Р І Ш Е Н Н Я

                                                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     26 березня 2008 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Чубенко Л.І.,

при секретарі Гармаш Р.І., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Підгородненської міської Ради Дніпропетровського району та області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на 1/6 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом та визнання в цій частині заповіту недійсним,  а також за позовом ОСОБА_2 до Підгородненської міської Ради Дніпропетровського району та області про узаконення самовільних будівель, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

                                                                 в с т а н о в и в :

     Представник відповідача виконавчого комітету Підгородненської міської Ради Дніпропетровського району та області в судове засідання не з»явилися, надали листа про розгляд справи у їх відсутність.

     Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вказав, що просить в задоволенні позову відмовити, оскільки він багато років з дитинства мешкає в спірному будинку, побудував там Після смерті мого батька і до смерті моєї матері, померла в 2001 році, я особисто сам зі своєю дружиною і свої кошти з усної згоди матері зробив наступні будівельні роботи у будинку і побудував надвірні будівлі, у 1983 році він перекрив весь дах у будинку, зробив горіще, у 1984 році перестелив усі підлоги в будинку, зробив усі нові вікна у  1984  році. У  1995  році  провів  газ  у  будинок,  ним побудований гараж Д, сарай Е, літня кухня Л, літній душ льох 3. У  будинку  А-1  з  кухні  площею  14,3  кв.м. переобладнав житлову кімнату площею 14,8 кв.м., при житті батька житлова площа в будинку склад 34,7 кв.м., а після переобладнання 49,5 кв.м., при житті батька був побудований льох Г, колодязь, в зв”язку з чим вартість домоволодіння набагато підвищилася, тому просив за позивачкою визнати право на 1/6 частину будинку до проведених переобладнань, його позов задовольнити в повному обсязі.

     Адвокат відповідача судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 вважала такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки позивачкі повинна належати 1/6 частина домоволодіння, але без зведених самовільних будов, які повинні бути узаконені за відповідачем ОСОБА_2, позов ОСОБА_2 про узаконення самовільно зведених будов та споруд підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

         Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

         Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дошлюбне прізвище якої ОСОБА_3, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження видано Підгородненською міськрадою Дніпропетровського району й області 13 травня 1961 року НОМЕР_1, актовий запис за № 92. 26 квітня 1980 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і прийняла його прізвище "ОСОБА_1". Шлюб був зареєстрований у Підгородненській міській Раді Дніпропетровського району Дніпропетровської області, свідоцтво про шлюб видане НОМЕР_2, актовий запис за № 92.

          Відповідач по даній справі ОСОБА_2 рідний брат позивачки. Їх батьки: батько ОСОБА_5, мати ОСОБА_6. Батьки сторін були одружені,  від цього шлюбу народилися діти, тобто сторони по даній справі, інших дітей не має.

         Рішенням Дніпропетровської міськради Дніпропетровської області за № 46 від 3 березня 1953 року на ім'я ОСОБА_6 був даний дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1. На зазначеній земельній ділянці батьками сторін при їхньому спільному житті й на їхні загальні засоби було зведено будинок А-1, що складається з коридору розмірами 7,4кв.м., кімнати жилою розмірами 10,5 кв.м., кімнати жилою розмірами 17,5 кв.м., кімнати жилою розмірами 6,7 кв.м., 5 кімнати жилою розмірами 14,8 кв.м., усього по будинку 56,9 кв.м., з них житлова площа 49,5 кв.м. і допоміжна, 7,4кв.м.

             Крім будинку були зведені наступні надвірні будови - літня кухня "Б", убиральня "В", льох "Г", сарай "Е",, колодязь "до" замощення 1.

              ОСОБА_5 умер  ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про смерть повторне видано 21 березня 2007 року відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області НОМЕР_3 актовий запис за № 155.

               Після смерті батька сторін відкрилася спадщина на 1\2 частину вищевказаного будинку й надвірних будов, які повинні належати батькові, як чоловіку ОСОБА_6, тому що вони були зведені при спільному житті й на загальні засоби. Після смерті батька сторін спадщину прийняли всі, а саме позивачка, відповідач та їх мати, оскільки на день відкриття спадщини  й після смерті батька продовжували проживати  в даному будинку, позивачкі на момент смерті батька було всього 10 років. Заповіт батько нікому не залишав.

        Таким чином, після смерті батька сторін відкрилася спадщина на 1/2 частину будинку й вищевказаних надвірних будов, а тому кожному зі спадкоємців повинно перейти по 1/6 частині спадкового майна як спадкоємцям першої черги за законом відповідно до ст.. 529 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на час відкриття та прийняття сторонами спадщини.

         Після смерті батька матір'ю ОСОБА_6 були зведені самовільно: гараж "Д", літня кухня "Ж", льох "3", літня кухня "Л", літній душ "Н", колодязь к-1, огородження 1-4. Самовільно зведені будова не узаконені. Будинок в експлуатацію не здавався й на нього не оформлялися правовстановлюючі документи й вони, не були зареєстровані в БТІ.

         При житті матері відповідачеві була надана Підгородненським міськвиконкомом Дніпропетровського району земельна ділянка для будівництва індивідуального житлового будинку.

   ОСОБА_6 вмерла ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про смерть видано ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_4, актовий запис за № 23 виконкомом Підгородненської міської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

        Заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк позивач подала в Дніпропетровську райдержнотконтору як спадкоємець за законом.

          15 березня 2007 року позивач одержала із Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори лист із проханням з'явитися в держнотконтору. Від нотаріуса позивачу стало відомо, те, що 7 вересня 1985 року ОСОБА_6 зробила заповіт, яким все належне їй майно, де б воно не було й із чого б воно не складалося, заповіла синові ОСОБА_2

         Заповіт був засвідчений державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Дьяконовою Л.І., зареєстрований в реєстрі за № 1988.

       Суд вважає, що даний заповіт повинен бути визнаний частково недійсним, тому що будинок і частина надвірних будов були зведені батьком і матір'ю спільно, а тому матері повинна була належати тільки його 1/2 частина. Оскільки після смерті батька всі спадкоємці за законом прийняли спадщину, так як проживали в данному будинку, позивач на той час була неповнолітньою, тому всим спадкоємцям повинно належати по 1/6 частині будинку, в зв”язку з чим заповіт повинен бути визнаний недійсним в 1/6 частині відповідно до ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року), як такий що не відповідає вимогам закону, оскільки позивачкі як спадкоємцю за законом першої черги ОСОБА_1 повинна належати 1/6 частина спірного домоволодіння.

        Позов ОСОБА_2 щодо визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на весь будинок та узаконення самовільно зведених споруд будинку літ. А-1, та надвірних будівель літня кухня „Б”, вбиральня „В”, погріб „Г”, сарай „Е”, колодязь „К”, колодязь К”, огородження 1-4, літній душ Н, замощення № 1, суд вважає підлягаючим задоволенню частково, а саме в частині визнання права власності на 5/6 частин домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 20.01.2001 року, окрім самовільно збудованих споруд та будівель.

         В частині визнання права власності на не узаконені будівлі та споруди, суд вважає в задоволенні позову відмовити, оскільки в цій частині позивач ОСОБА_2 не позбавлений права звернутись до Підгородненської міської Ради Дніпропетровського району та узаконити вказані будівлі в установленому законом порядку, з наступних підстав.

        Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

            Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Згідно зі ст.31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчі органи сільських, селищних, міських рад зобов'язані прийняти в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт в порядку, встановленому законодавством.

             Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самовільне будівництво не придбає право власності на нього.

             Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самовільно збудоване нерухоме майно може бути визнано за рішенням суду за особою, яка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці, не відведеній для цієї цілі, при умові виділення земельної ділянки у встановленому законом порядку під побудоване майно.

              Як вбачається з наданих суду доказів та пояснень сторін, самовільні будови були побудовані при житті ОСОБА_6, на земельній ділянці, яка належала їй на праві приватної власності.

              На підставі наведеного, в також в частині позову ОСОБА_1 про визнання права власності на надвірні будови літня кухня „Б”, вбиральня „В”, погріб „Г”, сарай „Е”, колодязь „К”, замощення № 1 АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне відмовити з тих же причин, що й в задоволенні позову ОСОБА_2, оскільки сторони не позбавлені можливості звернутись за узаконенням самовільно збудованих будівель та споруд до органу місцевого самоврядування.

              Відповідно до п. 5 Перехідних положень Цивільного Кодексу України (в редакції 2003 року), правила книги шостої ЦК України, застосовуються також до спадщини, що відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

              Як вбачається з матеріалів справи, заяви в нотаріальну контору після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 були подані позивачем ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом та відповідачем ОСОБА_2 як спадкоємцем за заповітом, однак свідоцтво про право на спадщину ними не отримано.

               Відповідно до ст.. 1333, 1234 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, тому має право на частину домоволодіння, яка належала йому як спадкоємцю після смерті батька та його матері, тобто 5/6 частин домоволодіння.

               Позивач ОСОБА_1 не має права як спадкоємець за законом на будь-яку частину домоволодіння, оскільки нею подана заява як спадкоємцем за законом, а ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, тому позивач мала б право відповідно до ст.. 1222 ЦК України на спадкування в передбачених даною статтею випадках.

              Керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 48, 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 376, 1222, 1233, 1234, 1269, 1270 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування”, суд -

                                                                  ВИРІШИВ :

      Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Підгородненської міської Ради Дніпропетровського району та області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на 1/6 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом та визнання в цій частині заповіту недійсним, задовольнити частково.   

      Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

      Визнати за ОСОБА_1 право власністю на 1/6 частину домоволодінняАДРЕСА_1.

       Визнати недійсним заповіт укладений ОСОБА_6 7 вересня 1985 року на ім.”я ОСОБА_2 07.09.1985 року недійсним в його 1/6 частині.

       В частині позову ОСОБА_1 про визнання права власності на надвірні будови літня кухня „Б”, вбиральня „В”, погріб „Г”, сарай „Е”, колодязь „К”, замощення № 1 АДРЕСА_1, відмовити.

       Позов ОСОБА_2 до Підгородненської міської Ради Дніпропетровського району та області про узаконення самовільних будівель, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, задовольнити частково.

        Визнати заОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на 5/6 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

        В частині позову ОСОБА_2 до Підгородненської міської Ради Дніпропетровського району та області про узаконення самовільних будівель житлового будинку літ. А-1, та надвірних будівель літня кухня „Б”, вбиральня „В”, погріб „Г”, сарай „Е”, колодязь „К”, колодязь К”, огородження 1-4, літній душ Н, замощення № 1, відмовити.

                  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                Суддя :                                             Чубенко Л.І.