Справа № 22ц-1018/06                                          Головуючий у 1 інстанції - Пушкарчук В.П.

Категорія - спори, що виникають із                                            Доповідач - Стрільчук В.А.

договорів надання послуг

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА іменем    України

9 листопада 2006 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Расевича С.І.,

при секретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 6 вересня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (далі - ДКП «Луцьктепло»),

представники   позивача   -   Карпомиз   Тетяна   Павлівна,   Шелестюк   Ігор Анатолійович, відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_1.

Колегія суддів

встановила:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 6 вересня 2006 року позов задоволено.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ДКП «Луцьктепло» 488 грн. 5 коп. боргу за надані послуги з теплопостачання.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і постановити нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі не виконують свої зобов'язання перед позивачем по оплаті за спожиті послуги, внаслідок чого за ними утворилася заборгованість в сумі 488,05 грн., що й стало підставою для задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ і був звільнений на пенсію за віком (а.с.9). Заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання та підігріву води, що надавалися позивачем, утворилася за відповідачами у 2003-2004 роках (а.с.4,41).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію» працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті комунальних послуг. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Законами України «Про Державний бюджет» на 2003 і 2004 роки встановлено, що витрати на пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке мають право окремі категорії працівників, здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання бюджетних установ, в яких вони працюють.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що держава гарантує працівникам міліції та пенсіонерам з їх числа соціальний захист, зокрема, 50-процентну знижку по оплаті комунальних послуг, однак фінансування цієї пільги не входить в обов'язки комунальних підприємств -надавачів послуг, а забезпечується самою державою в особі відповідних її органів.

Пунктом 2 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426, встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактично понесених ним витрат за користування комунальними послугами.

Таким чином, відповідачі зобов'язані сплатити позивачеві повну вартість наданих їм послуг, після чого вони вправі ставити перед відповідними державними органами питання про відшкодування їм частини понесених витрат згідно із законодавством.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов.

Посилання апелянта на Тимчасовий порядок реєстрації громадян, які мають право і бажання користуватися пільгами по оплаті комунальних послуг за професійною ознакою в 2003 році в м. Луцьку, затверджений заступником міського голови 14 січня 2003 року, не заслуговує на увагу, оскільки вказаний документ не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати комунальні послуги, а лише містить рекомендації керівникам державних установ щодо реалізації положень ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік». Крім того, відповідно до ієрархії законодавства цей документ не може суперечити вищенаведеним нормативно-правовим актам.

Притягнення до участі в справі як відповідача управління МВС України у Волинській області не викликалося необхідністю, так як це управління не є учасником спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 6 вересня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий /-/ /-/ Стрільчук В.А., Судді /-/ /-/ Здрилюк О.І., Расевич С.І., Оригіналу відповідає

Суддя апеляційного суду Волинської області                                     В.А. Стрільчук