КОПІЯ Головуючий по справі - Будулуца М.С. Доповідач - Говоруха В.І.

УХВАЛА               

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2006 року.                                                                        м. Київ.

Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:

головуючого - полковника юстиції Говорухи В.І., суддів - підполковника юстиції Полосенка B.C., та підполковника юстиції Лашевича B.C., при секретарі Онофрійчук І.Л., за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції Будового С. М., захисника адвоката ОСОБА_1 розглянув в судовому засіданні апеляції засудженого ОСОБА_2 та військового прокурора Донецького гарнізону Пугача Р.І. на вирок військового місцевого суду Донецького гарнізону від 31 травня 2006 року, яким капітан  Донецького прикордонного загону

ОСОБА_2, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.   Березню   Тарутинського району Одеської області,   українець, раніше не судимий, засуджений за ст. 190, ч.1 КК України до обмеження волі строком на З роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від покарання з випробуванням строком на 1 рік. Як зазначено у вироку ОСОБА_2  скоїв злочин при таких обставинах.

ОСОБА_2, отримавши інформацію про те, що громадянин Росії ОСОБА_3 займався переміщенням різних товарів через державний кордон України в серпня та вересні 2005 року вступив з останнім в неслужбовий зв'язок. При цьому він, запевняючи ОСОБА_3 в його необмежених службових можливостях, зловживаючи довірою останнього керуючись корисливими мотивами, маючи на меті отримання наживи, пообіцяв ОСОБА_3, що за грошову винагороду та відповідну інформацію він буде сприяти ОСОБА_3 у вирішенні різних питань пов'язаних з переміщенням останнього через державний кордон України, не буде забороняти йому в'їзд до України, що буцім то входить до його службової компетенції.

19 вересня 2006 року близько 17 годин 30 хвилин ОСОБА_3, в кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованому по вулиці Червонофлотській в місті Маріуполі, під наглядом працівників міліції передав ОСОБА_2 гроші в сумі 200 доларів США ( 1010 грн. по курсу НБУ на той час), які останній прийняв, заволодівши чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою.

Після виходу з кафе ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції, а отримані ним кошти були вилучені.В апеляційній скарзі засуджений вказує на те, що вирок є незаконним, постановлений з порушенням кримінально - процесуального законодавства, висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи і просить вирок скасувати і справу закрити в зв'язку з відсутністю події злочину.В обґрунтування скарги засуджений вказує, що зустрічі та стосунки з ОСОБА_3 проводились в зв'язку зі службовою необхідністю, з дозволу керівництва і саме результатом цих зустрічей була операція по затриманню 15 липня групи контрабандистів. Разом з тим суд проігнорував зазначені обставини і не дав їм належної оцінки.В матеріалах справи, як відмічається далі в скарзі, не має прямих доказів, які б свідчили про отримання коштів від ОСОБА_3. У вироку покази свідків, які були присутні при затриманні, викладені не правильні, під час досудового та судового слідства свідки говорили про те, що був викинутий якийсь пакет світло -зеленого кольору, про те, що були викинуті долари ніхто не заявляв. Огляд місця події був проведений лише через годину з часу затримання і долари могли бути підкинуті працівниками міліції. Частина доказів, яка б свідчила про відсутність складу злочину, втрачена працівниками міліції, чому судом, після з'ясування даної обставини, не дана належна оцінка. Не прийняті судом до уваги і обставини встановлені при проведенні додаткового огляду місця події в судовому засіданні під час якого було встановлено, що мене затримали, коли я ще не дійшов до місця де були в подальшому знайдені кошти. Не звернув суд уваги і на суперечності в показах свідка ОСОБА_4, який під час досудового слідства стверджував, що особисто бачив, як я взяв кошти, однак в судовому засіданні було з'ясовано, що він бачив кошти лише в руках ОСОБА_3. Зустріч з останнім проводилась з відома командування, з метою отримання інформації про переміщення через кордон контрабандних товарів, під час зустрічі останній пропонував кошти, однак він згоду не дав і вони пішли з кафе. Покази ОСОБА_3 суперечливі, однак судом до уваги це не прийнято. Як не прийняті до уваги і покази свідка Оскерко , який в судовому засіданні давав правдиві покази, а під час досудового слідства, за його словами під тиском, змушений був дати неправдиві покази. Застосування до свідка недозволених методів ( наручники, залишення тривалий час без їжі і т.п. ) підтверджується матеріалами кримінальної справ Прокурор в апеляції не погоджуючись з кваліфікацією дій засудженого та призначеною йому мірою покарання просить вирок скасувати і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним в скоєні злочину , передбаченого статтею 368, ч. 2 КК України, то б то отриманні хабара, на підставі якої позбавити його волі строком на 5 років, умовно, з випробувальним терміном в 2 роки. Апеляцію прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 на час вчинення дій був посадовою особою, його вимоги були обов'язковими для громадян і він  використовуючи своє службове становище виконати певні дії, як в інтересах ОСОБА_3 так і в супереч їм, а тому його дії потрібно розцінювати, як отримання хабара і відповідно призначити більш тяжке покарання та позбавити винного військового звання.

2

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його захисника в підтримку апеляції, виступ прокурора, який вважав необхідним вирок скасувати в зв'язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого і призначення явно м'якого покарання та винести новий вирок, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій військовий апеляційний суд регіону приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Твердження ОСОБА_2 про те, що його засуджено необгрунтовано є безпідставним, оскільки висновок суду 1-ї інстанції про винність засудженого в скоєному відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на повно і об'єктивно досліджених в судовому засіданні та належним чином оцінених і наведених у вироку доказах, які зібрані по справі.

В обґрунтування висновку суду про винність ОСОБА_2 в шахрайстві обґрунтовано покладені послідовні покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, які погоджуються між собою та підтверджуються протоколом огляду місця події, висновками фоноскоігічних експертиз.

Всупереч твердженню викладеному в апеляційній скарзі ОСОБА_2 в судовому засіданні з належною повнотою досліджувались, як обставини що передували зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в кафе, так і обставини самої зустрічі і події після залишення ними кафе. При цьому судом було перевірено і твердження ОСОБА_2, що стосунки з ОСОБА_3 він підтримував виключно в зв'язку зі службовою необхідністю і з дозволу керівництва. Як встановлено судом, під час зустрічі з ОСОБА_3, про яку дійсно було відомо командуванню, ОСОБА_2 став вирішувати інші питання, не в інтересах служби, результатом яких стало отримання ним від ОСОБА_3 200 доларів. При таких обставинах те, що командуванню частини було відомо про зустріч і що на ній в певній мірі вирішувались, наряду з іншими і службові питання по отриманню інформації, не може бути підставою для звільнення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинення ним, в той же час, шахрайства.

Як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні перевірялись заяви ОСОБА_2 про можливість його обмови зі сторони ОСОБА_3 та можливість підкинення коштів, знайдених під час огляду місця події, працівниками міліції. Однак, дані заяви в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли і повністю спростовуються сукупністю зібраних по справі доказів. Так затримання ОСОБА_2 і наступний огляд місця події проводився при значній кількості людей і не тільки працівників міліції, в присутності понятих. Хід розмови ОСОБА_3 з ОСОБА_2 в кафе, отримання останнім коштів підтверджується не тільки показами працівника міліції ОСОБА_4, який під час їх розмови перебував за сусіднім столиком, та висновком фонографічних експертиз, але й первісними показами свідка Оскерко, співслужбовця ОСОБА_2, в присутності якого відбулася розмова і який отримання коштів останнім підтвердив як під час допиту, так і під час проведення очної ставки з ним. Зміна в подальшому показів свідком судом детально перевірялась і суд обгрунтовано прийшов до висновку про достовірність перших показів свідка. Сумніватись в зазначеному висновку суду 1 - ї інстанції у суду регіону не має підстав.

Всебічно перевіривши в судовому засіданні всі зібрані по справі докази, давши їм належну правову оцінку та мотивувавши своє рішення у вироку суд 1-ї інстанції прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_2 в скоєні шахрайства.

Що ж стосується твердження в апеляції прокурора про необхідність кваліфікації дій засудженого по ст. 368 КК України, яка передбачає відповідальність за отримання хабара, то в судовому засіданні не встановлено доказів які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 можливості виконати взяті зобов'язання чи погрози, як і не встановлено, що він мав намір це зробити чи впливав будь яким чином на відповідних посадових осіб в компетенцію яких входить їх виконання.

Покарання засудженому Авраменку призначено з урахуванням характеру та ступені суспільної небезпеки скоєного, обставин справи та даних про особу засудженого, а тому відповідає скоєному і є справедливим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, військовий апеляційний суд регіону

УХВАЛИВ:

Вирок військового місцевого суду Донецького гарнізону від 31 травня 2006 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_2 та державного обвинувача - військового прокурора Донецького гарнізону підполковника юстиції Пугача Р.І. - без задоволення.