АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000 м. Ужгород, вул. О.Довженка, №7 тел./факс : (0312) 61-53-83
Справа № 22 - 789Ас/2006 року Головуючий в суді 1-ї інстанції: Волощук О.Я.
Суддя - доповідач : Мацунич М.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Мацунич М.В.
суддів : Готри Т.Ю., Панька В.Ф. при секретарі: Боклах Г.І.
за участю : представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, позивача ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації на постанову місцевого Хустського районного суду від 25 серпня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації про виплату одноразової компенсації ,-
встановила:
У травні 2006 року, ОСОБА_1. звернувся в суд із вищезазначеним позовом та вимоги свої мотивував тим, що висновком Закарпатської обласної контрольної медико-соціальної експертної комісії від 24.05.2005 року встановлено йому безстроково інвалідність Ш групи. Та у відповідності до вимог абз.4 ч.1 ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року із змінами і доповненнями /далі Закон/ має право на отримання одноразової компенсації як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 30 мінімальних заробітних плат внаслідок інвалідності. Однак листом від 28.03.2006 року за НОМЕР_2 було безпідставно відмовлено у виплаті одноразової допомоги саме в розмірі 30 мінімальних заробітних плат з посиланням на вимоги Постанови КМ України за № 836 від 26.07.1996 року із змінами і доповненнями "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв'язку з чим було виплачено суму тільки в розмірі 189,60 грн. . Так-як дії відповідача суперечать Закону, а тому і просив суд стягнути в його користь одноразову компенсацію саме у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, задовольнивши позовні вимоги з урахуванням наведеного.
Постановою Хустського районного суду від 25 серпня 2006 року позовні вимоги задоволено повністю.
Управління праці та соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації будучи не згідним з постановою суду першої інстанції подало на неї апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивує свої вимоги тим, що постанова прийнята у супереч вимог норм матеріального права, яке неправильно застосовано.
Протягом апеляційного розгляду представники апелянта в особі начальника ОСОБА_2, юриста ОСОБА_4 і головного спеціаліста ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили апеляційну інстанцію задовольнити її з підстав наведених у ній.
Позивач ОСОБА_1. заперечив вимоги апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято на підставі вимог Закону, а не Постанови КМУ, а звідси є законним.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. має право на отримання одноразової компенсації, згідно абз.4 ч.1 ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року із змінами і доповненнями. Оскільки на момент встановлення інвалідності ОСОБА_1 дана норма закону діяла.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що ця скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так довідкою Закарпатської обласної контрольної медико-соціальної експертної комісії від 24.05.2005 року за НОМЕР_1 встановлено ОСОБА_1 інвалідність ПІ групи, безстроково /а.с. 6 /.
А п.37 ст.77 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235-IV із наступними змінами і доповненнями зупинено на 2006 рік дію : абз.4 ч.1 ст.48 Закону.
Згідно ч.6 ст.48 Закону виплата одноразової компенсації провадиться протягом 1-го місяця з дня встановлення інвалідності потерпілого.
На момент встановлення інвалідності ОСОБА_1 абз.4 ч.1 ст.48 Закону діяв, однак із заявою та відповідними документами, що стверджують інвалідність до відповідача, ОСОБА_1. звернувся тільки 20.03.2006 року, коли вже дія даної норми була зупинена.
За цих обставин у суду першої інстанції не було правових підстав задовольняти вимоги позивача.
Про те слід також зауважити, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, а в матеріалах справи відсутні дані про збільшення чи розширення таких.
За встановлених обставин постанова суду першої інстанції є незаконною, а це у відповідності до вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування даної постанови із прийняттям нової постанови, якою в заявленній вимозі слід відмовити у цілому.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись вимогами статей 11, 71, 86, 160, 167, 202, 205, 207 і 254 КАС України, апеляційний суд -,
постановив:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації - задовольнити повністю .
Постанову Хустського районного суду від 25 серпня 2006 року - скасувати та прийняти нову постанову.
В позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації про виплату одноразової компенсації - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.