Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2387/12/0170/7

12.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Торговий Дім "Віолія"- Резніченко Олександр Олександрович, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській обл., 16.06.1999, довіреність № б/н від 03.05.12

представник позивача, Дочірнього підприємства " Торговий Дім "Віолія"- Сіротенко Віталій Ігорович, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму, 11.08.1998, довіреність № б/н від 03.05.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 04.04.12 у справі №2а-2387/12/0170/7

за позовом Дочірнього підприємства " Торговий Дім "Віолія" (вул. Будьонного, 24. корп. 3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95017)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2012 позов Дочірнього підприємства "Торговий Дім "Віолія" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, - задоволено. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 24.02.2012 р. № 0015332301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 343725,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 343724,00 грн. та 1,00 грн. штрафних санкцій. Визнано противоправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 25.01.2012 № 288 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "ТД"Волія". Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Торговий Дім "Віолія"2146 грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (арк. с. 233-235).

Судове рішення мотивовано тим, що податкові накладні позивача відповідають оформленню передбаченому чинним законодавством та підтвердженні належними первинними бухгалтерськими документами.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (арк.с. 241-243).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, так як судом першої інстанції не враховано, що документи первинного бухгалтерського обліку: товаротранспортні накладні вантажовідправника заповнені з порушеннями.

В судовому засіданні 12.11.2012 представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, додатково надали письмові заперечення на апеляційну скаргу (арк. с.253-255).

В судове засідання, 12.11.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк. с. 266), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача, за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП "ТД "Віолія" з питань взаємовідносин з ПП "Паллада-Україна" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатом якої був складений акт перевірки від 10.02.2012 №1398/23-2/31173437 (арк.с.27-36).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 №0015332301 (арк. с.49), яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 343725,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 343724,00 грн. та 1,00 грн. штрафних санкцій.

Згідно до висновків акту перевірки від 10.02.2012 №1398/23-2/31173437, перевіркою формування податкового кредиту з ПДВ ДП "ТД "Віолія" по взаємовідносинам з ДП "Палада - Україна" за лютий 2011 року встановлено порушення вимог п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищена сума податкового кредиту у розмірі 343724,44 грн.

Матеріали справи свідчать, що з такого самого питання, за той саме період часу, відповідачем раніше проведена перевірка позивача, за результатом якої складена довідка від 29.08.2011 №205/41-01/31173437 (арк. с.50-53) "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "ТД "Віолія" з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ДП "Паллада - Україна" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011.

Відповідно довідки, відповідачем в ході проведення перевірки не встановлено порушень при формуванні податкового кредиту ДП "ТД "Віолія", отриманого від ДП "Паллада - Україна".

Проведення перевірки позивача, за результатом якої був складений акт від 10.02.2012 №1398/23-2/31173437, здійснена на підставі наказу начальника ДПІ в м. Сімферополі від 25.01.2012 №288 на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДП "ТД "Віолія" (арк. с.25).

З вказаного наказу вбачається, що він прийнятий на підставі ст. 20, п.п. 78.1.12, п.п. 78.1.1., п.78.1, ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України (ПК України) (в редакції, що діяла на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно до п.п. 78.1.12. п. 78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Пунктом 78.4. ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже реальність здійснення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ лютий 2011 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Паллада-Україна".

При цьому відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу відбулось відповідачем на тих підставах, що товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями, та не можуть вважатись належними первинними документами бухгалтерського обліку.

Однак вантажовідправник не є спеціалізованою транспортною організацією і товаротранспортні накладні можуть оформлятись без дотримання встановлених для цих організацій форм, а мають лише містити необхідні реквізити, позивач не є відповідальним за дотриманням постачальником всіх вимог по заповненню товаротранспортних накладних на поставку товару.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальниками товару.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що надані позивачем документи свідчать про реальність виконання господарських операцій, на підставі яких ним сформований податковий кредит.

Встановлення відповідачем лише факту неправильного, на його думку, оформлення товарно-транспортних накладних, не може свідчити про нікчемність правочинів та про відсутність підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки є первинні документи, які в повній мірі містять дані про фактичний рух активів, зміну у власному капіталі та реальність операцій між позивачем та контрагентом.

Отже, сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, якщо це зроблено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

За таких обставин, судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.04.12 у справі №2а-2387/12/0170/7 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.04.12 у справі №2а-2387/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна