Справа № 2-681/08

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     28 березня 2008 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Чубенко Л.І.,

при секретарі Савчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

                                                                 в с т а н о в и в :

        Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала частково, вказала, що в ДТП та його наслідках є її провина, однак вважала, що сума, яка підлягає за відшкодування матеріальної та моральної завищена, оскільки позивачами надані копії чеків за період, який позивачі не хворіли, в чеках вказані спиртні напої та продукти, які не відносяться до продуктів харчування, моральна шкода завищена  та просила позов задовольнити частково.

       Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні також позов визнала частково, вказала, що проти відшкодування шкоди позивачам вона не заперечувала та пропонували їм допомогу, але останні відмовилися в отриманні коштів, вважала теж, що сума, яка підлягає за відшкодування матеріальної та моральної завищена, оскільки позивачами надані копії чеків за період, який позивачі не хворіли, в чеках вказані спиртні напої та продукти, які не відносяться до продуктів харчування, моральна шкода завищена  та просила позов задовольнити частково.

        Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, стягнути з відповідачів суму матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі.      

        Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, стягнути з відповідачів суму матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі.

         Суд, вислухавши позивачів, відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

         Судом встановлено, що 25 вересня 2005 року біля 21 години позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їхали моторолером „Судзукі" по вул. Центральній в напрямку вул. Красної в в напрямку вул. Пролетарської с. Любимівка. Під час руху ОСОБА_3, здійснюючи рух по вищевказаній вулиці, в районі зупинки суспільного транспорту, яка розташована по вул. Центральна виїхала на смугу зустрічного руху й продовжувала рух, у наслідок чого допустила зіткнення з моторолером, що рухався в зустрічному напрямку „Сузукі”  під управлінням водія ОСОБА_2. Водієві моторолера "Сузуки" ОСОБА_2 і його пасажирові ОСОБА_1 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя. Власником автомобіля є відповідачка ОСОБА_4 - невістка відповідачки ОСОБА_3. ОСОБА_3 керувала автомобілем, який належить ОСОБА_4 без будь-яких правових підстав з дозволу відповідачки ОСОБА_4.

         Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачам були спричинені тілесні ушкодження. ОСОБА_2 - в вигляді відкритого перелому обох кісток правої гомілки з наявністю рани на правій гомілці, забій голови, струс головного мозку, забійно-скальпована рана голови зліва, які за своїм характером належать до тяжких тілесних ушкоджень; ОСОБА_1 -  у вигляді відкритого осколочного перелому правої гомілки в нижній третині, при наявності забійної рани на рівні перелому по передньо-зовнішній поверхні стегна, відкритого перелому основної фаланги 5-го пальцю лівої стопи, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

       ОСОБА_3 була притягнута до кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 2 КК України. Кримінальна справа відносно неї постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 року була закрита на підставі Закону України „Про амністію".

       Як було встановлено постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 року, дії ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 1.5, 10.1, 10.5 Правил дорожнього руху України, що спричинило факт дорожньо-транспортної пригоди та заподіянню водієві "Сузукі” ОСОБА_2 і його пасажирові ОСОБА_1 тяжких  тілесних ушкоджень як небезпечних для  життя, кваліфіковані за ст. 286 ч.2 КК.

         У відповідності до ч.4 ст.61 ЦПК України (підстави звільнення від доказування) - вирок по кримінальній справі, або постанова суду по справі про адміністративне правопорушення, які вступили в законну силу, обов'язкові для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій осіб, стосовно якого винесені вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії і чи скоєні вони даною особою.

         Таким чином, судом було встановлено вину в діях ОСОБА_3 в скоєнні ДТП та завданню тілесних ушкоджень позивачам, кримінальну справу закрито відносно неї не з реабілітуючи вину підстав, тому вона повинна відшкодувати завдану матеріальну шкоду позивачам.    

          Відповідно до ст.. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я, зобов”язана відшкодувати потерпілому заробіток (доход), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, протезування, стороннього догляду тощо.       

           Відповідно до ч. 1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та на інших осіб.                     

          Частина 2 цієї статті передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і ін.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

            На підставі наведеного, відповідач ОСОБА_4 як власник автомобілю„Опель-Вектра", державний НОМЕР_1 повинна нести відповідальність за завдання тілесних ушкоджень, тобто матеріальної шкоди позивачам порівну з винною у завданні шкоди особою ОСОБА_3, оскільки передала управління автомобілем ОСОБА_3, остання керувала їм з її дозволу.

       Після ДТП позивачі в тяжкому стані спочатку були госпіталізовані до лікарні імені Мечнікова, а потім переведені в 16 ДМКЛ, де лікувалися на протязі місяця.

       Матеріальним забезпеченням позивачів в період перебування в стаціонарі, а потім на амбулаторному лікуванні займалася їх дочка ОСОБА_5. Вона купувала лікарські засоби та матеріали, сплачувала кошти в фонд лікарні, купувала їм продукти харчування. Були придбані лікарські засоби та матеріали, сплачені кошти в фонд лікарні на загальну суму 4 120 грн. 64 коп., що підтверджується копіями чеків, рецептами та квитанціями. Таким чином, вказана сума підлягає відшкодуванні в повному обсязі.

      В частині позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2. матеріальних збитків та витрат на продукти харчування в сумі 4 883 грн. 72 коп. за період з вересня 2005 року по травень 2006 року, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 2623.1 грн., оскільки позивачами надано чеки на придбання продуктів харчування фактично станом на листопад 2006 року, хоча по цей час вони не знаходились на лікуванні та в деяких чеках вказано придбання алкогольних напоїв, інших продуктів, дитячих іграшок, які не відносяться до продуктів харчування, необхідних позивачам для видужання. що підтверджується чеками.

      Також, суд вважає, що на користь позивачів підлягає стягненню з відповідачів солідарно витрати на проїзд сина до батьків, проїзд доньки позивачів до батьків у лікарню в сумі всього 313 грн., а також витрати позивачів на санаторне-курортне лікування в сумі 308 грн. в зв”язку з завданими пошкодженнями.

      Також, суд вважає, що діями відповідачів позивачам завдана внаслідок ДТП моральна шкода, яка виразилася в тому, що вони отримали тяжкі тілесні ушкодження, перенесли травматичний шок, позивач ОСОБА_1 була непритомна, не могла сама пересуватися,  потребувала стороннього догляду, так як не могла сама себе обслуговувати, перебувала в пригніченому стані, не могла виконувати будь-яку роботу, її переслідували сильні фізичні болі, 19 січня 2006 року позивач була визнана інвалідом 1-ї групи, а з 2.2007 року - інвалідом 3-ї групи. Позивач ОСОБА_2 на протязі 3-х місяців пересувався з допомогою милиць, не міг виконувати роботу по господарству, пересувався тільки по будинку і в такому стані вимушений був доглядати свою дружину, в жовтні 2006 року він був визнаний інвалідом 2-ї групи. Через ДТП та пов'язані з ним обставини позивачі були вимушені змінити свій спосіб життя, стали інвалідами, втратили колишні життєві зв'язки. В рахунок відшкодування моральної шкоди суд вважає, що на користь позивачів підлягає стягненню з відповідачів солідарно на користь кожного з позивачів по 10 000 грн., вважаючи, що така сума відшкодування моральної шкоди буде відповідати понесеним моральним стражданням.

            Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної соди, завданої внаслідок порушення її прав.

           Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, заподіяна фізичній особі діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла її, за наявністю її вини.

          Оскільки було встановлено, що в заподіянні шкоди винні відповідачі, тому суд вважає, що в вони також повинні солідарно нести відповідальність за заподіяну позивачам моральну шкоду, оскільки моральна шкода завдана також їх спільними діями з перелічених підстав.

           Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 82.15 грн.

         Керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 61, 88, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1187, 1195  ЦК України, суд -

                                                                  ВИРІШИВ :

      Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.   

            Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 матеріальні збитки в сумі 4120.64  грн. витрат на лікування, витрати на придбання продуктів харчування в сумі 2623.1 грн., витрати на проїзд в сумі 313 грн., витрати на санаторно-курортне лікування в сумі 308 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

         Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10000 грн.

          Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в доход держави судовий збір в сумі 82.15 грн.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                Суддя :                                             Чубенко Л.І.