Головуючий: НОВІКОВ О.М. Доповідач: ДИМАРЕЦЬКИЙ В.М.
УХВАЛА
ШДШРЕМ УШРАМІЖ
9 червня 2006 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:
Головуючого-генерал-майора юстиції КУЗЬМИНА А.С. Суддів: полковника юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. полковника юстиції НОВОВА С.О.
при секретарі СОКОЛОВІЙ А. М.
з учаспо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України каштана юстиції ШЕВЛЯКОВА Д.В., адвоката ОСОБА_4, розглянув в судовому засіданні апеляції на вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 30 березня 2006 року, яким колишній ІНФОРМАЦІЯ_3
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жданов, Донецької області, раніше не судимий, розлучений, на військовій службі з серпня 1985 року, в тому числі в якості офіцера з серпня 1989 року, проживає за АДРЕСА_1 засуджений, як зазначено у вироку суду, за ст. ст. 27 ч.5, 410 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі строком на 5 (п"ять) років. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено військового звання „майор".; за ст. 366 ч. 1 КК України до обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням його права обіймати посади, пов"язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки. Остаточне покарання ОСОБА_1 на підставі ст. 70 КК України визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 (п"яти) років обмеження волі, з позбавленням його права обіймати посади, пов"язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 судом позбавлено військового звання „майор".
колишній ІНФОРМАЦІЯ_4 СОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Черкаси, раніше несудимий, одружений, маючий на утриманні двох дітей віком 17 років та 8 місяців, на військовій службі з листопада 1988 року, в тому числі в якості офіцера з червня 1993 року, проживає за АДРЕСА_2 засуджений, як зазначено у вироку суду, за ст. 410 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі строком на 5 (п"ять) років. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено військового звання „капітан"; за ст. 425 ч. 1 КК України,, із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі строком на 1 (один) рік; за ст. 366 ч. 1 КК України до обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням його права обіймати посади, иов"язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки. Остаточне покарання ОСОБА_2 на підставі ст. 70 КК України визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 (п"яти) років обмеження волі, з позбавленням його права обіймати посади, пов"язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 судом позбавлено військового звання „капітан".
колишній ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Малин, Житомирської області, не одружений, раніше не судимий, на військовій службі з червня 1999 року, в тому числі в якості прапорщика з травня 2002 року, проживає за АДРЕСА_3
засуджений, як зазначено у вироку суду, за ст. 410 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі строком на 5 (п"ять) років. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлено військового звання , ПРАПОРЩИК".; за ст. 425 ч. 1 КК України, , із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі строком на 2 (два) роки; за ст. 366 ч. 1 КК України до обмеження волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням його права обіймати посади, пов"язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки. Остаточне покарання ОСОБА_3 на підставі ст. 70 КК України визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 (п"яти) років обмеження волі, з позбавленням його права обіймати посади, пов"язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 судом позбавлено військового звання „прапорщик".
Крім того, судом цивільний позов військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах військової частини А-3177 до ОСОБА_3 на суму 52 654 грн. задоволений частково. Судом постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь вказаної частини 52627 грн. 62 коп. В іншій частині позовних вимог на суму 26 грн. 38 коп. в задоволенні судом відмовлено.
Цивільний позов військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах військової частини А-3177 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на суму 8 011 грн. 82 коп. задоволений повністю. Судом постановлено стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь військової частини А-3177 8 011 грн. 82 коп.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як зазначено у вироку, визнані винними та засуджені за злочини скоєні ними при наступних обставинах.
В період, з червня 2004 року по березень 2005 року, ОСОБА_2, будучи ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто військовою службовою особою, порушуючи вимоги ст. 4 Закону України „Про правовий режим майна ЗС України", ст. ст. 11, 58, 59, 82, 83, 97 Статуту внутрішньої служби ЗС України (затверджений Законом України від 24 березня 1999 року), п.п. 5-9, 11-13, 15-17, 23, 25 „Положення про порядок обліку, зберігання списання та використання військового майна у Збройних Силах" (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України „1225 від 4 серпня 2000 року), п.п. 2.4, 2.10., 3.1.1, 3.1.9, 3.2.4 „Положення про військове (корабельне) господарство ЗС України (затверджено наказом Міністра оборони України №300 1997 року) п.п. 1-5, 8, 11-16, 56, 65, 135, 136, 146 частини 1 „Керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів в Збройних Силах СРСР (введено в дію наказом Міністра оборони СРСР №260 1979 року), п.6,1 „Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час" (затверджено наказом Міністра оборони України №402 від 09.12.2002 року), п.п. 1.7, 1.8, 1.15, 1.17-1.19, 3.1.3 „Тимчасового Положення з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України" (затверджено наказом Міністра оборони України №71 від 1.03.2001 року), допустив недбале ставлення до військової служби.Проявляючи халатність до виконання своїх службових обов'язків, ОСОБА_2, не вживав заходів щодо забезпечення надійного зберігання матеріальних засобів продовольчої служби, належний облік закріпленого за службою майна та здачу на довольчі склади не організував. Наявність і стан збереження майна на складі щомісячно не перевіряв, за рухом матеріальних засобів не слідкував, відповідні дані для бухгалтерського обліку не представляв. Також не контролював діяльність свого підлеглого, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3. В результаті цієї бездіяльності була завдана істотна шкода порядку обліку і списання військового майна у військовій частині.ІНФОРМАЦІЯ_4ОСОБА_3, в період з жовтня 2004 по березень 2005 року, як військова службова особа, порушуючи вимоги ст. 4 Закону України „Про правовий режим майна ЗС України, ст. ст. 11, 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України (затверджений Законом України від 24 березня 1999 року) п.п. 5-9, 11, 13, 15-17, 23 „Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах" (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 4 серпня 2000 року), п.п. 2.4, 2.10, 3.1.1, 3.1.9, 3.1.12, 3.2.40, 3.2.41, 3.2.42 „Положення про військове (корабельне) господарство ЗС України (затверджено наказом Міністра оборони України №300 1997 року), п.п. 1-5, 8, 11-13, 14-16, 56, 65, 135, 136 частини 1 „Керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів в Збройних Силах СРСР" (введено в дію наказом Міністра оборони СРСР №260 1979 року), п.6,1 .ДІоложення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час" (затверджено наказом Міністра оборони України №402 від 09.12.2002 року) також недбало ставився до військової служби.Не виконуючи вказані вище нормативні акти, ОСОБА_3 не приймав заходів щодо забезпечення надійного зберігання матеріальних засобів, облік закріпленого за ним майна належним чином не вів, за збереженням майна не слідкував. Більше того, допускав невиходи на службу, під час яких передавав ключі від складу з майном продовольчої служби стороннім особам без дотримання порядку передачі майна. ОСОБА_3 щоденно не складав облікові документи про рух матеріальних засобів і в продовольчу службу частини їх не здавав, звірки фактичної наявності з продовольчою службою проводив формально. Крім того, під час здачі майна довольчим органам, ОСОБА_3 не оформляв належні документи.В результаті у нього в підзвіті виявлена нестача однієї польової кухні ОПК-43 вартістю 283,68 грн., однієї польової кухні ОПК - 43 вартістю 5,91 грн., однієї польової кухні КП-130 вартістю 2512,37 грн., двох кухонь польових КП-125 вартістю 1942,55 грн. кожна, двох кухонь польових КО-75 вартістю 893, 58 грн. кожна, 453-х термосів ТВН-12 вартістю 92,50 грн. за 1 штуку, 19-ти термосів ТН-36 вартістю 118,40 грн. кожен, а всього технічного майна продовольчої служби загальною вартістю 52 627 грн. 62 коп., що також заподіяло істотну шкоду.Крім того, реалізую злочинний намір на незаконне списання з обліку та викрадення військового майна, ОСОБА_2, в січні 2005 року самостійно склав завідомо неправдиві офіційні документи - акти технічного стану двох відділень хлібозаводу ПМХ НОМЕР_1, в які вніс завідомо неправдиві відомості про незадовільний технічний стан складових агрегатів цього хлібозаводу. В даних актах ОСОБА_2 особисто підробив підписи всіх членів комісії, затвердив акти у командира військової частини А-3640, а в подальшому підробив в цих актах підпис начальника продовольчої служби Північного ОК та відтиск печатки продовольчої служби Північного ОК. Після цього, ОСОБА_2 вказані фіктивні документи з недостовірною інформацією затвердив в Управлінні продовольчого забезпечення Департаменту ресурсного забезпечення МО України.Достовірно знаючи про шгануєме реформування військової частини А-3640 та ліквідацію довольчого органу - 2471-го військового складу, бажаючи приховати виявлену нестачу, а також незаконно списати з обліку та викрасти два відділення хлібозаводу ПМХ, ОСОБА_2, в березні 2005 року, за попередньою змовою, в групі з начальником операційно-облікового відділу 2471-го військового складу ОСОБА_1, зловживаючи службовим становищем, з корисливих спонукань, оформили фіктивні офіційні документи - акти прийому НОМЕР_2, в які внесли завідомо неправдиві дані про передачу військового майна військової частини А-3640, а саме: кухонь ОПК-43 в кількості 2-х штук, кухонь КП-130 в кількості 1-ї штуки, кухонь КП-125 в кількості 2-х штук, кухонь КО-75 в кількості 2-х штук, термосів ТВН-12 в кількості 453-х штук, термосів ТН-36 в кількості 19-ти штук, 2-х відділень хлібозаводу ПМХ на загальну суму 123 474 грн., на 2471-й військовий склад без фактичної передачі майна. Аналогічні неправдиві дані були внесені і в наряд НОМЕР_3. ОСОБА_1, достовірно знаючи, що це майно не здане на склад, затвердив вказані фіктивні акти НОМЕР_2 та скріпив їх гербовою печаткою складу. На підставі даних завідомо неправдивих документів ОСОБА_2 незаконно списав вказане вище майно з обліку військової частини А-3640.Далі він же, ОСОБА_2, з тією ж метою, за попередньою змовою, в групі зі своїм підлеглим ОСОБА_3, зловживаючи службовим становищем, викрали два відділення хлібозаводу ПМХ. В період з кінця червня до кінця липня 2005 року ОСОБА_3, за вказівкою ОСОБА_2, за дев'ять ходок, автомобілями військової частини А-3640 „Урал" в.н. НОМЕР_4, „Урал" в.н. 11-23 К8 вивіз з військової частини на територію фермерського господарства „Фермерство Орловське", в село Великий Хутір, Драбівського району, Черкаської області обладнання двох відділень польового хлібозаводу ПМХ загальною вартістю 70 820 грн. 09 коп. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3, домовившись, ввели в оману командування військової частини А-3640, повідомивши, що, згідно наряду, перевозять військове майно в іншу військову частину.В подальшому, діючи узгоджено, з метою реалізації викраденого майна, ОСОБА_1, бажаючи разом з ОСОБА_2 продати викрадений хлібозавод, направив до останнього громадянина ОСОБА_5, який хотів купити цей хлібозавод.29 серпня 2005 року, після отримання від громадянина ОСОБА_5 грошей за реалізацію обладнання -двох відділень хлібозаводу, ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції та військової прокуратури в службовому кабінеті директора агрофірми „Агромакс" в с Великий Хутір, Драбівського району, Черкаської області.В апеляційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник-адвокат ОСОБА_4 зазначають, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не доведена. Ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні не встановлено попереднього зговору та випадків звернень до ОСОБА_1 з проханнями інших осіб. Відсутні будь-які докази домовленносгі між ОСОБА_1 та іншими особами на викрадення майна та відсутні докази наявності умислу у нього на підроблення документів. Також звертається увага в скарзі на те, що на протязі 20 років військової служби ОСОБА_1 займав керівні посади, повязані з обліком та зберіганням матеріальних цінностей, нарікань та зауважень до нього від вищестоячого командування не було. Автори скарг в їх завершенні просять апеляційний суд вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону змінити, дії засудженого ОСОБА_1 перекваліфікувати на ст. 425 КК України, як недбале ставлення до військової служби, та не позбавляти його військового звання і права займати певні посади та займатися певною діяльністю.В апеляційних скаргах засуджений ОСОБА_2 та його захисник-адвокат ОСОБА_6 вважають вирок незаконним і таким, що належить скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у вироку суду, фактичним обставинам справи. Всі матеріали справи, зібрані досудовим слідством і всі докази, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні вказують, на думку апелятів, на відсутність будь-якої попередньої домовленносгі між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на скоєння інкримінованих ним злочинів. Висновок суду про винність ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, за які його засуджено, грунтується лише на первинних показах ОСОБА_2, які ними були дані в якості підозрюваного. Дані показання за змістом перебували в залежності від психологічного стану останього таї обстановки відібрання цих показів. Він вперше в житті опинився в таких умовах, тому переживав психологічний стрес і від страху опинився за гратами на тривалий термін, обмовив себе визнаючи вину в скоєнні злочинів, за які його засуджено. В завершенні апеляційних скарг апелянти просять вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону стосовно ОСОБА_2 скасувати, а справу стосовно нього - закрити.
Засуджений ОСОБА_3 в поданій ним апеляційній скарзі просить вирок стосовно нього скасувати, а справу - закрити. В обгрунтування скарги її автор вказав, що вирок суду 1-ї інстанції є незаконним, оскільки висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Всі матеріали справи, зібрані досудовим слідством і всі докази, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні вказують на відсутність будь-якої попередньої домовленності між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та мною на скоєння інкримінованих їм злочинів.
Заслухавши доповідача, виступи засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4 в підтримку поданих апеляційних скарг, прокурора, який вважав вирок законним, а апеляційні скарги такими, що піддягають відхиленню, перевірив матеріали справи та обсудив доводи апеляцій, військовий апеляційний суд приходить до наступного.
Ствердження засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_6 в їх апеляційних скаргах про незаконність вироку та недоведешгість їх вини у вчинені злочинів, за які їх засуджено є безпідставними, оскільки висновок у вироку суду 1-ї інстанції про винуватість засуджених: ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 5, 410 ч.2; 366 ч. 1 КК України; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 410 ч.2; 425 ч. 1 та 366 ч. 1 КК України, в супереч твердженням апелянтів, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на достатньо повно і об'єктивно досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, які зібрані по справі.
В обгрунтування висновку про винність засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у скоєному, на думку суду регіону, обґрунтовано судом 1-ї інстанції покладені покази свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_12 , які узгоджуються як між собою, так і з іншими зібраними по справі доказами, і які в сукупності оцінені судом гарнізону та покладені в обгрунтування обвинувального вироку.
Проаналізував матеріали справи, підстав не довіряти показам вказаним вище свідкам, а також іншим доказам, які покладені судом гарнізону в обґрунтування висновку суду про винуватість засуджених у вчиненому, військовий апеляційний суд не знаходить.
Всебічно дослідивши всі зібрані по справі докази, у тому числі і ті, які ставляться під сумнів апелянтами, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного висновку про винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненому і дав правильну юридичну оцінку їх протиправним діям.
Згідно Закону розв'язані судом і заявлені по справі цивільні позови. При цьому їх обгрунтованість, а також мотиви, з яких виходив суд 1-ї інстанції, встановлюючи розмір, який підлягає задоволенню, наведені у вироку суду і підтверджуються відповідними доказами по справі.
Порушень кримінально-процесуального законодавства, які є підставою для скасування судового рішення, по справі не встановлено.
Покарання засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, як вбачається з вироку суду, призначено з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винних, наслідків від злочину, обставин, які пом'якшують покарання. Тобто покарання засудженим, у тому числі і додаткові, призначено у відповідності до вимог ст. ст. 65, 54 КК України і на думку суду регіону вони є справедливими.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362 , 366 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд регіону,-
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 30 березня 2006 року стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляційні скарги засуджених та адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_6 - без задоволення.