Справа № 5/1312/33/12

Категорія:ст.422 КПК України Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.

Доповідач: Танечник І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в склад

головуючого: Танечника І.І.

суддів: Урдюк Т.М., Михалюка В.О.

з участю прокурора: Малиш Н.С.

адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Личаківського районного суду м.Львова від 06 квітня 2012р., -

в с т а н о в и л а :

Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 06 квітня 2012р., відмовлено в задоволенні заяви головного лікаря комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» про припинення застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відносно ОСОБА_2.

Суд покликався на те, що незважаючи на наявний позитивний ефект застосованої до хворого ОСОБА_2 амбулаторної примусової психіатричної допомоги в умовах Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру скасовувати таку допомогу є недоцільно та передчасно.

В апеляції адвокат ОСОБА_8 просить дану постанову скасувати та задоволити заяву представника Львівського міського психоневрологічного диспансеру про припинення застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді надання амбулаторної допомоги в примусовому порядку до ОСОБА_2.

В обгрунтування апеляції покликається на те, що хворий ОСОБА_2 проживає з батьком, який здійснює контроль за сином. ОСОБА_2 постійно проходить курс амбулаторного лікування, не порушує жодних приписів. За час спостереження не мав жодних приводів у міліцію, не порушував громадського порядку, також він є інвалідом 2 групи, його стан здоров»я має прогресивну динаміку, лікування позитивно впливає на емоційний, психічний стан, а тому може отримувати амбулаторно психіатричну допомогу в загальному порядку, перебуваючи під диспансерним наглядом.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка просила залишити постанову без змін, адвоката, яка разом з представником хворого ОСОБА_2 -ОСОБА_3 підтримали доводи апеляції, лікаря-психіатра Стецика В.М. в обґрунтування свого подання, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

З постанови слідчого прокуратури Харамбури О.С. від 11 березня 1999 року про направлення кримінальної справи ОСОБА_2 до суду для вирішення питання про застосування до обвинуваченого примусових заходів медичного характеру / т.1 а.с.228-235/ вбачається, що 25 грудня 1998 року ОСОБА_2 було пред»явлено обвинувачення у злочині, передбаченому ст.94 КК України, тобто в умисному вбивстві ОСОБА_7

Висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи №60 від 24.02.1999року встановлено, що у період інкримінованих дій / 14 грудня 1998 року/ ОСОБА_2 психічним захворюванням не страждав і не виявляв будь-яких тимчасових хворобливих розладів психічної діяльності і міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Тому за скоєне його слід вважати осудним. В даний час ОСОБА_2 страждає тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі у формі реактивного психозу, субступорозного синдрому на резидуально-органічному грунті і за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Не може стати перед слідством і судом. До виходу із хворобливого стану потребує примусового лікування в психіатричній лікарні із звичайним наглядом.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину в стані осудності, але він захворів на психічну хворобу під час досудового слідства, тобто до постановлення вироку.

Зі змісту ст. 95 ч.4 КПК України вбачається, що такі особи як ОСОБА_2 підлягають покаранню на загальних підставах у разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через їх видужання.

Статя 423 КПК України передбачає можливість відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру, але таке рішення може бути прийнято судом в межах визначеної законом давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Оскільки строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності по даній справі не пройшли, а в колегії суддів немає доказів, що ОСОБА_2 не вийде з хворобливого стану до 14 грудня 2013 року, тому висновок суду першої інстанції про передчасність припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи хворого ОСОБА_2 на краще є правильним.

За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляції захисника хворого ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.362,366 КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Постанову Личаківського районного суду м.Львова від 06 квітня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні заяви Головного лікаря комунального закладу Львівської обласної Ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер»про припинення застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку хворому ОСОБА_2, залишити без змін, а апеляцію захисника -без задоволення.

Головуючий

Судді