Справа № 2-2470/07
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2007 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Чубенко Л.І.
при секретарі Лобас О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу,
в с т а н о в и в :
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, надала заяву про можливість розгляду справи у її відсутність, позов визнає, проти його задоволення не заперечує.
Представник позивача в судове засідання не з”явилася, надала заяву, в якій вказала, що позов підтримує та просить суд його задовольнити, визнати розірвати договір.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу вимоги підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Підгородненської міської Ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 29.01.1993 року №13 позивачу ОСОБА_1 було дозволено будівництво житлового будинкуАДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1500 кв.м.
На підставі зазначеного рішення позивачем було розпочато будівництво садибного житлового будинку.
13.11.1996 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Кобрусевою Л.В., згідно якого позивач продав, а відповідачка купила незакінчений будівництвом житловий будинок з процентом готовності 95% та господарські будівлі і споруди, що знаходяться АДРЕСА_1.
10 жовтня 1998 року позивачем на ім'я відповідача була надана заява, відповідно до якої позивач зобов'язався передати відповідачці житловий будинок та господарські будівлі, що були придбані нею за договором купівлі-продажу від 13.11.1996 року та які знаходяться АДРЕСА_1, в строк до 15 листопада 2003 року. Відповідачка надала свою згоду на передачу майна саме в такий термін, про що свідчить її підпис на зазначеній заяві.
Починаючи з 14 листопада 2003 року позивач неодноразово звертався до відповідачки стосовно виконання ним заяви від 10 жовтня 1998 року, тобто стосовно передачі їй купленого нею житлового будинку та господарських будівель. Однак, відповідачка під різними приводами ухилялась від здійснення передачі їй цього майна.
У грудні 2004 року відповідачка направила на адресу позивача лист, в якому повідомляла, що відмовляється від прийняття зазначеного вище нерухомого майна.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
П.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Згідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
В силу ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 690 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на майно, що було предметом Договору купівлі-продажу, не переоформлювалось та за відповідачем зареєстровано не було. Тобто власником зазначеного вище домоволодіння залишився позивач, що підтверджується технічним паспортом на домоволодіння АДРЕСА_1, виданого Комунальним підприємством Дніпропетровського району „Бюро Технічної інвентаризації" 31.07.2007 року.
Таким чином, після відмови відповідачки від прийняття нерухомого майна, позивачем було завершено будівництво житлового будинку, процент готовності якого на момент продажу складав 95%, користувався та розпоряджався домоволодінням, яке було предметом Договору купівлі-продажу, та господарював в ньому.
Враховуючи той факт, що відповідачка без достатніх підстав відмовилась від прийняття предмету Договору купівлі-продажу, а також той факт, що позивач й по сьогоднішній день володіє та розпоряджається майном, не прийнятим відповідачкою, позивач має право відмовитись від Договору купівлі-продажу житлового будинку та господарських будівель, посвідчений державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Кобрусевою Л.В. 13.11.1996 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Ч.ч. 2,3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в справі, а саме судовий збір в сумі 80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 88, 207, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. ст.ст. 16, 651, 653, 689, 690 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), п.п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), суд -
ВИРІШИВ :
Розірвати Договір купівлі-продажу житлового будинку та господарських будівель, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Кобрусевою Л.В. 13.11.1996 року.
Зобов”язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими спорудами та будовами АДРЕСА_1.
Зобов”язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 грошові кошти, отримані за договором купівлі-продажу житлового будинку та господарських будівель, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_1, посвідченого державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Кобрусевою Л.В. 13.11.1996 року в сумі 80000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя : Чубенко Л.І.