Справа № 1/1328/13/12 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.
Провадження № 11/1390/1174/12
Категорія:ст.186 ч.2 КК України Доповідач : Танечник І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Танечника І.І.
Суддів: Волинця М.М., Тенюха В.П.
з участю прокурора Малиш Н.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4
на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 20 червня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1, українець, гр-н України, раніше неодноразово судимий,
засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, зареєстрований за адресою:АДРЕСА_2, фактично проживаючий за адресою АДРЕСА_3, українець, гр-н України, раніше не судимий,
засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишено попередню -тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахується з 03.09.2009року.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахується з 03.01.2011 року.
Вирішено питання з речовими доказами по справі.
ВСТАНОВИЛА :
за вироком районного суду ОСОБА_4 28.02.2004 року близько 16 год, перебуваючи у м.Львові на пл..Різні, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_5 його особисте майно, мобільний телефон марки «Сіменс А-40»вартістю 340 грн., з яким намагався втекти, однак був затриманий працівниками міліції, та доставлений в Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, де викрадений телефон у нього було вилучено
03 липня 2009 року близько 15 год. ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4, вчинив відкрите викрадення чужого майна. Так, знаходячись на стадіоні ЗОШ №44, що по вул..Золотій,2 в м.Львові вони підійшли до потерпілого ОСОБА_6 та почали з ним розмову. Під час цієї розмови ОСОБА_1 відкрито викрав, вихопивши з рук потерпілого, його мобільний телефон марки «Соні Еріксон W810і»з сім-картою оператора «Лайф»та грошима на рахунку і з місця вчинення злочину втік. ОСОБА_4 в цей час робив вигляд, що намагається зупинити викрадача, пообіцявши потерпілому, що поверне йому телефон та з місця вчинення злочину також пішов. В подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_1 разом збули викрадений ними мобільний телефон.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду відносно нього змінити, пом»якшивши йому покарання, застосувавши ст.69 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі, покликаючись на те, що судом не враховано, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, збитки потерпілому відшкодовано повністю, вперше притягається до кримінальної відповідальності , позитивно характеризується, втратив батька, живе з матірю пенсійного віку та має на утриманні неповнолітнього брата, має важкі захворювання.
Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду відносно ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії зі ст.186 ч.2 КК України на ст.186 ч.1 КК України, покликаючись на те, що покази потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8, дані ними в судовому засіданні, спростовують покази потерпілого ОСОБА_6 на досудовому слідстві. ОСОБА_1 підійшов до потерпілого ОСОБА_6 попросив прикурити і попросив у нього мобільний телефон , щоб подзвонити. ОСОБА_6 дав йому мобільний телефон, та він передзвонив свому знайомому. Пізніше, не спілкуючись ні з ким, у нього виник умисел заволодіти даним мобільним телефоном. Жодного насильства до потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_1 не проявляв, розвернувся і пішов від потерпілого і іншого невідомого йому хлопця. ОСОБА_4 він нічого не говорив. Продав мобільний телефон знайомому, гроші від продажу мобільного телефону ОСОБА_4 не давав.
Суд не надав віри показам ОСОБА_1, даних ним в судовому засіданні, які знаходяться в об»єктивному зв»язку з показами потерпілого ОСОБА_6
В апеляцій адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, за епізодом відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_6 від 03.07.2009р. -виправдати, покликаючись на те, що досудове та судове слідство у даній справі було проведено однобічно та неповно, при постановленні вироку відносно ОСОБА_4 судом було неправильно застосовано кримінальний закон, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції проігнорував відсутність достатніх доказів вини засудженого по епізоду від 03.07.2009 року.
Зазначає, що ОСОБА_4 в ході досудового слідства та до закінчення судового слідства визнавав свою вину, однак після закінчення досудового слідства заперечив свою вину, посилаючись на тиск з боку працівників міліції, другий засуджений ОСОБА_1 також змінив свої покази, посилаючись на тиск з боку працівників міліції. При цьому місцевий суд не перевірив тверджень засуджених про отримання його показань незаконними методами, при цьому судом порушено вимоги закону, оскільки докази обвинувачення отримані у незаконний спосіб не можуть бути використані у справі.
Також є надуманим посилання у вироку про попередню змову засуджених на вчинення злочину, цей висновок необґрунтований жодними доказами у справі.
Заслухавши доповідача, міркування засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про необхідність зміни оскаржуваного вироку, думку прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали справи, доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого їм злочину, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена, хоча вони її не визнали та дали наступні показання в судовому засіданні:
- підсудний ОСОБА_4 пояснив, що 28 лютого 2004 року зустрівся з ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_9 біля ринку «Добробут»в м.Львові. ОСОБА_5 запропонував йому купити його телефон «Сіменс А40», за 200 гривень. ОСОБА_4 відповів, що не знає чи купить цей телефон і тоді ОСОБА_5 запропонував йому допомогти продати даний телефон. Вони пройшли на «Краківський»ринок, де пропонували людям придбати телефон, однак його ніхто не купував. Згодом повернулися назад на ринок «Добробут». Прийшли додому до потерпілого ОСОБА_5, перед цим купивши дві пляшки горілки, за гроші ОСОБА_5 Дану горілку розпили вдома у ОСОБА_5 на трьох. він дав ОСОБА_5 40 гривень. У квартирі ОСОБА_5 знаходились орієнтовно годину часу після чого вийшли з квартири та розійшлися. Згодом його та ОСОБА_5 затримали працівники міліції біля ринку «Добробут». Чому ОСОБА_5 вказує, що він викрав його телефон та втік пояснити не зміг. Зазначив, що даний телефон йому ОСОБА_5 дав сам, жодного конфлікту між ним та потерпілим не було. Наміру викрадати мобільний телефон не мав ;
- крім того, підсудний ОСОБА_4 пояснив, що дійсно 03 липня 2009 року близько 15 годин він разом із своїм племінником ОСОБА_1 перебуав на стадіоні ЗОШ №44, що по вул..Золотій,2 в м.Львові. Бачив, як ОСОБА_1 підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 і почав з ними розмову. Під час розмови ОСОБА_1 взяв у потерпілого мобільний телефон щоб подзвонити, після чого пішов у невідомому напрямку. Йому про те, що ОСОБА_1 має намір викрасти у потерпілого телефон нічого не було відомо. Тому і не намагався зупинити свого племінника ОСОБА_1 Чому свідок ОСОБА_10 вказує, що він продав йому мобільний телефон марки «Соні Еріксон W810і»пояснити не може. Вказує, що жодного грабежу він не вчиняв. Явку з повинною та первинні покази на досудовому слідстві давав під тиском працівників міліції ;
- підсудний ОСОБА_1 пояснив, що 03 липня 2009 року гуляв із своїм дядьком ОСОБА_4 по місту. Близько 15 год. вони знаходились на території ЗОШ №44 по вул..Золотій у м.Львові та присіли на металеву трубу, щоб відпочити Згодом вони побачили двох молодих хлопців, одним з них був потерпілий ОСОБА_6, інший -молодший від нього хлопець. ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_6, а ОСОБА_4 продовжував сидіти. ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_6 прикурити та мобільний телефон щоб подзвонити Через деякий час, взяв у потерпілого мобільний телефон марки «Соні Еріксон», розвернувся і пішов в сторону ринку «Краківський». Зазначив, що не визнає змови між ним та ОСОБА_4 на викрадення мобільного телефону потерпілого ОСОБА_6 Умисел на заволодіння мобільним телефоном у нього виник раптово, коли поспілкувався з потерпілим і маючи вже в руках мобільний телефон. З даного телефону дзвонив до свого знайомого на ім.»я ОСОБА_12. Свій мобільний телефон мав при собі, однак у ньому сіла батарея. З викраденим телефоном пішов у іншу сторону, а не в сторону де сидів ОСОБА_4 З ОСОБА_4 зустрівся через кілька днів. Про викрадений мобільний телефон не говорив нічого. Телефон продав незнайомому чоловіку, коли не пригадує і отримав за нього десь 250 гривень. ОСОБА_4 грошей від продажі мобільного телефону не давав. ОСОБА_4 з потерпілим ОСОБА_6 не спілкувався. Його показання різняться з показаннями наданими в ході досудового слідства в зв»язку з тим, що на нього чинився тиск, його залякували працівники міліції, однак їхні дії він не оскаржував. Крім того він повністю не читав документів, які підписував під час досудового слідства ;
Суд першої інстанції дав належну оцінку таким показанням засуджених, не надавши їм віри, оскільки такі спрямовані на уникнення від відповідальності за скоєння більш тяжкого злочину, вони суперечать іншим об»єктивним доказам по справі, які судом у встановленому порядку були досліджені та підставно прийняті до уваги.
Так, вина ОСОБА_4 по епізоду відкритого викрадення майна гр.ОСОБА_5 доведена наступними доказами :
- показаннями потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що 28 лютого 2004 року біля 11 години неподалік торгового ринку «Добробут»на пл..Різні в м.Львові він зустрів свого знайомого ОСОБА_9, який був з чоловіком, який назвався ОСОБА_4. Він в розмові запропонував ОСОБА_9 придбати у нього мобільний телефон «Сіменс А40»за 340 грн., так як йому терміново потрібні були гроші. ОСОБА_9 купувати телефон відмовився, однак запропонував сходити на ринок «Краківський»де можна продати телефон. Після цього вони втрьох пішли на ринок «Краківський», однак телефон не продали, а купили пляшку горілки, яку розпили на трьох. Після цього вони повернулись на ринок «Добробут», де купили ще одну пляшку горілки, яку в подальшому розпили в нього вдома. Після цього він запитав хто може позичити йому 20 гривень, на що ОСОБА_4 сказав, що може позичити гроші в продавців на ринку під заставу телефону. Після цього вони втрьох пішли на ринок «Добробут», де ОСОБА_4 з рук взяв у нього мобільний телефон, з яким став втікати в напрямку Лялькового театру. В цей час до них підійшли працівники міліції, яким він повідомив, що його пограбували, та вони затримали ОСОБА_4, якого доставили в Галицький РВ ЛМУ, де в нього вилучили викрадений мобільний телефон ;
- оголошеним в судовому засіданні протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 29.04.2006року /т.1 а.с.151/, де покази обох співпадають з показаннями потерпілого ОСОБА_5 в суді;
- оголошеним в судовому засіданні протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 22.02.2005 року / т.1 а.с.128/ з якого вбачається, що він бачив як на території ринку «Добробут»ОСОБА_4 взяв з рук ОСОБА_5 його мобільний телефон, з яким побіг від них в сторону Лялькового театру. У зв»язку з чим ОСОБА_5 розпочав словесну суперечку з приводу того, що ніби-то він /ОСОБА_9/ підстроїв ситуацію для того, щоб ОСОБА_4 викрав у ОСОБА_5 мобільний телефон. В цей час до них підійшли працівники міліції, яким ОСОБА_5 повідомив про те, що в нього ОСОБА_4 викрав мобільний телефон, тому працівники міліції затримали ОСОБА_4 та з викраденим телефоном доставили в Галицький райвідділ міліції м.Львова /т.1 а.с.128/.
Крім того, вина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по епізоду відкритого викрадення майна гр.ОСОБА_6 доводиться наступними доказами:
- показаннями потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що 03 липня 2009 року він разом з своїм знайомим ОСОБА_8 знаходився на стадіоні ЗОШ №44, що по вул.Золотій,2 в м.Львові . До них з невідомих причин підійшло двоє мужчин -ОСОБА_4 та ще один молодий хлопець -ОСОБА_1, які почали з ними розмову про спорт. Коли у нього задзвонив мобільний телефон, ОСОБА_1, замахнувшись кулаком, вирвав у нього мобільний телефон з рук і втік. Він намагався його наздогнати, однак ОСОБА_4 сказав, що поверне йому викрадений мобільний телефон та теж пішов з стадіону. Він розумів, що у нього дані особи викрали мобільний телефон, однак не наздогнав їх, оскільки боявся ;
- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_8. в судовому засіданні про те, що він разом із ОСОБА_6 гуляли в дворі школи №44. До них підійшли двоє чоловіків -ОСОБА_4 та ОСОБА_1 У ОСОБА_6 подзвонив телефон. ОСОБА_1 попросив подзвонити, ОСОБА_1 не дав телефон. ОСОБА_1 сам забрав телефон та почав відходити. ОСОБА_6 наздоганяв ОСОБА_1. ОСОБА_4 казав, щоб вони не переживали, що ОСОБА_1 зараз прийде та віддасть телефон. Однак ОСОБА_4 сам пішов у тому ж напрямку, що і ОСОБА_1 ;
- показаннями свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні про те, що на початку липня 2009 року до нього підійшов візуально знайомий чоловік -підсудний ОСОБА_4, який запропонував купити у його племінника /ОСОБА_1/ мобільний телефон марки «Соні Еріксон W810і». Він знає ОСОБА_4 близько двох років, оскільки вони проживають неподалік. Коли він погодився, то ОСОБА_4 закликав свого племінника, якому він і передав гроші за телефон. Телефон був без чохла, без коробки, без документів. Жодної інформації в телефоні не було. В подальшому від працівників міліції він дізнався, що придбаний ним мобільний телефон є краденим. Гроші йому не повернуто ;
- оголошеним в судовому засіданні протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 07 вересня 2009 року /т.1 а.с.37-38/, де покази обох співпадають з показаннями потерпілого ОСОБА_6 в суді.
Суд першої інстанції дав належну правову оцінку всім зібраним по справі об»єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину засудженого ОСОБА_4 у відкритому викраденні майна потерпілого ОСОБА_5 та вину засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у відкритому заволодінні майна потерпілого ОСОБА_6, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Місцевим судом підставно покладено в основу обвинувального вироку послідовні показання потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не мали підстав для обмови засуджених під час досудового та судового слідства по справі.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про само- обмову засуджених під час досудового слідства.
Таким чином, доводи апеляцій засуджених правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, стосуються обставин, які органом досудового слідства і судом встановлені та достатні для висновку про доведеність вини засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_1, дії яких за ст.186 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.
При обранні покарання засудженому ОСОБА_1 суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу -несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, часткове визнання вини, відсутність обставин, які пом»якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання -вчинення злочину в стані сп»яніння, та обґрунтовано обрав мінімальне покарання, передбачене ст.186 ч.2 КК України.
Колегія судів не вбачає правових підстав для застосування положень ст.69 КК України враховуючи викладене, а також те, що засуджений ОСОБА_1 тривалий час ухилявся від слідства і суду після скоєння тяжкого злочину.
У зв»язку з чим, колегія суддів вважає, що покарання, визначені місцевим судом засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_1, відповідають вимогам ст.ст.50,65 КК України.
При наведених обставинах колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляцій засудженого ОСОБА_1, адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Керуючись ст.ст.362,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Шевченківського районного сууд м.Львова від 20 червня 2012 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції сторін -без задоволення.
Головуючий:
Судді: