконавчий документ повернений стягувачу на підставі статей 47,50 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесена відповідна постанова.
09.10.2012р. до господарського суду Донецької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» м. Київ про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду від 31.01.2011р. по справі №28/268пн.
25.10.2012р. ухвалою господарського суду заява ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ задоволена. Встановлений наступний порядок виконання вищезазначеного рішення суду: «З метою погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83011, АДРЕСА_1) перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (08150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) в особі Донецької обласної філії (83114, м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 63, ЄДРПОУ 09334010) за договором відновлювальної кредитної лінії №170/СМБ/301/4 від 08.06.2007р. визначити спосіб звернення стягнення на вбудоване приміщення площею 266,4 кв.м. в цокольному поверсі будинку літ. А-5, загальною площею 265,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, буд. 19-а, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Євромаркет» (83100, м. Донецьк, бул. Шевченка, 19а, ЄДРПОУ 13513971) на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням початкової вартості предмета іпотеки 1697614,62грн.
29.11.2012р. до господарського суду Донецької області надійшла заява ТОВ «Євромаркет» м. Донецьк про визнання наказу господарського суду, виданого 14.02.2011р. по справі №28/268пн таким, що не підлягає виконанню повністю, оскільки позичальника - ФОП ОСОБА_1 м. Донецьк визнано банкрутом та виключено з державного реєстру, тому основне зобов'язання за кредитним договором припинено в порядку ч.3 ст.205 Господарського кодексу України, що мало наслідком і припинення зобов'язання і за договором іпотеки, який по справі №28/268пн є підставою для звернення стягнення на майно заявника - майнового поручителя, іпотекодавця.
Господарський суд при розгляді заяви по суті виходить з наступного:
У відповідності до ст.ст.124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства в України.
Відповідно до ст. 117 ГПК господарський суд може, в тому числі, визнати наказ господарського суду таким, що не підлягає виконанню у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
В якості підстави для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню заявником визначений той факт, що 06.08.2012р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відбулася державна реєстрація припинення підприємницької діяльність позичальника ФОП ОСОБА_1, м. Донецьк, що, на думку заявника, зумовило припинення як основного (кредитного), так і похідного (іпотечного) зобов'язання, яке і є підставою для звернення стягнення на заставне майно за спірним наказом.
Дослідивши матеріали справи в сукупності господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне:
Виходячи із загального визначення зобов'язання, наведеного в ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право
3
вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна сутність визначення зобов'язання наведена і в ст. 173 Господарського кодексу України.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено майнового поручителя як особу, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 цього Закону). Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Отже, майновий поручитель за іпотечним договором несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором іпотеки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.
У зв'язку з цим кредитор не позбавлений права вимоги до майнового поручителя боржника як солідарного боржника, а останній - не звільнений від виконання взятих на себе зобов'язань перед кредитором. Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.10.2011р.
Отже, в контексті наведених норм, сутність розглянутих і оцінених судом в межах справи №28/268пн іпотечних правовідносин між позивачем і відповідачем полягає, насамперед, в існуванні у останнього обов'язку з задоволення вимог за основним (забезпеченим) зобов'язанням третьої особи, а позивача - права вимоги виконання такого обов'язку у визначених випадках. Наразі, таке право позивачем і було реалізоване у судовому порядку в розмінні ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» шляхом подання розглянутого і задоволеного у відповідній частині в межах справи №28/268пн позову, що мало наслідком набуття позивачем статусу стягувача, права якого на отримання присудженого судовим рішенням вже не перебуває в залежності від постійної наявності статусу кредитора, адже законодавство не передбачає можливості існування та здійснення повторного права вимоги після його реалізації у встановленому порядку.
В свою чергу, у відповідності до підпункту b пункту С рішення Європейського суду з прав людини від 02.07.200р. по справі "Гайдук та інші проти України", в статті 1 Протоколу №1 від 20.03.1952р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує захист права власності на майно, поняття «майно» може охоплювати як «фактичне майно» (як-то у рішенні по справі «Ван дер Муселе проти Бельгії» від 23.11.1983р.), так і майнові цінності, в тому числі, боргові вимоги, у відповідності до яких заявник може претендувати якнайменш на «законне очікування» фактичного використання права власності (рішення по справі «Пайн Велей Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії" от 29.11.1991р., «Пресе Компанія Навієра СА проти Бельгії» від 20.11.1995р.).
Отже, в контексті означеної усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка (практика) за змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права для національних судів, розглядуваний судовий наказ опосередковує майно (законні сподівання) позивача, здобуте ще до державної реєстрації припинення підприємницької діяльності третьої особи, на захист якого розповсюджуються гарантії ст.1 Протоколу 1 Конвенції.
В п. 46 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жовнер проти України» від 29.06.2004р. викладено наступну правову позицію: «Суд вважає, що стаття 1 Першого протоколу містить три чіткі положення: перше, яке містить в першому абзаці першого пункту та має загальний характер, проголошує принцип поваги до права власності; друге, яке міститься в другому абзаці того ж пункту, передбачає можливість позбавлення права власності та встановлює умови для нього; третє, як міститься у другому пункті, визначає за державами повноваження регулювати користування майном відповідно до загальних інтересів. Мова не йде про правила, які не мають зв'язку між собою. Друге та третє положення стосуються конкретних випадків посягання на право власності; таким чином, вони повинні тлумачитися у світлі принципу, зазначеного у першому положенні.»
Відтак, визнання означеного наказу таким, що не підлягає виконанню, за умов відсутності задоволення майнових вимог банку (належних доказів у розумінні ст.34 ГПК України суду не
4
представлено), тотожно за своїм змістом безвідплатному припиненню судом права власності позивача через обставини (банкрутство третьої особи), які від нього жодною мірою не залежать, що не сумісно із приписами ст. 41 Конституції України та ст.354 ЦК України.
Таким чином, за висновком суду, заявником не доведено наявності підстав, з якими ст.117 ГПК України пов'язує можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за умов незадоволених вимог стягувача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3,4-5,4-7,33,34,86,117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити в повному обсязі в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромаркет» м. Донецьк про визнання наказу господарського суду, виданого 14.02.2011р. таким, що не підлягає виконанню.
Суддя Уханьова О.О.