Судове рішення #270485
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №   22ц-1907    2006 р.                                                    Головуючий по 1 інстанції

Категорія                  спори,       що                                                              - Басак Т.Є.

виникають       із       земельних

правовідносин

Доповідач в апеляційній Інстанції   - Адаменко Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"9" листопада 2006  р Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                               Вініченко Б.Б.

суддів                                         Адаменко Л.В., Захарова А.Ф.

при секретарі                              Пономаренко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Черкаської міської Ради, Черкаського міського управління земельних ресурсів, житлово-будівельного кооперативу № 18, управління архітектури та містобудування Черкаського міськвиконкому, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та встановлення порядку користування земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди, визнання права власності на самочинне будівництво та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу

встановила:

Позивачка ОСОБА_2. на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі № НОМЕР_1 14 серпня 2003 року , стала власником 11/100 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться по вул. АДРЕСА_1 в м. Черкаси, розташованого на земельній ділянці розміром 787,0 кв. м.

16/25 частини будинковолодіння, розташованого за вказаною адресою, належить ОСОБА_1, якою на підставі державного акту на підставі рішення сесії

 

2

Черкаської міської ради від 29 грудня 2003 року було приватизовано земельну ділянку площею 279 кв. м.

Співвласниками іншої частини будинковолодіння та землекористувачами частини земельної ділянки являються ОСОБА_3. та ОСОБА_4. - треті особи по справі, яким належить по 1/8 частині вказаного будинковолодіння.

20 січня 2004 року ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1., просила визнати за нею право на користування земельною ділянкою в розмірі 187 кв. м, виходячи із розміру її долі в будинковолодінні ; встановити порядок користування спірною земельною ділянкою.

30 березня та 13 квітня 2004 року ОСОБА_5. подала додаткові позовні заяви про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім'я ОСОБА_1. та встановлення порядку користування земельною ділянкою, а 22 грудня 2004 року - про узаконення самочинного будівництва.

Свої позовні вимоги ОСОБА_5. обґрунтувала тим, що 21 липня 1969 року між попередніми співвласниками будинковолодіння № АДРЕСА_1 в м. Черкаси за їх згодою був проведений розподіл земельної ділянки, якою вони користувались. При цьому площа земельної ділянки відповідачки ОСОБА_1. була визначена у розмірі 209 кв. м, а попереднього співвласника ОСОБА_6. - 162 кв. м, в такому розмірі користувався землею і даруватель, який подарував їй частину земельної ділянки. Між зазначеними співвласниками будинковолодіння раніше ніколи не виникали спори з приводу землекористування.

Проте після того, як частина будинковолодіння була подарована їй, відповідачка ОСОБА_1., не визнаючи за нею права на земельну ділянку, стала перешкоджати їй у користуванні нею, не допускає її на подвір'я внаслідок чого вона не може належним чином користуватись подарованою їй частиною домоволодіння; після того як вона стала власником його, без її згоди , використавши згоду попереднього власника подарованої їй частини домоволодіння, приватизувала земельну ділянку площею 279 кв. м по вул. АДРЕСА_1 на підставі рішення сесії Черкаської міської Ради від 29.12.2003 р., про що отримала державний акт на право приватної власності на землю. При цьому при укладенні акту розподілу землі від 15 жовтня 2003 року, який складений без її участі - як одного із співвласників частини домоволодіння та землекористувача, не було враховано, що за таким варіантом розподілу вона була позбавлена можливості входу, виходу, а також в'їзду чи виїзду транспорту з земельної ділянки, якою вона користується, на вулицю. Зазначений же на схемі вихід відповідно до плану забудови вулиці не може використовуватись так, як там зелена зона та розміщені комунікації.

Крім цього, ОСОБА_2. просила визнати за нею право власності на самочинно збудовану нею прибудову до житлового будинку, яку вона добудувала без належного дозволу, мотивуючи тим, що зазначена самочинна добудова не погіршує житлові умови співвласників будинковолодіння, але впливає на розмір частки співвласників його.

Співвласники будинковолодіння ОСОБА_3. та ОСОБА_4. дали свою згоду на узаконення самочинного будівництва, а відповідачка ОСОБА_1. безпідставно відмовляє їй у цьому.

24 січня 2005 року ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй відповідачкою, вказуючи на те, що вона з осені 2003 року перестала впускати її у двір, забороняючи завезти необхідні для ремонту будівель матеріали, перешкоджала у підключенні води в її частину будинку, що призвело до її нервування, роздратованості, втрати спокою та душевної рівноваги , приниження її гідності. Розмір заподіяної шкоди, позивачка визначила в сумі 4000 грн.

Відповідачка ОСОБА_1. 23 лютого 2004 року пред'явила до ОСОБА_2 зустрічний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої позовні вимоги ОСОБА_1. обґрунтовувала тим, що в результаті розпочатої в кінці 2003 року

 

з

відповідачкою по зустрічному позову реконструкції частини будинковолодіння, отриманою в дар, без відповідного дозволу, була пошкоджена частина належного їй жилого будинку, чим була завдана матеріальна шкода в розмірі 2855 грн., а також моральна шкода, яку вона обґрунтовує тим, що в наслідок пошкодження її садиби при проведенні реконструкції ОСОБА_2. їй були спричинені моральні страждання, як особі похилого віку та інваліду 2 групи, яка з цих причин не може самостійно провести необхідний ремонт з метою подальшого запобігання руйнування домоволодіння, що негативно впливало на стан її здоров'я, призвело до переживань. ОСОБА_1. просила стягнути з відповідачки у відшкодування заподіяної їй моральної шкоди 4000 грн., а також відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог так, як нею вчинено самочинне будівництво, яке порушує її, як співвласника домоволодіння, права. Просила зобов'язати ОСОБА_2. не чинити перешкоди у користуванні приватизованою нею земельною ділянкою; встановити порядок користування земельними ділянками за варіантом № 2 висновку судово-будівельно-технічної експертизи від 9 листопада 2004 року; зобов'язати ОСОБА_2. влаштувати окремий виїзд із земельної ділянки, розташованої між тильною межею спірного домоволодіння та п'ятиповерхового будинку №НОМЕР_1 ЖБК№18.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1. задоволені частково.

Ухвалено визнати недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 279 кв. м по вул. АДРЕСА_1 в м. Черкаси.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою по вул. АДРЕСА_1 в м. Черкаси за варіантом № 3 судово-будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_2 від 09.11.2004 р. за яким загальна площа земельної ділянки, що виділяється у користування співвласника ОСОБА_1. складає 240,05 кв. м , що становить 31,4 % від площі всієї земельної ділянки, а ОСОБА_2 - 191,0 кв. м, що становить 25 % від всієї площі земельної ділянки, а решту 332,9 кв. м, що становить 43,6 % всієї земельної ділянки виділено у користування ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Встановлено межі розподілу земельних ділянок між співвласниками ОСОБА_1. і ОСОБА_2. та між співвласниками ОСОБА_2. та ОСОБА_4. і ОСОБА_3., між ОСОБА_1. та ОСОБА_3. і ОСОБА_4.

За ОСОБА_2. визнано право власності на самочинно побудовану житлову прибудову «А-11-1) до жилого будинку № АДРЕСА_1 в м. Черкаси. В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Ухвалено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної реконструкцією частини будинку, подарованої їй, 2855 грн., 1500 грн. моральної шкоди та судові витрати по оплаті експертизи 740 грн.

НЕ погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1. подала на нього апеляційну скаргу в якій просить його скасувати в частині визнання державного акта на право власності на земельну ділянку по вул. АДРЕСА_1 в м. Черкаси та встановлення порядку користування нею за варіантом № 3 висновку експерта № НОМЕР_2 від 9.11.2004 р. та встановити порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи, зобов'язавши ОСОБА_2. обладнати вихід з двору за вказаним варіантом, мотивуючи тим, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає відхиленню із слідуючих підстав.

Розглядаючи справу по суті спору суд першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно з'ясував її фактичні обставини і давши належний аналіз та оцінку зібраним по

 

4

справі доказам в їх сукупності прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1. з врахуванням фактичного порядку користування земельною ділянкою співвласниками будинковолодіння № АДРЕСА_1 в м. Черкаси відповідно до угоди, укладеної між ними 21 липня 1969 року щодо такого порядку, який не змінювався до вересня 2003 року.

Таке рішення суду відповідає вимогам ст. 42 ЗК України про те, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та при будинкові території, визначається співвласниками. Порядок розпорядження спільною земельною ділянкою та користування нею, визначений угодою між попередніми співвласниками будинку зберігається і для наступних власників, які пізніше придбали частину цього будинку, а зміни у розмірі часток у спільній власності на жилий будинок, що сталися у зв'язку з прибудовою, перебудовою не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування та розпорядження земельною ділянкою.

Відповідно до ч . З ст. 415 ЦК України «особа, до якої перейшло право власності на будівлі, набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі. В зв'язку з цим не заслуговують на увагу і доводи апелянта про необхідність застосування п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства» № 7 від 16.04.2004 р.

Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські споруди, визначається насамперед їхньою угодою, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування варіанту № 2 порядку користування цією ділянкою, визначеного висновком судово-будівельно-технічної експертизи, який пропонує застосовувати апелянт так, як за цим варіантом співвласник ОСОБА_2. буде позбавлена можливості належно користуватись своєю частиною будинку так, як не матиме в'їзду та входу до нього, тобто такий порядок явно ущемляв би її права. Крім цього, передбачений варіантом № 2 порядок користування земельною ділянкою не відповідає Правилам та порядку розподілу території житлового кварталу (мікрорайону) так, як забезпечення проїзду до земельної ділянки ОСОБА_2 відбувалося б через тильну межу, тобто зі сторони земельної ділянки, яка розташована між тильно, межею спірного домоволодіння та п'ятиповерховим житловим будинком № НОМЕР_1, ширина якої становить 7,5 м. Дана земельна ділянка відноситься до прибудинкової території п'ятиповерхового житлового будинку, яка встановлена за проектом розподілу території житлового кварталу (мікрорайону) та проектом забудови і необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку і пов'язаних із ним господарських та технічних будівель і споруд.

Для встановлення порядку користування земельною ділянкою за варіантом № 2, необхідне погодження з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, з управлінням містобудування та архітектури, з органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та при умові відсутності приватизації громадянами п'ятиповерхового житлового будинку № НОМЕР_1 земельної ділянки прибудинкової території, про що ніяких даних ОСОБА_1. надано не було. За таких обставин встановити порядок користування земельною ділянкою , як зазначив експерт неможливо (а. с. 84, т. 1), а тому ним були запропоновані інші варіанти.

Не обгрунтовані на вимогах закону і доводи апелянта про неправильність рішення суду про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_1. так, як по справі достовірно встановлено, що між співвласниками будинковолодіння № 17, в т. ч. і з безпосередньою участю ОСОБА_1., 21 липня 1969 року був визначений порядок користування земельною ділянкою та за їх

 

5

згодою складена схема добровільного розподілу земельної ділянки між ними (а. с. 111-115 т. 2), відповідно до якої розмір земельної ділянки ОСОБА_1. становив 209 кв. м.

Як вбачається із матеріалів справи (т. 2 , а. с. 44-46) при визначенні та погодженні меж земельної ділянки між суміжними землекористувачами по вул. АДРЕСА_1 29 вересня 2003 року та розподілі земельної ділянки згода ОСОБА_2, яка стала власником частини будинковолодіння № 17 в серпні 2003 року, не запитувалась, а була отримана згода попереднього власника, належної їй частини - ОСОБА_7. При цьому розмір земельної ділянки ОСОБА_1. був збільшений до 279 кв. м.

В судовому засіданні було встановлено , що з часу розподілу земельної ділянки у липні 1969 року до вирішення питання про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1. та придбання частини будинковолодіння ОСОБА_2. порядок користування земельною ділянкою не змінювався.

За наведених обставин у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення позову в частині визнання державного акту про право приватної власності на землю недійсним.

Необхідно також вказати, що апелянт в поданій ним апеляційній скарзі, посилається на законодавство, що регулює підстави набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_2. в той час, як нею був заявлений позов про встановлення порядку користування земельною ділянкою, що і вирішував суд першої інстанції

Так, як ухвалене судом рішення не порушує права сторін, відповідає нормам земельного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, які виникли між сторонами, так і будівельним нормам і правилам, нормам, що регулюють порядок забудови міста та санітарним правилам підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303. 304, 307,308,314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий             /підпис/

Судді                          /підписи/

Вірно: суддя апеляційного суду     

Черкаської області                                                                       Л.В.Адаменко

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація