УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 22-ц/0690/2283/11

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г.В., Євстаф??євої Т.А.,

при секретарі Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконкому Станишівської сільської ради, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Станишівської сільської ради, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на житло, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діють від імені ОСОБА_1, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 1 серпня 2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору, яке складається із житлового будинку й надвірних господарських споруд, розташованих в АДРЕСА_1. Головою колгоспного двору була мати позивача ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зазначив, що з 1967 року й по березень 1988 року проживав у спірному житловому будинку та брав участь у веденні господарства колгоспного двору. Окрім позивача, членом колгоспного двору був також його брат - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

У березні 1988 року позивач вибув зі спірного житлового будинку. На підставі рішенням виконкому Станишівської селищної ради №72 від 17 листопада 1988 року ОСОБА_7 було видане свідоцтво на право особистої власності на вказаний житловий будинок.

Після смерті ОСОБА_7 право власності на житловий будинок було зареєстроване за його дочкою - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Оскільки позивач на день смерті матері проживав та був зареєстрований у спірному житловому будинку, просив суд встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері.

На думку ОСОБА_1, виконком Станишівської сільської ради при винесенні рішення №72 від 17 листопада 1988 року та видачі свідоцтва на право власності на житловий будинок від 17 листопада 1988 року за №132, порушив його права як спадкоємця за законом.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд визнати недійсним рішення виконкому Станишівської сільської ради від 17 листопада 1988 року №72; скасувати свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок, видане виконкомом Станишівської сільської ради 17 листопада 1988 року за №132 на ім?я ОСОБА_7; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою житомирською державною нотаріальною конторою на ім?я ОСОБА_2.; визнати за позивачем та ОСОБА_2 право власності на спірний житловий будинок в рівних частках.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 1 серпня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представники позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянти зазначили, що поза увагою суду залишилась та обставина, що позивач з народження по 23 березня 1988 року проживав у спірному житловому будинку та відповідно до положень ст.126 ЦК УРСР на час видачі свідоцтва на право власності на житловий будинок не втратив права на частку у майні колгоспного двору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З досліджених в судовому засіданні записів погосподарських книг Станишівської сільської ради вбачається, що будинок в АДРЕСА_1, належав до майна колгоспного двору, головою якого з 1969 року була мати позивача ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. На день смерті ОСОБА_8 у зазначеному житловому будинку проживали її діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

23 березня 1988 року позивач вибув зі спірного житлового будинку. На підставі рішенням виконкому Станишівської селищної ради №72 від 17 листопада 1988 року ОСОБА_7 було видане свідоцтво на право особистої власності на вказаний житловий будинок.

Відповідно до приписів ст.563 ЦК України, спадщина в колгоспному дворі відкривається лише після смерті останнього члена колгоспного двору.

Та обставина, що на час смерті ОСОБА_8 членами колгоспного двору були ОСОБА_7 та ОСОБА_1, свідчить про те, що спадщина після смерті матері позивача не відкривалась. Таким чином, позовні вимоги про встановлення факту прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.120, ч.2 ст.123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності, при цьому розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

За змістом ст.126 ЦК УРСР та роз?яснень, наведених у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право на частку у майні колгоспного двору зберігається за особами, які вибули з членів колгоспного двору, проте своєю працею і коштами беруть участь в веденні спільного господарства двору.

Судом встановлено, що позивач з 23 березня 1988 року вибув з колгоспного двору. Належних доказів того, що ОСОБА_1 протягом трьох років після вибуття з двору брав участь у веденні господарства, користувався майном колгоспного двору, суду не надано. Обравши інше місце проживання, позивач протягом зазначеного періоду не пред?являв вимог щодо виділу належної йому частки чи поділу майна колгоспного двору.

За таких обставин, коли позивач втратив право на частку у майні колгоспного двору, видача виконкомом Станишівської сільської ради 17 листопада 1988 року свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок на ім??я ОСОБА_7 не порушує прав позивача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про визнання недійсним рішення виконкому Станишівської сільської ради №72 від 17 листопада 1988 року та скасування свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок задоволенню не підлягають.

Інші позовні вимоги є похідними від вищевказаних та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 209,303,307,308,313-315,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діють від імені ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 1 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді