Копія
Вирок постановлено під головуванням підполковника
юстиції АКСЬОНОВА В.Є.
Доповідач: підполковник юстиції ЛАШЕВИЧ В.М.
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
29 вересня 2006 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І., суддів - полковника юстиції БРЕДЕЛЬОВА О.М. та підполковника юстиції ЛАШЕВИЧА В.М., з секретарем КУЛІЧЕНКО Н.І., з участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції ШЕВЛЯКОВА Д.В. та засудженого ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні в приміщені суду розглянув кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 8 серпня 2006 року, відповідно до якого військовослужбовець військової частини А-1910 старший лейтенант
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Житомирі, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, раніше не судимий, на офіцерських посадах в Збройних Силах України з червня 2001 року, який мешкає за АДРЕСА_1,
засуджений за ст. 358, ч. З КК України до одного року обмеження волі, за ст. 366, ч 1 КК України до одного року і шести місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади на строк один рік, за ст. 410 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 того ж КК до двох років позбавлення волі та за ст. ст. 15, 410, ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 того ж КК до одного року і шести місяців позбавлення волі.У відповідності до ст. 70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_1 визначено шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим і він вважається засудженим до двох років позбавлення волі з позбавленням: права обіймати адміністративно-господарські посади на строк один рік.Разом з тим, до ОСОБА_1 застосовано ст. ст. 75 та 76 КК України, тобто його звільнено від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину та виконає покладений на нього обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним в службовому підробленні, тобто у внесенні ним, як службовою особою, завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу, у використанні завідомо підробленого документу, у викраденні ним, як військовою службовою особою, іншого військового майна із зловживанням своїм службовим становищем та у замаху на вчинення такого ж викрадання.Ці злочини він вчинив за обставин, викладених у вироку наступним чином.Зокрема, ОСОБА_1 22 серпня 2005 року, являючись на той час військовою службовою особою - ІНФОРМАЦІЯ_2, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, самостійно склав речовий атестат встановленої форми на своє ім'я, в який умисно вніс завідомо неправдиві відомості про те, що під час проходження служби у військовій частині А-1621 він не отримував плащ демісезонний, джемпер, білизну натільну, черевики юхтові з високими берцями, шапку-вушанку з овчини та куртку утеплену польову камуфльовану.Продовжуючи свою злочинну діяльність, він після прибуття за новим місцем служби у військову частину А-1910 на посаду начальника продовольчої служби 25 серпня 2005 року умисно представив до речової служби цієї військової частини підроблений ним же речовий атестат з неправдивими відомостями щодо отриманого речового майна у військовій частині А-1621 і на підставі даного атестату незаконно отримав: 22 вересня 2005 року - черевики юхтові з високими берцями вартістю 76 гривень 25 копійок; 31 жовтня 2005 року - натільну білизну вартістю 18 гривень 19 копійок; 15 грудня 2005 року - шапку-вушанку з овчини вартістю 45 гривень; 9 березня 2006 року - взамін джемпера спортивний костюм вартістю 139 гривень 20 копійок, а всього шляхом зловживання своїм службовим становищем вчинив викрадання вказаного військового майна на загальну суму 278 гривень 64 копійки, яким розпорядився на власний розсуд.Інше військове майно, а саме куртку утеплену польову камуфльовану вартістю 116 гривень та плащ демісезонний вартістю 150 гривень, на загальну суму 266 гривень, ОСОБА_1 не отримав у зв'язку з викриттям даного злочину під час прокурорської перевірки і порушенням щодо нього 12 червня 2006 року кримінальної справи.В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність його вини у вчиненому злочині та правильності юридичної кваліфікації скоєного, просить змінити вирок відносно нього в частині призначеної йому міри покарання, а саме пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши до нього такий вид покарання, як службове обмеження для військовослужбовців.
2
В обґрунтування цього апелянт вказує, що призначене йому покарання є надто суворим і не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі. Зокрема, він відмічає, що під час досудового слідства та в судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому та всіма силами намагався сприяти слідству, а також ще до порушення кримінальної справи повністю відшкодував заподіяну його діями шкоду. Крім того, автор апеляції звертає увагу, що він ніколи раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, завжди характеризувався по службі виключно з позитивного боку, ніколи не вчиняв правопорушень, пов'язаних з неправомірним заволодінням майном, його втратою або псуванням.
Також ОСОБА_1 запевняє, що він повністю усвідомив свою вину і відверто намагався переконати суд, що вчинений ним проступок не відповідає його морально-діловим якостям і є виключенням, а насправді він готовий обіймати посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських обов'язків. При цьому апелянт стверджує, що вчинене ним діяння не несе великої суспільної небезпеки, оскільки завдана цим діянням шкода носить лише матеріальний характер і складає всього 278 гривень. Одночасно він зауважує, що наслідком призначеного йому покарання може стати звільнення його з лав Збройних Сил України, а у нього є велике бажання служити в Українській армії та своїми майбутніми позитивними вчинками виправити те, що скоїв необдумано.
Заслухавши доповідача, виступ засудженого в підтримку апеляції, думку прокурора, який вважав необхідним вирок відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляційної скарги, військовий апеляційний суд регіону вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні викладених у вироку злочинів фактичним обставинам справи. Його дії правильно кваліфіковані за ст. ст. 358, ч. 3; 366, ч. 1; 410, ч. 2 та 15,410, ч. 2 КК України.
Що стосується міри покарання, то, всупереч доводам апелянта, вона призначена ОСОБА_1 з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, всіх обставин справи та даних про його особистість.
Як вбачається з вироку, суд гарнізону при вирішенні питання про міру покарання врахував, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчинених злочинах та добровільно відшкодував завдану ним шкоду, раніше ні в чому протиправному помічений не був та вчинив злочинні дії вперше, по службі характеризується виключно позитивно. Саме з урахуванням всіх цих обставин в їх сукупності та даних про особу ОСОБА_1, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції, незважаючи на те, що він вчинив тяжкий злочин (ст. 410, ч. 2 КК України), за який передбачено покарання від п'яти до десяти років, знайшов можливим призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією даної статті КК України, та застосувати до нього ст. 75 того ж КК. Отже, суд гарнізону в повній мірі врахував всі ті пом'якшуючі відповідальність ОСОБА_1 обставини та дані про його особистість, на які він посилається в апеляційній скарзі. Відоме суду першої інстанції з матеріалів справи та поведінки підсудного в судовому засіданні було і відношення ОСОБА_1 до вчиненого та сприяння слідству і суду у встановленню істини у справі, а тому доводи апелянта, що судом в недостатній мірі були враховані пом'якшуючі його відповідальність обставини, є безпідставними. Як за своїм видом, так і розміром, призначене ОСОБА_1 покарання є законним і справедливим.
Щодо клопотання зборів офіцерів військової частини А-1910, яке підтримано командуванням цієї частини, про передачу ОСОБА_1 даному колективу офіцерів частини на поруки та звільнення його від кримінальної відповідальності у відповідності до ст. 47 КК України та ст. ст. 10 чи 7-1, ч. 1, п 4 КПК України, то військовий апеляційний суд вважає, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з того, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки можливе лише відносно осіб, які вперше вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості. ОСОБА_1 засуджено в тому числі і за злочин, який віднесено до категорії тяжких, а саме передбачений ст. 410, ч. 2 КК України, в зв'язку з чим до нього не може бути застосовано звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею його на поруки.
Таким чином, не вбачаючи із матеріалів справи підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 та керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 та 379 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання зборів офіцерів військової частини А-1910, яке підтримано командуванням цієї частини, про передачу ОСОБА_1 даному колективу офіцерів частини на поруки та звільнення його від кримінальної відповідальності - відмовити.
Вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 8 серпня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.