Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-2943/12/0170/16

31.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю представників сторін:

позивача: ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність б/н від 18.11.2010;

відповідача: Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим ДПС -Крекотинь Ганна Миколаївна, довіреність № 85 від 24.10.2012;

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 09.08.2012 по справі № 2а-2943/12/0170/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82В, м. Феодосія, Автономна республіка Крим, 98112)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі -ФОП) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим з позовною заявою до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби (далі -Інспекція) №201501703 від 19.01.2012 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у загальному розмірі 200814,91 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 09.08.2012 у справі № 2а-2943/12/0170/16 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, оскільки згідно нормам Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про плату за землю», Земельного та Податкового кодексів України єдиною підставою для нарахування орендної плати за землю, тобто виникнення права на користування земельною ділянкою, як в 2010 так і в 2011, є договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому порядку. Судом укладення та реєстрація такого договору на земельну ділянку, надану позивачу, не встановлено, тобто позивач не є землекористувачем, а тому нарахування орендної плати за землю з фізичних осіб є безпідставним та не відповідає нормам законодавства. Отже, в наявності підстави для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови порушені норми матеріального права, оскільки судом не прийнято до уваги, що законодавство не передбачає звільнення від сплати земельного податку (орендної плати) у разі відсутності правовстановлюючих документів на землю, оренда платня сплачується землекористувачем за фактичне користування земельною ділянкою. Отже, враховуючи, що позивачем не здійснювалась оплата орендної плати за земельну ділянку, розташовану під нежитловою будівлею, власником якої він є, тому визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в повній мірі відповідає вимогам законодавства, що є підставою для скасування прийнятої Окружним адміністративним судом Автономної республіки Крим у справі №2а-2943/12/0170/16 постанови від 09.08.2012.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити та скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 09.08.2012 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що оскільки договір оренди земельної ділянки ним не укладався та не реєструвався, тому він не є платником земельного податку.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 02.04.2001 зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, наявна в матеріалах справи.

Протягом 2010, 2012 років позивач є платником єдиного податку, про що видані відповідні свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2010, 01.01.2011 та 25.04.2012.

25 грудня 2009 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач придбав нежитлову будівлю, промислову базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 1036,3кв.м. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної республіки Крим, реєстровий запис №6804. Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»06.01.2010.

Рішенням № 2924 від 31.03.2010 68 сесії 5го скликання Феодосійської міської ради «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою по відводу земельних ділянок і технічної документації по землеустрою по складенню документів, що посвідчують право на земельну ділянку», позивачу було дозволено розробити технічну документацію по землеустрою на вищевказану земельну ділянку, та зобов'язано представити її на затвердження міської ради.

Рішенням № 3218 від 30.08.2010 77 сесії 5го скликання Феодосійської міської ради «Про надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_2.»технічну документацію затверджено та вирішено передати земельну ділянку площею 0,3024 га фізичної особі-підприємцю ОСОБА_2 в оренду строком до 30.08.2059 року.

02.04.2010 між гр. ОСОБА_2 та Феодосійською міською радою укладений договір «Про відшкодування збитків від недоотриманих коштів за фактичне використання земельної ділянки». Типова форма зазначеного договору була затверджена рішенням від 01.10.2004 № 1592 30 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради.

Пунктами 1, 2 зазначеного договору передбачено, що землекористувач, який фактично використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів для комерційного використання (обслуговування існуючої промислової бази) зобов'язується сплачувати на вказаний Феодосійською міською радою рахунок в період з 31.03.2010 по дату отримання правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою рівними частками 15 серпня та 15 листопада щороку кошти у сумі 114 575,38 грн. При наявності оплати землекористувачем земельного податку за відповідний період по цієї земельної ділянці (що потверджується довідкою ДПІ в м. Феодосія) сума оплати, передбачена договором, зменшується на суму сплаченого земельного податку.

Правомірність зазначеного договору та його відповідність нормам Цивільного кодексу України підтверджено рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2011 по справі № 2-2314/11.

19.01.2012 Феодосійською міжрайонною ДПІ м. Феодосія АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення №201501703, яким ФОП ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати (за землю) з фізичних осіб у розмірі 200814,91грн., яка складається з зобов'язань: за 31.03.2010 (1 день) у сумі 308,00 грн., за період з квітня по грудень 2010 у сумі 85931,53 грн., та за 2011 рік у сумі 114575,38 грн., та визначено на підставі договору «Про відшкодування збитків від недоотриманих коштів за фактичне використання земельної ділянки»від 02.04.2010.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим з позовною заявою, у якої оскаржує зазначене податкове повідомлення -рішення в повному обсязі.

Як встановлено при розгляді справи податкове зобов'язання визначено за період часу 2010 (березень -грудень) - 2011 роки, тобто як до набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011, так й в період дії Податкового кодексу України, тому при вирішенні спору суд керується законодавством, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі -засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частина 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі»встановлює, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності -договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст.15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Починаючи з 01.01.2011 плата за землю нараховується у відповідності до розділу XIII «Плата за землю»Податкового кодексу України, який встановлює аналогічні положення.

Податковим Кодексом України визначено поняття плати за землю, земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Так, відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок -обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності -обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статей 269-270 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до Земельного кодексу України право на землю може бути реалізовано шляхом права власності на землю та права користування землею (розділ ІІІ, глави 14 та 15 Земельного кодексу України).

Право користування землею виникає у двох випадках -право постійного користування земельною ділянкою (стаття 92 Земельного кодексу України) та право оренди земельної ділянки (статті 93, 94 Земельного кодексу України).

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цих статей, які не зазнали суттєвих змін в межах виниклих відносин щодо порядку переходу права на земельну ділянку, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У зв'язку з чим, судова колегія дійшла висновку, що положення Закону України «Про плату за землю», Податкового кодексу України та Земельного кодексу України (статті 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин - стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі»визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на який розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Отже, тлумачення вказаних норм дає підстави прийти до висновку, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні, а обов'язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку покладається на суб'єкта плати за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою, у даному випадку з дати реєстрації права на нерухомість. Відсутність належним чином оформленого правовстановлюючого документу не звільняє особу від виконання обов'язку по сплаті земельного податку.

Виходячи з положень вказаних норм, на переконання суду, розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди. В той же час, орендна плата є формою загальнодержавного податку «плата за землю»і не може залежати від умов договору чи його неукладення, оскільки відносини оподаткування регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не допускають диспозитивності. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При розгляді справи судовою колегією встановлено, що 25 грудня 2009 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач придбав нежитлову будівлю, промислову базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 1036,3кв.м. Земельна ділянка, на якій розташована будівля, продбаза, передана в оренду продавцю згідно договору оренди землі, укладеного з Феодосійською міською Радою 15.07.2004, зареєстрованого у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.08.2004 за № 000401900778. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної республіки Крим, реєстровий запис №6804. Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»06.01.2010.

Використання земельної ділянки державної і комунальної власності під вказаною нежитловою будівлею, промисловою базою позивачем здійснюється без оформлення відповідного договору оренди, що також позивачем не заперечується.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач повинен був нараховувати та сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, на яких розташований об'єкт нерухомого майна у строки та у розмірах, передбачених Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про плату за землю», Податковим кодексом України, а тому судова колегія погоджується з висновками відповідача про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

За таких обставин судова колегія вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №201501703 від 19.01.2012 року.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у справі №2а-2943/12/0170/16 судове рішення не є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав, а тому апеляційна скарга Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.08.2012 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, ст. 202, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 09.08.2012 по справі № 2а-2943/12/0170/16 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва