Справа   № 22-1928/2007                               Оскаржуване рішення постановлено під

Категорія 5                                                      головуванням   Павленко І. В.

Доповідач Колос С.  С

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11   вересня   2007 року                                      Колегія суддів судової палати з цивільних

справ апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого: Колоса С.  С,  суддів: Вавшко В. С,  Ковальчука О. В.

При секретарі: Цехмістер О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2та її представника ОСОБА_3на рішення Калинівського районного суду від 3 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання недійсною окремої частини правочину,  -

Встановила :

Рішенням Калинівського районного суду від 3 квітня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1,  що посвідчено 17 березня 2004 року приватним нотаріусом Калиновського районного нотаріального округу,  покупцем якої є малолітня ОСОБА_9.,  ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,  Визнано за ОСОБА_1. право власності на частину ідеальної частки спірної квартири,  яка є об"єктом спільної сумісної власності подружжя вартістю 8 000 гривень. В іншій частині в позові відмовлено в зв"язку з безпідставністю .

Своє рішення суд мотивував тим,  що сторони за час шлюбу придбали спірну квартиру,  є спільною сумісною власністю подружжя,  а тому підлягає розподілу .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її представник просять рішення суду скасувати,  ухвалити нове рішення,  яким в позові відмовити,  мотивуючи тим,  що судом при постановлені рішення порушено вимоги матеріального та процесуального закону.

Дослідивши матеріали справи,  заслухавши учасників процесу,  колегія суддів вважає,  що скарга підлягає до задоволенню з наступних підстав .

Частково задовольняючи позов,   судом порушено вимоги   ст.  . 309 ЩЖ України,   а саме висновок суду не відповідає обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального законів .

Так,   визнаючи договір купівлі - продажу кв. АДРЕСА_1в цілому,   визнав право власності за ОСОБА_1. на 1/2 частини зазначеного приміщення. Чим порушив вимоги   ст.   216 ч. 1 абз. 2 ЦК України. Крім того,   постановляючи рішення,   суд вийшов за межі зазначених в позовній заяві вимог,   а саме в позові сторона ставила питання про визнання правочину недійсним в окремих його частинах,   тоді як рішенням суду першої інстанції договір купівлі - продажу визнано не недійсним в цілому .

З матеріалів вбачається,   що рішенням Калиновського районного суду Вінницької області 5 серпня 2005 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. розірвано. Судом першої інстанції встановлено,   і не заперечується сторонами,   що з 2002 року позивач виїхав за кордон на роботу і з сім"єю фактично не проживав .

Твердження викладені в позові,   що періодично висилав гроші відповідачці з метою купівлі квартири безпідставні та спростовуються наступним .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4.,   ОСОБА_5.,  ОСОБА_6.,  ОСОБА_7  пояснили,   що з сторонами знаходяться в дружніх стосунках,   однак не підтвердили факт,   що позивач посилав кошти для купівлі квартири. Зазначали,   що відповідачка ОСОБА_2 повертала їм борги чоловіка,   які мав до поїздки за кордон ( а. с.   101,   102 - 103 ). Твердження про передачу коштів від фірми " АВТОЛЮКС " в сумі 2000 євро для купівлі квартири слід оцінювати критично,   так як дана сума надійшла 16 грудня 2004 року ( а. с.   72 ),   а договір купівлі - продажу квартири укладено 17 березня 2004 року ( а. с.   9 ). Згідно розписки ОСОБА_8отримав кошти в сумі 2 000 євро 9 березня 2004 року,   що спростовує вказівку про те,   що зазначені кошти були переведено позивачем на ім"я ОСОБА_2 для купівлі квартири ( а. с.   69 ).

Позивачем не надано будь - яких доказів ( чеки,   квитанції ) про те,   що перераховував певні суми на ім" я відповідачки .

В той же час з матеріалів вбачається,   що ОСОБА_2 придбала квартиру за кошти свого батька ( а. с.   84 - 91 ) .

Враховуючи вище викладене,   колегія суддів вважає,   що спірна квартира придбана не за рахунок спільних коштів подружжя,   а за кошти відповідачки,   тому розподілу не підлягає.

Договір купівлі - продажу кв. АДРЕСА_1 відповідає вимогам   ст.   203 ЦК України,   а саме зміст правочину не суперечить закону,   особа,   яка його вчинила,   має необхідний обсяг цивільної дієздатності,   воле вияв учасника правочину є вільним та укладено у формі передбаченій законом.   Підстав для визнання його недійсним не має .

Враховуючи зазначене,   колегія вважає,   що рішення підлягає скасуванню,   з ухваленням нового,   яким в позові слід відмовити .

Керуючись   ст.     ст.   307,   309,   314,   316 ЦПК України,   колегія суддів, 

Вирішила   :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2та її представника ОСОБА_3- задовольнити .

Рішення Калинівського районного суду від 3 квітня 2006 року скасувати,  ухвалити нове,  яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання недійсності окремих частин правочину - відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2витрати по оплаті судового збору ( держмито ) в розмірі 80 гривень та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30 гривень,  а всього 110 гривень .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.