Справа № 0908/2839/2012
Провадження № 22ц/779/26/2013
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 січня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,
секретаря Драганчук У.М.,
з участю ОСОБА_2 та її представника, представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_4, Обласне комунальне підприємство «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними правочину, заяви, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на спадкове майно за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 25 жовтня 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 25 жовтня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_4, ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними правочину, заяви, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на спадкове майно за законом.
Постановлено визнати недійсними заяву ОСОБА_3 від 29 жовтня 2011 р. № 29 по спадковій справі № 10-2011 р., якою він надав згоду ОСОБА_2, яка пропустила строк для прийняття спадщини, на подачу нею нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та яке 24 січня 2012 р. видано ОСОБА_2 щодо
спадщини, яка складається з 46/100 часток нежитлових приміщень, які знаходяться по АДРЕСА_1, а саме: з зазначених в плані літерою «А» - нежитлових приміщень - приміщення № 1 (торговий зал), площею 39,7 кв.м.; приміщення № 2 (приміщення персоналу), площею 7,3 кв.м.; приміщення № 3 (санвузол), площею 2,3 кв.м.; приміщення № 4 (санвузол), площею 2,1 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м.
Також постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно за законом після смерті дружини - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме на 46/100 (сорок шість сотих) часток нежитлових приміщень, які знаходяться по АДРЕСА_1, та складаються: з зазначених в плані літерою «А» - нежитлових приміщень - приміщення № 1 (торговий зал), площею 39,7 кв.м.; приміщення № 2 (приміщення персоналу), площею 7,3 кв.м.; приміщення № 3 (санвузол), площею 2,3 кв.м.; приміщення № 4 (санвузол), площею 2,1 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м.
Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_2 214,60 грн. судового збору в дохід держави.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судом не було взято до уваги того, що вона не пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки подала заяву про прийняття спадщини 29.06.2011 року після спливу шести місяців з дня смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується листом приватного нотаріуса Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 26.10.2012 року, а також те, що вона від прийняття спадщини не відмовлялась і заяву про прийняття спадщини не відкликала.
Апелянт вказує на те, що приміщення кафе по АДРЕСА_1, яке належало на праві особистої приватної власності її матері ОСОБА_5, остання заповіла при житті лише їй, про що свідчить заповіт реєстровий №6068 від 25.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу ОСОБА_7, а тому на її думку, вимоги позивача є незаконними і спрямованими на особисте збагачення.
Також суд не врахував постанову приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 14.09.2010 року про відмову ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину та його пояснення про законність та правомірність видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.
Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 (а.с. 24). На момент смерті ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 - позивачем по справі.
25.04.2008 року ОСОБА_5 належне їй приміщення кафе по АДРЕСА_1 заповіла своїй доньці ОСОБА_2, що підтверджується заповітом від 25.04.2008 року, реєстраційний №6068, посвідченим приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с. 25).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 17.07.2004 року отримує пенсію за віком, а з 13.08.2004 року йому встановлена друга група інвалідності довічно, що підтверджено копією пенсійного посвідчення та витягом із акту огляду МСЕК (а.с. 5, 6).
Також встановлено, що ОСОБА_5 на момент смерті проживала у АДРЕСА_1. Крім спадкодавця за вказаною адресою на час відкриття спадщини постійно проживав позивач. ОСОБА_2 проживала за іншою адресою.
Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст.1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Статтею 1272 ЦК передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Враховуючи вищенаведене, а також ту обставину що ОСОБА_2 не прийняла спадщину, оскільки не подала в установленому законом порядку та установлений строк заяву про прийняття спадщини за заповітом, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач як спадкоємець за законом, проживаючи на момент смерті зі спадкодавцем, прийняв спадщину, а отже і про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_2, та визнання права власності на спадкове майно за законом.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що вона прийняла спадщину, оскільки в установлений законом строк подала заяву до іншого нотаріуса про прийняття спадщини, враховуючи наступне.
Відповідно до п.231 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 року №20/5 та чинної на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ та алфавітна книга спадкових справ.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби - вимагає цю справу для подальшого провадження.
Встановлено, що спадкова справа № 10-2011 була заведена в установлений законом строк приватним нотаріусом ОСОБА_4, про що приватний нотаріус ОСОБА_6, до якого 29.06.2011 року (останній день шестимісячного строку для прийняття спадщини) звернулась ОСОБА_2 повідомив її, однак вона не подала таку заяву за місцезнаходженням спадкової справи.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсною заяви ОСОБА_3 від 29 жовтня 2011 р. № 29 по спадковій справі № 10-2011 р., якою він надав згоду ОСОБА_2, яка пропустила строк для прийняття спадщини, на подачу нею нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, суд правильно виходив з того, що така заява відповідно до ч.1. ст. 1273 ЦК може бути подана протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а фактично подана 19.10.2011 року, тобто після закінчення установленого законом строку.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 помилився щодо природи правочину, своїх прав і обов'язків і ця помилка мала істотне значення, оскільки йому не було роз'яснено право на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини, не ознайомлено з наслідками подання такої заяви та зі змістом заповіту.
Відповідно до ст.229 ЦК якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
При таких обставинах справи колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 25 жовтня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Л.В.Ясеновенко
Р.Й. Матківський
В.Д. Фединяк