КОПІЯ
Постанову ухвалено під головуванням майора юстиції ДОБРОВОЛЬСЬКОГО А.М. Доповідач: підполковник юстиції ЛАШЕВИЧ В.М.
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
16 червня 2006 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі:
Головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С.,
Суддів - підполковника юстиції ОКСЕНЕНКА О.М.. та підполковника юстиції ЛАШЕВИЧА В.М., з секретарем КУЛГЧЕНКО Н.І., з участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України капітана юстиції БАЙДИ О.В.. та захисника - адвоката ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_1 на постанову військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 6 травня 2006 року, відповідно до якої в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_1 на постанову військового прокурора Житомирського гарнізону від 31 березня 2006 року про порушення кримінальної справи за фактом вимагання та одержання хабара військовими службовими особами Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку та на постанову старшого слідчого військової прокуратури Житомирського гарнізону від 13 квітня 2006 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 - відмовлено.Згідно з оскаржуваною в апеляційному порядку постановою військового місцевого суду гарнізону, адвокат ОСОБА_1, як захисник ОСОБА_2, звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову військового прокурора Житомирського гарнізону від 31 березня 2006 року про порушення кримінальної справи за фактом вимагання та одержання хабара військовими службовими особами Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку та постанову старшого слідчого військової прокуратури Житомирського гарнізону від 13 квітня 2006 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, обгрунтувавши її тим, що постанови військового прокурора та старшого слідчого військової прокуратури були винесені з порушенням чинного законодавства, а в діях його підзахисного ОСОБА_2 не має складу злочинів, передбачених ст. ст. 368, ч. 2 та 15, 368, ч. 2 КК України.Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні його скарги на зазначені постанови військового прокурора та старшого слідчого військової прокуратури, суд гарнізону в своїй постанові від 6 травня 2006 року мотивував своє рішення наступним. Зокрема, суд послався на те, що, відповідно до ст. 234 КПК України, скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено КПК, а, згідно Рішення Конституційного Суду України № 3 від 30 січня 2003 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень ч. З ст. 120, ч. 6 ст. 234 та ч. З ст. 236 КПК України, визнано неконституційним положення ч. 6 ст. 234 КПК України в частині, що унеможливлює розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи. На підставі цього суд гарнізону прийшов до висновку, що постанова військового прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вимагання та одержання хабара військовими службовими особами Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку не підлягає оскарженню на стадії досудового слідства, оскільки порушена за фактом, а не щодо певної особи.Що ж стосується постанови старшого слідчого військової прокуратури, то суд першої інстанції визнав встановленим, що на час винесення цієї постанови у органів досудового слідства було достатньо підстав і приводів для порушення кримінальної справи саме щодо певної особи, тобто ОСОБА_2, а тому вирішив, що скарга адвоката ОСОБА_1 в цій частиш є безпідставною.Не погоджуючись з постановою військового місцевого суду гарнізону від 6 травня 2006 року, ОСОБА_1 в своїй апеляції просить її скасувати, а його скаргу на постанови військового прокурора Житомирського гарнізону від 31 березня 2006 року про порушення кримінальної справи за фактом вимагання та одержання хабара військовими службовими особами Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку та старшого слідчого військової прокуратури Житомирського гарнізону від 13 квітня 2006 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 направити на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі.В обґрунтування своєї скарги апелянт наполягає на відсутності достатніх даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст. 368 КК України, і запевняє, що його підзахисний не може бути суб'єкгом даного злочину. При цьому він вказує, що однією з ознак злочину є суб'єкт, а суб'єктом хабарництва є посадова особа, яка отримує матеріальні цінності за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-яких дій з використанням наданої влади чи службового становища. До таких посадових осіб, як переконаний адвокат, його підзахисний не відноситься. З посиланням на п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи» ОСОБА_1 вважає помилковим і висновок суду гарнізону про те, що нб підлягає оскарженню постанова військового прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вимагання та одержання хабара військовими службовими особами Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку. В даному випадку, за ствердженням апелянта, військовому прокурору при порушенні кримінальної справи за фактом одержання хабара була відома підозрювана у вчиненні злочину особа, а тому суд першої інстанції допустився, на його думку, помилки, вказавши, що чинним законодавством не передбачений розгляд таких скарг в судовому засіданні на стадії досудового слідства.
Заслухавши доповідача, виступ адвоката в підтримку апеляції та заперечення на неї прокурора, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляції, військовий апеляційний суд регіону вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Військовий місцевий суд гарнізону, відмовляючи адвокату ОСОБА_1 в задоволенні його скарги на постанови військового прокурора та старшого слідчого військової прокуратури про порушення кримінальної справи, обґрунтовано прийшов до висновку, що у органів досудового слідства при порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст. ст. 368, ч. 2 та 15, 368, ч. 2 КК України було достатньо підстав і приводів для винесення такої постанови, оскільки на цій початковій стадії кримінального судочинства справа порушується тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. До таких ознак злочину на вказаній стадії процесу відноситься суспільна небезпечність діяння, його суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час та спосіб їх вчинення, тобто ті, що в першу чергу характеризують об'єктивну сторону складу злочину, а також об'єкт, на який здійснено посягання. Всі інші ознаки злочину, в тому числі і ті, що характеризують суб'єктивну сторону складу злочину і його суб'єкт, стає можливим з'ясувати тільки після того, коли справа порушена і проводяться слідчі дії. Саме після порушення кримінальної справи спочатку за фактом, а потім конкретно відносно ОСОБА_2 були проведені допити осіб та інші процесуальні дії, які дали органам досудового слідства підстави пред'явити йому обвинувачення за тими ж статтями КК України, за якими відносно нього і була порушена кримінальна справа.
В свою чергу доводи апелянта, що його підзахисний не може бути суб'єктом такого злочину, як хабарництво, не можуть бути розглянуті судом на даній стадії процесу, оскільки це безпосередньо пов'язано з питаннями оцінки доказів та кваліфікації дій ОСОБА_2, вирішення яких можливе тільки при розгляді судом справи по суті.
У відповідності до Рішення Конституційного Суду України № 3 від ЗО січня 2003 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень ч. З ст. 120, ч. 6 ст. 234 та ч. З ст. 236 КПК України вирішено судом гарнізону і питання про те, що постанова військового прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вимагання та одержання хабара військовими службовими особами Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку не підлягає оскарженню на стадії досудового слідства, оскільки порушена за фактом, а не щодо певної особи. Хоча ОСОБА_1, пославшись на п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», стверджує, що військовому прокурору при порушенні кримінальної справи за фактом одержання хабара була відома підозрювана у вчиненні злочину особа і тому суд повинен був розглянути його скаргу і в цій частиш, однак таке ствердження слід визнати непереконливим, виходячи із наступного. Військовим прокурором справа була порушена 31 березня 2006 року за фактом одержання хабара військовими службовими особами Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку. В постанові про порушення цієї справи даних про те, хто саме і які дії вчинював при вимаганні та отриманні хабара не вказано, що свідчить про відсутність на той час у військового прокурора достатньої інформації для підозри конкретних осіб у вчиненні даного злочину. Тільки після проведення відповідних слідчих дій по порушеній за фактом одержання хабара кримінальній справі було встановлено причетних до вказаного діяння осіб та 13 квітня 2006 року відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу. Скарга на постанову про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи судом гарнізону розглянута і в її задоволенні відмовлено. Отже питання щодо законності порушення органами досудового слідства кримінальної справи щодо ОСОБА_2 судом гарнізону вирішено правильно.
Не вбачаючи із вивчених матеріалів будь-яких підстав для скасування чи зміни постанови суду гарнізону від 6 травня 2006 року, військовий апеляційний суд регіону вважає, що оскаржувана постанова є законною і обгрунтованою.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 377 та 382 КПК України, військовий апеляційний суд регіону
УХВАЛИВ:
Постанову військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 6 травня 2006 року про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_1 на постанову військового прокурора Житомирського гарнізону від 31 березня 2006 року про порушення кримінальної справи за фактом вимагання та одержання хабара військовими службовими особами Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку та на постанову старшого слідчого військової прокуратури Житомирського гарнізону від 13 квітня 2006 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.